23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 712/7762/18
провадження № 51-6396ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, які постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018251010003614, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суть питання
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 12 листопада 2019 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на свою невинуватість у вчиненні умисного вбивства, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати постановлені у кримінальному проваджені судові рішення стосовно нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законод авчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК України і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України.
Однак ОСОБА_4 , усупереч вимог КПК України, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, яку адресував не Верховному Суду, а Верховному суду України.
Також, Верховний Суд звертає увагу, що ст. 427 КПК України встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги засудженого фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказів та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Також засуджений ОСОБА_4 в своїй скарзі, вказуючи на допущені порушення, на його думку, судом першої інстанції, не конкретизував, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції, при перегляді вироку місцевого суду. Зокрема, він не зазначає у чому саме полягали ці порушення і як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого апеляційним судом рішення, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги, а лише загальними фразами вказано, що доводи його апеляційної скарги залишились поза увагою апеляційного суду.
Також засуджений у своїй касаційній скарзі формально вказавши, що стороною захисту були заявлені клопотання у суді апеляційної інстанції про повторне дослідження доказів та допит свідків, не зазначив чи були ці клопотання вирішені судом апеляційної інстанції, якщо були, то як саме. До того ж він не зазначив у чому саме полягало неповне або з порушеннями дослідження доказів місцевим судом, що про повторне дослідження, яких клопотала сторона захисту у суді апеляційної інстанції. Крім того засуджений не вказав як вирішення судом питання щодо цих клопотань вплинуло на законність і обґрунтованість постановленого рішення суду апеляційної інстанції в цілому, оскільки сама по собі незгода однієї із сторін кримінального провадження з наданою судом оцінкою доказів, безпосередньо не свідчить про допущення цим судом істотних порушень.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3