Справа №461/8069/19
17 грудня 2019 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., з участю представників Галицької митниці Держмитслужби Лубоцького Б.І., Дунаса М.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 10.09.2019 року органом 4624,
за ст.471 Митного Кодексу України, -
згідно протоколу про порушення митних правил, 07.10.2019 року, близько 11 год. 50 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «А» м/п «Львів-аеропрт» Львівської митниці ДФС рейсом W6 6761 Львів-Дортмунд, авіакомпанії WIZZAIR, ОСОБА_1 , в якості пасажира, обрав формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно наказу Міністерства Фінансів України №671 від 03.08.2018 р. «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю нею обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю.
На підставі п.4 ст.336 та ст.342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 15 000 Євро. Після цього пасажиру було запропоновано пред'явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контрою) пасажиром було видано готівку в розмірі 15 000 Євро, що знаходилась в одному з відділень дорожньої сумки громадянина (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина ОСОБА_1 вказана валюта належить йому особисто. Підтверджуючих документів на вивезення надлишкової суми (5000 Євро) громадянином ОСОБА_1 не пред'явлено.
Згідно ПІК «Інспектор» офіційний курс валют станом на 07.10.2019 року становить 27,021318 грн. за 1 Євро. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз'яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався. Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Таким чином, гр. України ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор» та намагався перемістити через митний кордон України готівку в кількості, що підпадає під обмеження відповідно до постанови правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». У своєму поясненні гр. ОСОБА_1 просив протокол про порушення митних правил складати у його відсутності у зв'язку з необхідністю встигнути на літак. Валюту в сумі 10000 Євро повернуто гр. ОСОБА_1 для подальшого переміщення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив долучити до матеріалів справи та врахувати при розгляді, боргову розписку, згідно якої. 05.10.2019 року він отримав у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 000 Євро. для купівлі за кордоном сільськогосподарської землеобробної техніки та зобов'язався повернути вказану суму в повному обсязі до 31.12.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та представників Галицької митниці Держмитслужби, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ст.471 Митного Кодексу України.
Факт вчинення адміністративного правопорушення стверджується також: протоколом про адміністративне правопорушення №3859/20900/19 від 07.10.2019 року; поясненнями ОСОБА_1 актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.10.2019 року; копією посадкового талону на 07.10.2019 року; описом вилучених предметів від 07.10.2019 року та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.471 МК України передбаченим у цій статті адміністративним правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Відповідно до п.6 положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затверджене Постановою НБУ від 02.01.2019 року №3 з метою реалізації вимог Закону України «Про валюту і валютні операції»встановлено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Згідно зі ст.471 МК України за дане правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації незадекларованих товарів.
Разом з цим, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
Відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені устатті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовихактів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В той же час, згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко протии України» зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, interalia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску, параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (пункти 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи), а необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».
При прийнятті рішення суддя враховує, зазначені пояснення особи, яка порушила правила митного законодавства, долучені до матеріалів справи документи та встановлені в цілому у судовому засіданні обставини.
Разом з цим, при перевірці вказаних обставин та досліджених документів, судом встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевозив через митний кордон України в тому числі і грошові кошти, які належать іншій особі - ОСОБА_2 , перед яким ОСОБА_1 несе майнову відповідальність. Ця обставина підтверджується наданою суду розпискою від 05.10.2019 року, яку надав ОСОБА_1 про отримання ним коштів у розмірі 8000 Євро від ОСОБА_2 .
Таким чином, вирішуючи питання накладення адміністративного стягнення на винну особу, суд дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 лише основного адміністративного стягнення за ст.471 МК України у виді штрафу в розмірі 1700 гривен, а конфіскацію предметів правопорушення не застосовувати.
Суд вважає, що таке рішення суду узгоджується з вимогами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таке покарання буде непропорційним переслідуваній меті і покладатиме на ОСОБА_1 індивідуальний і надмірний тягар.
Звільняючи порушника від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення за ст.471 МК України, суд враховує наступні умови:
а) порушення митних правил полягає лише в тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано ОСОБА_1 , і жодних інших негативних наслідків порушення не настало державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів тощо;
г) конфіскація грошових коштів може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до ст.40-1КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 384,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 524, 527, 528 МК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накласти на нього стягнення - 1700,00 грн. штрафу в дохід держави.
Вилучені відповідно до протоколу №3859/20900/19 від 07.10.2019 року 5000 (п'ять тисяч) євро (купюри номіналом 500 євро в кількості 10 шт.) - повернути ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 384,20 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Х.М. Мисько