Справа № 464/8221/15-к
пр.№ 1-кп/464/516/19
23 грудня 2019 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12015140070002345 від 26.08.2015 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 05 листопада 2019 року до обвинуваченої ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком, що не перевищує шістдесят днів, тобто до 03 січня 2020 року включно.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій на строк, що не перевищує шістдесят днів, оскільки такий закінчується та на даний час не відпали жодні з підстав, які були на момент застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник та обвинувачена заперечили щодо клопотання прокурора, захисник просила змінити запобіжний захід на більш м'який у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стаття 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» вказує, що метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який слід продовжити обвинуваченій, поза як жоден з інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Обставини, на які посилається прокурор дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України, яке віднесено до тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, має невідбуте покарання, не працює, а відтак не має законних засобів для існування, одружена, тяжкість покарання, яке загрожує їй в разі визнання винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.307КК України, та свідчать, що обвинувачена може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків.Тому для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні та доведені прокурором в судовому засіданні, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує шістдесят днів, тобто до 20 лютого 2020 року, включно та вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При продовженні обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.183 КПК України, слід визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, зазначені у ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченої, її майновий стан, яка не має постійного місця роботи та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку, що застава у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38420 грн., зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою, покладених на неї обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі внесення суми застави покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема, прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Доводи обвинуваченої та її захисника щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора, оцінена судом у сукупності із іншими обставинами, однак такі дані не є достатніми для переконання щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд -
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою строком, що не перевищує шістдесят днів, тобто до 20 лютого 2020 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38420 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що застава може бути внесена у визначеному судом розмірі у будь-який момент з часу винесення ухвали.
Внесення застави, визначеної судом про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_3 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця свого реєстрації та проживання без дозволу суду, в провадженні якого перебуватиме справа;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачена ОСОБА_3 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання покладених обов'язків, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явилася за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченій та направити начальнику державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1