12 грудня 2019 р.Справа № 480/4531/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.
за участю представника апелянта Кузнецової А.І.,
за участю предстанвика відповідача Берестюк Б.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, місце складання м. Суми, повний текст складено 08.11.19 року по справі № 480/4531/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс"
до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет"
про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет", в якому просив суд
- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Перша черга забудови території на площі 6,90 га, визначеної містобудівною документацією «Детальний план території між вулицею Харківська, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми» від 21.10.2019 № 214-м, видані Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради;
- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Друга черга забудови території на площі 4,00 га, визначеної містобудівною документацією «Детальний план території між вулицею Харківська, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми» від 21.10.2019 № 215-м, видані Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд до набрання законної сили рішенням у даній справі зупинити дію Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва «Перша черга забудови території на площі 6,90 га, визначеної містобудівною документацією «Детальний план території між вулицею Харківська, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми» від 21.10.2019 № 214-м, виданих Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради; Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва «Друга черга забудови території на площі 4,00 га, визначеної містобудівною документацією «Детальний план території між вулицею Харківська, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми» від 21.10.2019 № 215-м, виданих Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що у разі не зупинення дії містобудівних умов та обмежень, що оскаржуються позивачем у даній справі, ще до набрання чинності рішенням у даній справі, третя особа - ТОВ «Сервіс-маркет» зможе безперешкодно розпочати забудову земельних ділянок позивача. Вказані можливі обставини на думку представника позивача, загрожують йому істотними негативними наслідками, а саме: протиправним, самовільним припиненням замовником будівництва законного права позивача на користування земельними ділянками; знесенням нерухомого майна, що належить позивачу; повним блокуванням господарської діяльності позивача із надання послуг по зберіганню транспортних засобів.
Вказував, що у разі задоволення позову в даній справі, відновлення порушених прав позивача після фактичної реалізації спірних містобудівних умов та обмежень (забудови земельних ділянок позивача, знесення належного позивачу об'єкта нерухомого майна), буде унеможливлено.
Щодо ознак очевидної протиправності оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, зазначив, що відповідно до МУО № 214-м від 21.10.2019 (1 черга), на території автостоянки ТОВ «СЕНС» передбачено будівництво наступних об'єктів: багатоквартирні будинки на плані № 31 (дві секції), № 32 (дві секції), № 34 (дві секції), а також нове будівництво мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, побутової та дощової каналізації для їх забезпечення в межах та обсягах згідно з проектними рішеннями містобудівної документації. Відповідно до МУО № 215-м від 21.10.2019 (2 черга), на території автостоянки ТОВ «СЕНС» передбачено будівництво наступних об'єктів: багатоквартирний будинок № 10 на плані, художньо-монументальна арка (№ 45 на плані); нове будівництво мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, побутової та дощової каналізації для їх забезпечення в межах та обсягах згідно з проектними рішеннями містобудівної документації, пішохідної платформи еспланади та напівпідземного паркінгу під нею з кількістю місць згідно розрахунку, визначеному містобудівною документацією. Такі обставини підтверджуються графічним ескізом в складі Детального плану території, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 28 серпня 2019 року № 494 «Черги забудови ДПТ в М 1:2000».
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі № 480/4531/19 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» про забезпечення позову.
Позивач не погодився із ухвалою суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, надано неправильну оцінку фактичним обставинам справи, а саме наслідкам дії містобудівних умов та обмежень для прав позивача та можливості їх наступного ефективного поновлення в разі задоволення позову, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктами 1, 4 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, пунктом 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так, предметом заявленого адміністративного позову є визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень, наданих відповідачем третій особі, а не дозвільної документації на виконання будівельних робіт.
Містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проектування об'єктів містобудування і зберігають свою чинність до завершення будівництва об'єкта згідно зі статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011.
Отже, наведені позивачем обставини з приводу відсутності в Містобудівних умовах та обмеженнях обов'язкових вимог можуть бути з'ясовані виключно під час розгляду і вирішення справи по суті.
Крім того, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Вказана позиція узгоджується із висновком, викладеному в постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №640/3277/19.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України, а тому підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, тому підстави для скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі № 480/4531/19 відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року по справі № 480/4531/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 23.12.2019 року