Справа № 462/7696/19
провадження 1-кс/462/2899/19
18 грудня 2019 року м.Львів
Слідчий суддя Залізничного районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 щодо невизнання потерпілим у кримінальному провадженні №12019140060001387 від 24.04.2019 року,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Залізниного районного суду м.Львова зі скаргою, в порядку ст.303 КПК України, в якій просить визнати протиправною бездіяльність слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 щодо виконання незаконних усних вказівок процесуального прокурора ОСОБА_5 про невизнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12019140060001387 від 24.04.2019 року та зобов'язати названого слідчого визнати його потерпілим і вручити йому, як потерпілому, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки. Свою скаргу обґрунтовує тим, що за його заявою про вчинення злочину від 06.11.2019 року в ЄРДР були внесені відомості про злочинні дії посадових осіб притулку для дітей СуСД Львівської ОДА, в тому числі щодо невиплати йому заробітної плати, і слідчим Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування цих фактів у кримінальному провадженні №12019140060001387. Проте слідчий в порушення вимог ст.ст. 55, 56 КПК України до цього часу не визнав його потерпілим і не вручив пам'ятку про процесуальны права та обов'язки. Крім цього, йому стало відомо, що процесуальний прокурор ОСОБА_5 дав усні вказівки слідчому не визнавати його потерпілим та не виходити з клопотання до слідчого судді про призначення перевірки в притулку для дітей СуСД Львівської ОДА. За наведених обставин, вважає, що його права порушуються, підлягають захисту слідчим суддею шляхом задоволення вимог його скарги.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, покликаючись на мотиви такої, яку просить задовольнити.
Слідчий Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши доводи скаржника, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження №12019140060001387, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Гарантоване ст.55 Конституції України право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується шляхом встановлення порядку такого оскарження іншими нормативними актами.
Відповідно до ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Чинним КПК України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування (ст.ст. 303-308 КПК України).
Об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України може бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст.303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження, серед яких, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він повинен вчинити у визначений цим Кодексом строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та п.7 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право оскаржити рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Як встановлено під час розгляду скарги, слідчим Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019140060001387 від 24.04.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, щодо обставин невиплати заробітної плати посадовими особами притулку для дітей СуСД Львівської ОДА.
Зі змісту скарги і її вимог вбачається, що ОСОБА_3 вважає протиправною і такою, що порушує його права, бездіяльність слідчого ОСОБА_4 щодо невизнання його потерпілим і невручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається памятка про процесуальні права та обовязки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у звязку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Частиною 5 вказаної статті за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно з ч.2 ст.56 КПК України під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви.
У контексті наведеного слід зазначити, що КПК України не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження №12019140060001387 вбачається, що ОСОБА_3 є заявником у даному провадженні, оскільки звернувся із заявою про вчинення відносно нього злочину, отже закон не вимагає необхідності його звернення до слідчого, прокурора з заявою про залучення до провадження, як потерпілого. При цьому, матеріали провадження не містять постанови про відмову ОСОБА_3 у визнанні потерпілим.
Отже, з моменту звернення із заявою від 06.11.2018 року про вчинення злочину ОСОБА_3 , за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, має статус потерпілого у кримінальному провадженні №12019140060001387.
За таких обставин доводи скарги щодо бездіяльності слідчого, яка полягає у невизнанні скаржника потерпілим, і вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання слідчого визнати його потерпілим не ґрунтуються на законі, слідчим суддею у зв'язку з цим не встановлено порушення прав скаржника, оскільки КПК України не зобов'язує слідчого вчиняти процесуальні дії щодо визнання особи, яка звернулася із заявою про вчинення відносно неї злочину, потерпілою, а вона набуває такого статусу з моменту звернення із такою заявою.
Щодо вимоги скарги про зобов'язання слідчого вручити ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальны права та обов'язки потерпілого, то відповідно до ст.220 КПК ОСОБА_3 в силу свого процесуального статусу може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов'язки.
Проте, як встановлено, ОСОБА_3 з відповідним клопотанням до слідчого на даний час не звертався, тому скарга в цій частині також задоволенню не підлягає.
Водночас слід зазначити, що потерпілий може звертатись з клопотаннями, пов'язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК.
Відповідно до ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст.307 КПК України за результатами розгляду скарги слідчий суддя може прийняти рішення про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги, відтак така є безпідставною і в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 щодо невизнання потерпілим у кримінальному провадженні №12019140060001387 від 24.04.2019 року - відмовити.
Ухвала в силу ст.309 КПК України оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Слідчий суддя: ОСОБА_1