Провадження № 2/537/1145/2019
Справа № 524/5090/19
19.12.2019 м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі - головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом юридичної особи Державної іпотечної установи до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення відсотків від простроченої суми боргу, інфляційних нарахувань та відсотків за користування чужими грошовими коштами,
Представник Державної іпотечної установи звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи за період 03 квітня 2019 року по 02 липня 2019 року три відсотки річних в сумі 1274 грн. 40 коп., інфляційні витрати в сумі 2896 грн. 58 коп., відсотки за користування чужими коштами в сумі 7457 грн. 61 коп. та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивував тим, що 27.08.2007 року року між ВАТ «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7/РVN2-08-07.
Відповідно пунктів 2.1., 2.3., 3.2. Договору Кредитором було надано Позичальнику грошові кошти в сумі 45 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,0 процентів річних для придбання чотирьох-кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 44.6 кв.м. із строком погашення до 26 серпня 2017 року.
Пунктом 7.2 визначено, що Договір набирає чинності з моменту першої видачі Кредитних ресурсів та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Позичальник зобов'язується щомісячно в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі ануїтентного платежу, розмір якого за цим Договором становить 621,73 доларів США. У складі ануїтентного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами.
Згідно пункту 3.1 Договору, готівкові кошти в сумі 45 000,00 доларів США були видані Позичальнику на підставі його письмової заяви від 27 серпня 2007 року.
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадку непогашення або погашення не в повному обсязі щомісячного ануїтентного платежу, Позичальник несе відповідальність згідно п. 6.1. цього Договору.
Згідно пункту 6.1. Договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або
сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми
за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., п. 3.4., 4.З., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8 цього Договору, а також будь-яких інших платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
У відповідності до пунктів 5.1, 5.2 Договору виконання зобов'язань за Договором забезпечено: іпотекою нерухомого майна: чотирьох кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 44.6 кв.м. про що між Кредитором та Позичальником укладено Іпотечний договір №7/РVN2-Z від 27.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим № 14219; порукою: між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено Договір поруки №7/PVN2- 08-07/Р від 27.08.2007 року.
Відповідно п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором №7/РVN2-08-07 від 27серпня 2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 45 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11,0 процентів річних.
У відповідності до ст. 513 ЦК України, 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та Банком було укладено Договір про відступлення права вимоги №17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №616. Згідно цього договору Банк відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки, тощо), вказаними у додатках до даного Договору.
Відповідно до Додатку № 1 Позивачем отримано право вимоги за Кредитним договором №7/PVN2-08-07 від 27.08.2007 року; Іпотечним договором №7/PVN2-Z від 27.08.2007 року; Договором поруки №7/ PVN2-08-07/P від 27.08.2007 року, що були укладені між Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов'язань перед позивачем, у неї виникла заборгованість за Кредитним договором.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28.02.2019 року у справі №524/2923/18, позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи: заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року №7/PVN2-08-07 в розмірі 200 646,30грн., в т.ч.: заборгованість за кредитом - 137 539,33 грн., заборгованість за відсотками - 29 838,39 грн., пеня - 33 268,58 грн.; судові витрати в сумі 3 009,44грн.
Рішення суду набрало законної сили 02.04.2019 року, але відповідачем не виконано.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у
господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не
доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо
якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки
щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими
для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-
правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права,
викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні
таких норм права.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув
суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього
Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з
урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Отже, з 03.04.2019 року по 02.07.2019 року відповідачем прострочено виконання
грошового зобов'язання по достроковому погашенню зобов'язань за кредитним договором
від 27 серпня 2007 року №7PVN2-08-07 в розмірі 170 387,16 грн. (заборгованість за
кредитом - 137 539,33 грн., заборгованість за відсотками - 29 838,39 грн., судові витрати в
сумі 3 009,44грн.), чим порушено майнове право та інтерес кредитора, способом захисту
якого є сплата трьох процентів річних від простроченої суми, що становить -1 274,40 грн. та
інфляційних нарахувань в розмірі - 2 896,58грн.
Після закінчення 26 серпня 2017 року строку кредитування, встановленого положеннями Договору, відповідач продовжує безпідставно утримувати та користуватись кредитними коштами в сумі 200 646, 30 грн.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи
збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього
Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами
боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між
фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами
встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не
сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення
грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не
сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно
не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема,
відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від
позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом;
розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не
встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки
Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до
кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного
кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.
Розмір процентів за користування відповідачем чужими коштами в сумі 167 377,72
грн. (заборгованість за кредитом - 137 539,33 грн., заборгованість за відсотками - 29 838,39
грн.) за період з 03.04.2019 року по 02.07.2019 року становить 7 457,61грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча завчасно надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та вразі неявки відповідача в судове засідання, не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, відзив на позовну заяву до суду не подала.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, - постановив: провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність представника позивача та відповідача.
Розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
27 серпня 2007 року між ВАТ «Фінанси та Кредит» правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7/РVN2-08-07 відповідно до якого, ОСОБА_1 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності надано Кредитні ресурси в сумі 45000 дол. США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних для придбання чотирьох-кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а остання зобов'язалася повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за Договором до 26 серпня 2017 року.
11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило Державній іпотечній установі, а Державна іпотечна установа набула право вимоги заборгованості за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо) вказаними у додатку №1 до цього Договору, в тому числі за Договором кредиту №7/РVN2-08-07.
Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
28 лютого 2019 року Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області ухвалено рішення у цивільній справі №524/2923/18 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року №7/PVN2-08-07 в розмірі 200 646, 30 грн., що складається із: 137 539, 33 грн. - заборгованість за кредитом, 29 838, 39 грн. - заборгованість за відсотками, 33 268, 58 грн. - пеня, а також стягнуто 3009, 44 грн. сплачених судових витрат.
Згідно ст.129 - 1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Судом установлено, що позивач, у зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати кредиту, скористався своїм правом на пред'явлення позову до позичальника та рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2019 року у цивільній справі №524/2923/18 із відповідача за користь позивача стягнуто всю заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року №7/PVN2-08-07, яка існувала станом на 26.08.2017 року в розмірі 200 646, 30 грн.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 борг за кредитним договором №7/РVN2-08-07 від 27 серпня 2007 року не повернула та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2019 року про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором №7/РVN2-08-07 від 27 серпня 2007 року в сумі 200 646 грн. 30 коп. станом на день звернення до суду не виконане.
Доказів виконання вказаного судового рішення відповідачем не надано.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
У пунктах 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» надано роз'яснення, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до п.п. 89-91 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року № 444/9519/12, за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст..1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст..625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно позовної заяви та наданого позивачем розрахунку суми грошової компенсації за невиконання ОСОБА_1 грошового зобов'язання від 04.07.2019 року, який відповідачем не спростовано, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами за ставками, що які встановлені на рівні облікової ставки НБУ за період з 03.04.2019 року по 02.07.2019 року в сумі 7 457, 61 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 03.04.2019 року по 02.07.2019 року в сумі 1 274,40 грн., інфляційні витрати за період з квітня 2019 по травень 2019 в сумі 2 896,58 грн.
Враховуючи встановлені Постановами Національного банку України у період з 03 квітня 2019 року по 02 липня 2019 року облікові ставки, встановлені суми заборгованості відповідача, беручи до уваги індекси інфляції, період прострочення виконання грошового зобов'язання, суд погоджується із вказаним розрахунком, що проведений позивачем.
Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, а також те, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з відповідача на користь позивача було стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2007 року №7/PVN2-08-07, вказане рішення не виконано, право нарахування процентів позивачем в розмірах, передбачених кредитним договором №7/PVN2-08-07, припинилося у зв'язку з наявністю вказаного рішення, проте не звільняє ОСОБА_3 від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє позивача права на отримання процентів за користування чужими коштами, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованим і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. ст.610, 611, 625, 1048, 1050 ЦК України, суд, -
Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення відсотків від простроченої суми боргу, інфляційних нарахувань та відсотків за користування чужими грошовими коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державної іпотечної установи (місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, ідентифікаційний код 33304730) три процента річних у розмірі 1 274 грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 2896 грн. 58 коп., проценти за користування чужими коштами у розмірі 7 457 грн. 61 коп. та 1 921 грн. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 23 грудня 2019 року.
Суддя: