Провадження № 1-кс/537/2127/2019
Справа № 537/3933/19
20.12.2019 року м. Кременчук
Слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області клопотання прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018170110001028, внесеному в ЄРДР 25.05.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
18.12.2019 року прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12018170110001028, внесеному до ЄРДР 25.05.2018 року.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 24.05.2018 року близько 18 год. 40 хв. по вул. Ярмарковій в м. Кременчуці Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухаючись в попутному напрямку з велосипедом марки «FELT 80D», під керуванням велосипедиста ОСОБА_6 , розпочав випередження останнього в межах смуги руху та заднім правим колесом бортового причепа Schmitz WF, д.н.з. НОМЕР_2 , допустив наїзд на велосипедиста. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №866 від 04.12.2018 року.
По даному факту СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області внесено відомості до ЄРДР 25.05.2018 року за №12018170110001028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
17.12.2018 року правову кваліфікацію кримінального правопорушення №12018170110001028 від 25.05.2018 року змінено з ч.1 ст.286 КК України на ч.2 ст.286 КК України.
29.08.2019 року постановою слідчого вантажний автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz WF, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23.12.2011 року, вантажний автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 26.07.2013 року бортовий причіп Schmitz WF 18, д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Підозра у вчиненні даного злочину не пред'явлена жодній особі.
Прокурор зазначив, що автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz WF, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом, однак він перебуває у постійному користуванні власника ОСОБА_4 , що може призвести до його відчуження, знищення, псування, пошкодження тощо, оскільки жодних обмежень відносно транспортного засобу не встановлено.
З метою збереження речових доказів, застосування конфіскації та спеціальної конфіскації, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, прокурор просив задовольнити клопотання, наклавши арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження на автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz WF, д.н.з. НОМЕР_2 , належні ОСОБА_4 .
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання про арешт майна. Зазначили, що в травні 2018 року сторона обвинувачення повернула ОСОБА_4 належні йому вантажний автомобіль з причепом. Півтора роки цей вантажний автомобіль з причепом з дозволу сторони обвинувачення використовувався власником, а тому на теперішній час на ньому не могло зберегтися жодних слідів ДТП, які б могли зберегтися для дослідження експертом чи судом. За півтора роки цей автомобіль з причепом не був відчужений чи змінений. ОСОБА_4 надавав слідчому автомобіль з причепом для проведення слідчих дій за першою вимогою. Наведене вказує на відсутність ризиків їх відчуження, знищення, змінення чи приховування власником. На теперішній час підозра ОСОБА_4 не пред'явлена. Цивільний позов до нього не заявлявся. Санкція ч. 2 ст.286 КК України не передбачає конфіскації. Також за вказаний злочин не передбачено і застосування спеціальної конфіскації. А тому прокурором не доведено підстави для застосування арешту на вантажний автомобіль з бортовим причепом, який належить ОСОБА_7 .
Слідчий суддя, дослідивши Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, надані докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2018 року за №12018170110001028 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, по факту, що 24.05.2018 року близько 18 год. 40 хв. по вул. Ярмарковій в м. Кременчуці Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8 та велосипедиста ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Зі змісту поданого слідчому судді витягу з ЄРДР вбачається, що жодній особі не пред'явлено підозру у вчиненні вказаного злочину. (а.с.5).
На підтвердження даної події подано протокол прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 24.05.2018 року про те, що 24.05.2018 року близько 17 год. 15 хв. по вул. Ярмарковій в м. Кременчук водій вантажівки скоїв наїзд на нього, а саме зачепив причепом, під час його руху на велосипеді, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження (а.с.12); протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.05.2018 року, де місцем проведення огляду є ділянка автодороги по вул. Ярмарковій в м. Кременчуці, на якій відбулося ДТП (а.с.6-10).
Згідно висновку експерта №886 Кременчуцького міжрайонного відділення Обласного бюро СМЕ Департаменту охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації від 16.11.2018 року у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості визначаються як тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпечних для життя (а.с.17-23).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23.12.2011 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 26.07.2013 року вантажний автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz WF 18, д.н.з. НОМЕР_2 , належать ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
В травні 2018 року автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz WF 18, д.н.з. НОМЕР_2 , працівники поліції повернули ОСОБА_4 , що підтверджено його розпискою. (а.с. 11).
Постановою слідчого про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 29.08.2019 року, тобто в строк більше року з моменту повернення власнику, вантажний автомобіль DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причіпом Schmitz WF 18, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №120181701100001028. (а.с.24).
Лише 02.12.2019 року, майже через півтора роки після повернення власнику ОСОБА_4 вантажного автомобіля з причепом, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт вказаного майна.
Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.12.2019 року клопотання слідчого про арешт майна було повернуто прокурору, оскільки воно було подано з порушенням ст.64-2, 170, 171 КПК України.
18.12.2019 року прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт вказаного майна, не усунувши невідповідність клопотання ст.170, ч.2 ст.171 КПК України, зазначену в ухвалі слідчого судді. Але при цьому не подав відомостей про дотримання строку в 72 години, встановленого слідчим суддею відповідно до ч.3 ст.172 КПК України для усунення недоліків клопотання про арешт майна.
Згідно ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
В ч.2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, Прокурор не обґрунтував належним чином підстави і мету, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, необхідності арешту автомобіля DAF CF 85.340, д.н.з. НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz WF 18, д.н.з. НОМЕР_2 .
Так, зазначаючи на необхідність арешту майна з метою збереження речового доказу з метою подальшого його дослідження в суді, прокурор не навів які саме сліди злочину містить чи може містити цей автомобіль з причепом після більше ніж півтора року з моменту події його використання власником з дозволу сторони обвинувачення.
Прокурор не довів існування ризиків можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного вантажного автомобіля з причепом власником, коли протягом півтора року з моменту події власник, користуючись цим майном з дозволу сторони обвинувачення, не здійснив таких дій.
Майно, на яке прокурор просить накласти арешт, належить ОСОБА_4 , а у витягу зазначено водієм вантажного автомобіля, який керував ним на момент ДТП, ОСОБА_8 .
Оскільки ОСОБА_4 не пред'являлась підозра у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 25.05.2018 року за №12018170110001028 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, цивільний позов до нього не пред'являвся, тому відповідно до положень ч.6 ст.170 КПК України на його майно не може бути накладений арешт з метою забезпечення цивільного позову.
Санкція ч.2 ст.286 КК України не передбачає застосування покарання у виді конфіскації майна, а тому арешт не може бути накладений з метою забезпечення конфіскації. (ч.5 ст.170 КПК України).
Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є необережним, а тому відповідно до змісту ст. 96-1, 962 КК України за цим злочином спеціальна конфіскація не застосовується. Відповідно і арешт не може бути накладений з метою її забезпечення. (ч.4 ст.170 КПК України).
В ч.11 ст.170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Таким чином, прокурор не довів, що може бути виконане завдання, для виконання якого він звернувся із клопотанням про арешт майна. Не довів, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, на якому збереглися сліди злочину. Прокурор не довів, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи у виді арешту її майна, коли розслідується необережний злочин, і цій особі протягом півтора року з моменту події навіть не пред*явлена підозра, більш того така особа навіть не зазначена у поданому витягу з ЄРДР як учасник ДТП. А тому відповідно до ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається.
Статтею 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись ст.ст. 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити прокурору Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12018170110001028, внесеному в ЄРДР 25.05.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Повний текст ухвали складений і оголошений 23.12.2019 року о 16 год. 00 хв.
Слідчий суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1