Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
Справа №461/2129/15-к
Провадження № 51-3450км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10 вересня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000349 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий в силу ст.89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.15, пунктами 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пунктами 11, 13 ч. 2 ст.115 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10 вересня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пунктами 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.
За ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пунктами 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів, зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року зазначений вирок щодо ОСОБА_7 змінено: пом'якшено призначене покарання та постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пунктами 6, 11 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_7 запланував організувати умисне вбивство ОСОБА_8 із метою заволодіння часткою щомісячного прибутку, який той отримував, а також заволодіння готівкою останнього, яку той повинен був мати при собі в період із 29 до 31 жовтня 2014 року.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 через свого знайомого на ім'я ОСОБА_9 (особу якого досудовим слідством не встановлено) 15 травня 2014 року розшукав та залучив як виконавця умисного вбивства ОСОБА_10 .
В перших числах червня 2014 року ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, через свого знайомого на ім'я ОСОБА_9 , передав для ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Samsung GT-E1080W» ІМЕІ: НОМЕР_1 і стартовий пакет оператора «Київстар» із номером НОМЕР_2 для спілкування один із одним та узгодження подальших спільних дій, спрямованих на умисне вбивство ОСОБА_8 .
ОСОБА_10 повідомив правоохоронні органи про злочинний умисел ОСОБА_7 , погодившись при цьому імітувати роль виконавця умисного вбивства. З цією метою, 03 жовтня 2014 року, імітуючи роль виконавця, ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_7 зустрівся з останнім у ресторані «Соняхи», що за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Лапаївка, вул. Світла, 2, де останній підтвердив ОСОБА_10 свій умисел умисного вбивства за грошову винагороду в сумі 5000 доларів США, повідомивши, що об'єктом вбивства є ОСОБА_8 , який проживає у АДРЕСА_3 . ОСОБА_7 також обговорив із ОСОБА_10 всі деталі замовлення, які полягали у скоєнні вбивства ОСОБА_8 , з подальшим прихованням його тіла та створення уявлення про безвісне зникнення останнього. Також ОСОБА_7 для підготовки вбивства у приміщенні цього ж закладу передав ОСОБА_10 10000 грн та карту м. Львова, обумовивши наступну дату зустрічі для отримання завдатку в розмірі 2500 доларів США.
08 жовтня 2014 року ОСОБА_10 , виконуючи роль виконавця, знову зустрівся з ОСОБА_7 у ресторані «Соняхи» за вищевказаною адресою, де останній ще раз підтвердив свій умисел щодо замовлення умисного вбивства та передав ОСОБА_10 , як завдаток винагороду в сумі 2500 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 32375 грн, та дві фотографії із зображенням ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_11 .
28 жовтня 2014 року ОСОБА_10 втретє зустрівся з ОСОБА_7 у зазначеному вище ресторані, де останній підтвердив свій чіткий намір на вчинення вбивства ОСОБА_8 та передав ОСОБА_10 5000 грн на проживання у м. Львові і підготовку до вчинення вбивства, при цьому повідомивши останнього, що вбивство ОСОБА_8 необхідно скоїти в період з 29 по 31 жовтня 2014 року, мотивуючи тим, що у вказаний період ОСОБА_8 повинен мати при собі гроші в сумі від 25 до 50 тисяч, не уточнюючи грошову одиницю та зазначив останньому, що цими грошима необхідно заволодіти та в подальшому розподілити між собою. ОСОБА_7 також обумовив процедуру передачі решти винагороди після вчинення вбивства.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_7 , отримавши від виконавця інформацію про нібито смерть ОСОБА_8 і переконавшись у його смерті, зустрівся з ОСОБА_10 в ресторані «Соняхи», де як остаточну оплату за вбивство, передав останньому винагороду в сумі 2500 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 32375 грн. Після цього ОСОБА_7 був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_12 , підозрюючи його у причетності до організації збройного нападу на свого кума ОСОБА_13 , запланував організувати умисне вбивство ОСОБА_12 , замовивши його виконання іншій особі, тобто вчинити вбивство на замовлення. Для цього ОСОБА_7 через свого знайомого на ім'я ОСОБА_9 (особу якого досудовим слідством не встановлено) 15 травня 2014 року розшукав та залучив як виконавця умисного вбивства ОСОБА_10
03 жовтня 2014 року під час зустрічі в ресторані «Соняхи», що за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Лапаївка, вул. Світла, 2, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_10 після вчинення вбивства ОСОБА_8 скоїти вбивство ОСОБА_12 за грошову винагороду.
31 жовтня 2014 року під час зустрічі в цьому ж закладі, після передачі ОСОБА_10 грошової винагороди за виконання замовного вбивства ОСОБА_8 , одразу ж підтвердив ОСОБА_10 свій злочинний умисел щодо замовлення умисного вбивства ОСОБА_12 за суму в 4-5 разів більшу за попередню та домовився зустрітись через два-три тижні у м. Києві та обговорити деталі вбивства.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 , призначивши новий розгляд провадження в суді першої інстанції. Посилаються на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам. Вказують, що оскільки документи на підставі яких проводились негласні слідчі розшукові дії, були відкриті стороні захисту при судовому розгляді, а не в порядку ст. 290 КПК України, то є недопустимими докази, які здобуті за результатами таких дій і якими суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 14 пунктами 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Стверджують про відсутність доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за який його засуджено. Зазначають про суперечність ухвали суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, якою залишено без зміни вирок місцевого суду в частині виправдання у зв'язку з недоведеністю винуватості у вчиненні ОСОБА_7 злочину за епізодом організації готування умисного вбивства ОСОБА_12 на замовлення, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. На думку прокурора, при залишенні без зміни вироку в частині виправдування ОСОБА_7 , апеляційним судом не враховано дані протоколів проведення негласних слідчих розшукових дій із використанням технічних засобів відповідно до яких, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_10 здатен виконувати вбивства на замовлення, 03 та 31жовтня 2014 року в ресторані «Соняхи» у с. Лапаївка повідомив останньому про свій намір вбити також ОСОБА_12 , обговорював з виконавцем мотив, час, спосіб, ціну за вчинення вбивства та домовився про наступну зустріч у м. Києві для уточнення деталей умисного вбивства. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції всі доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення не перевірив і не спростував, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 і захисник ОСОБА_6 касаційні скарги сторони захисту підтримали та просили їх задовольнити, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, заперечуючи проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом, а тому твердження сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження не перевіряються.
Як убачається з матеріалів справи, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких було пред'явлене обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 організації готування умисного вбивства ОСОБА_12 на замовлення, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, надавши їм належну оцінку.
Спростовуючи пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення за цим епізодом, суд навів підстави з яких він дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_7 , вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання. З цим висновком правильно погодився суд апеляційної інстанції, а у касаційній скарзі прокурора не наведено таких доводів, які б ставили під сумнів правильність зроблених судами висновків.
У касаційній скарзі прокурором не зазначено які з наданих стороною обвинувачення доказів не було перевірено та оцінено судом і які свідчать про наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, пунктами 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, що могло бути залишено поза увагою апеляційного суду.
Ті докази, яким прокурор надає власну оцінку, були належно оцінені судом. Протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_7 ,. на які посилається прокурор як на докази винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст.14, пунктами 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, були визнані апеляційним судом недопустимими. Показання свідка ОСОБА_10 , які не підтверджені іншими доказами, поза розумним сумнівом не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_12 .
Одночасно висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні організації готування до вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 з корисливих мотивів на замовлення, відповідає обставинам, з'ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Зокрема, окрім письмових матеріалів провадження, винуватість підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 (анкетні дані якого з мотивів безпеки було змінено), який повідомив про обставини знайомства його з ОСОБА_7 , замовлення останнім вбивства ОСОБА_8 і про деталі підготовки цього вбивства, суми винагороди та подальшого повідомлення про виконання замовлення вбивства, яке було інсценовано під контролем правоохоронних органів.
Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який підтвердив, що правоохоронні органи повідомили йому, що його вбивство замовив ОСОБА_7 та провів ретельну підготовку цього злочину.
Підтверджується винуватість ОСОБА_7 і даними протоколу огляду речей і документів та постанови про визнання їх речовими доказами від 26 січня 2015 року з фототаблицею виданих ОСОБА_10 фотокарток, які є фотографіями потерпілого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_11 . Також в якості речового доказу на підтвердження вини долучено до справи карту м. Львова (т. 3 а.с. 91-96), на якій згідно з висновком дактилоскопічної експертизи від 24 січня 2015 року виявлено сліди пальців рук обвинуваченого ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 64-72).
Речовими доказами у справі, що доводять вину ОСОБА_7 є також грошові кошти купюрами по 500 грн. та 100 доларів США, які він передав ОСОБА_10 в якості завдатку за виконання умисного вбивства і покриття витрат на підготовку злочину та які останнім в подальшому видані правоохоронним органам.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.14, п.6, п.11 ч.2 ст. 115 КК України, по епізоду вчинення суспільно небезпечних дій відносно потерпілого ОСОБА_8 доведена повністю сукупністю наведених показань свідків, потерпілого та речових доказів, вилучених при затриманні ОСОБА_7 і обшуку належних йому автомобіля та житла, а також виданих свідком ОСОБА_10 . Ці докази повністю узгоджуються між собою та доводять, що ОСОБА_7 мав умисел на умисне вбивство ОСОБА_11 і з метою реалізації свого злочинного наміру підшукав виконавця, якому передав кошти на виконання замовлення по вбивству, персональні дані на потерпілого, його фотографії, карту з позначенням місця перебування потерпілого, тобто організував підготовку до умисного вбивства ОСОБА_11 на замовлення. При цьому, документально підтверджена наявність коштів у потерпілого на банківському рахунку на момент підготовки злочину, підтверджують показання свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_7 повідомляв йому про значну суму, яку буде мати потерпілий на день вбивства при собі і що цими грошима слід заволодіти та розподілити їх між собою, доводять наявність у діях ОСОБА_7 корисливого мотиву.
Апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Доводи щодо безпідставності засудження, виправдання, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, на них надані вмотивовані відповіді.
Разом з тим, постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції визнав недопустимими докази, зібрані під час проведення негласних слідчих розшукових дій, докази щодо правової підстави на проведення яких були відкриті стороною обвинувачення не в порядку ст. 290 КПК України, а під час судового розгляду. Проте, визнавши ці докази недопустимими, суд апеляційної інстанції не виключив їх із вироку, на чому правильно наголошує сторона захисту у касаційних скаргах. Ця помилка суду не тягне скасування оскаржених судових рішень і може бути виправлена судом касаційної інстанції.
Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що виключення цих доказів не тягне за собою недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст.14, пунктами 6, 11ч. 2 ст. 115 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які у будь-якому разі є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, як про це йдеться у касаційних скаргах, колегією суддів не встановлено.
Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог статей 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення. Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10 вересня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 змінити: виключити із судових рішень посилання на протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвали Апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_7 як на докази винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст.14, пунктами 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3