Ухвала
Іменем України
21 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 191/1547/19
Провадження № 51-6402ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року щодо нього,
встановив:
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
03 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, засуджений звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовільнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити у зв'язку із тим, що оскаржуване судове рішення не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.
Таким чином, право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою.
За змістом ч. 6 ст. 539 КПК України право на оскарження ухвали суду про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, обмежується можливістю її перегляду в апеляційному порядку, в той час як касаційний порядок оскарження такої ухвали кримінальним процесуальним законом не передбачений.
Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
З огляду на те, що вирішення судом питань, зазначених у ст. 537 КПК України, у тому числі про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України), належить до процесуальних дій, які безпосередньо не пов'язані із вчиненням особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, натомість стосується виключно порядку виконання вироку, ухваленого за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили, тому відповідні ухвали місцевого й апеляційного судів не перешкоджають кримінальному провадженню та не можуть бути оскарженні у касаційному порядку на підставі ч. 2 ст. 424 КПК України.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 березня 2019 року (справа № 756/9514/15-к), відповідно до якого, за змістом
ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 424, ч. 6 ст. 539 КПК України ухвали суду першої інстанції про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду оскарженню у касаційному порядку не підлягають.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст.6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов'язки» та не має відношення до «пред'явлення кримінального обвинувачення».
Таким чином, ухвали суду першої інстанції про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду, у даному випадку ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2019 року та ухвала Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, оскарженню у касаційному порядку не підлягають.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3