Справа № 539/1265/17
Провадження № 2/539/3/2019
12 грудня 2019 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі : головуючого судді Іващенко Ю.А.,
при секретарях Карпенко Т.П., Мирна Т.Ф., Шрейтер С.О., Павличенко О.А.,
з участю : позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,
представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ,
представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» - Захарченка В.Г.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПП «Бюро послуг та консультацій» - Коваленка А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання правочину удаваним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_13, Друга Лубенська державна нотаріальна контора, ПП «Бюро послуг та консультацій» про визнання недійсними заяви, довідки, акту приймання - передачі, договорів, скасування державної реєстрації права власності, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання правочину удаваним, мотивуючи тим, що 25.01.2003 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 .. Під час спільного проживання як чоловіка та жінки за спільні кошти ними було придбано: легковий автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який зареєстрований на ОСОБА_3 ; дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який зареєстрований на ОСОБА_3 ; квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на нього. За час перебування в шлюбі ним також була придбана квартира АДРЕСА_3 , яку в подальшому він подарував ОСОБА_3 . Також, в період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 за їх спільні кошти купила квартиру АДРЕСА_4 , яку оформила на свою старшу доньку від першого шлюбу ОСОБА_5 , оскільки не мала наміру ділити з ним спільно нажите майно подружжя. Таким чином вона вчинила удаваний правочин. ОСОБА_5 на момент придбання квартири, 23.06.2017 року, не мала власних коштів, ніде не працювала, їй виповнилось лише 19 років. Вважає дане майно спільним сумісним майном подружжя, з якого йому по праву належить 1/2 його частина.
Згідно позову та з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 01.09.2017 року, 07.02.2018 року ОСОБА_1 прохав суд визнати спільним сумісним майном подружжя, його та ОСОБА_3 майно, а саме: легковий автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску; дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за ним та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину легкового автомобіля MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 залишити на праві власності за ОСОБА_3 , а квартиру АДРЕСА_2 залишити на праві власності за ним. Стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 31 716 грн. Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_5 , укладений 23.06.2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнати удаваним. Визнати недійсним вказаний правочин в частині зазначення покупцем ОСОБА_5 , змінити в цій частині Договір купівлі- продажу квартири від 23.06.2017 року заначивши в ньому як покупця - ОСОБА_3 . Визнати спільним сумісним майном подружжя, його та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 . Визнати за ним право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири (т. 1 а.с. 2-3, 51-53, 144-146).
Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_13, Друга Лубенська державна нотаріальна контора, ПП «Бюро послуг та консультацій» про визнання недійсними заяви, довідки, акту приймання - передачі, договорів, скасування державної реєстрації права власності, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, мотивуючи тим, що дійсно із 25.01.2003 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 В період шлюбу вони придбали: 16.09.2005 року квартиру АДРЕСА_2 , на даний час переобладнана в нежиле приміщення (перукарня); 11.01.2006 року квартиру АДРЕСА_6 ; 09.05.2012 року житловий будинок площею 58,5 кв.м. по АДРЕСА_7 , що розташований на земельній ділянці площею 0,1251 га., який знесений і побудований новий житловий будинок площею 155 кв.м., літня кухня, гараж, огорожа та ворота, які в експлуатацію не введені і є об'єктом незавершеного будівництва. З ОСОБА_1 вони не проживають з 01.01.2017 року. З метою утруднити розділ спільного сумісного майна подружжя, яке було придбане в шлюбі, в березні 2017 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу ОСОБА_13 документи, що не відповідають дійсності і вона зареєструвала припинення права власності ОСОБА_1 на житловий будинок площею 58.5 кв.м по АДРЕСА_7 , як знесений, не дивлячись на те що там збудований новий житловий будинок площею 155 кв.м, літня кухня, гараж, огорожа, ворота. Нібито вільні від будівель земельні ділянки за кадастровим номером 5310700000:03:004:0013 площею 0,1 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_7 та земельна ділянка за кадастровим номером 5310700000:03:004:0042 площею 0,0251 га., цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_7 згідно договорів купівлі-продажу №2042 та №2045 від 24.07.2017 року, посвідчених державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, продані матері відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 . Згоди на відчуження вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_1 вона не давала. Вважає, що незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_7 є спільною сумісної власністю подружжя і вона має право власності на 1/2 його частки, договори купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок суд має всі підстави визнати недійсними. Також, 11 січня 2006 року ОСОБА_1 уклав із ВАТ «Лубнижитлобуд» договір про дольову участь у будівництві житла однокімнатної квартири площею 53,14 кв.м за адресою АДРЕСА_6 . Зобов'язання замовника за цим договором виконані повністю. За спільні кошти ОСОБА_1 та вона сплатили вартість квартири в розмірі 106280 грн., а тому вони набули право спільної сумісної власності подружжя на майнові права щодо вказаної квартири. Проте, 14 березня 20017 року, коли стало питання про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 без її згоди та відома, подав директору ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» заяву, у якій просив проплачені ним кошти згідно договору на дольову участь в будівництві житла від 11.01.2006 року перерахувати на його матір ОСОБА_6 , передавши їй право на дольову участь у будівництві квартири. В цей же день 14.03.2017 року ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» видав довідку ОСОБА_6 про повну сплату коштів за будівництво квартири та був складений акт приймання-передачі нерухомого майна між «Лубнижитлобуд 2010» та ОСОБА_6 . І вже на наступний день 15.03.2017 року о 9 год. 47 хв. приватним нотаріусом була здійснена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_6 на матір відповідача ОСОБА_6 .. Невідомо звідки взявся договір про дольову участь у будівництві житла від 25.11.2011 року на ім'я ОСОБА_6 , про який вона дізналася тільки 02.06.2017 року, так як грошові внески за дольову участь у будівництві житла здійснював ОСОБА_1 , ним же укладався договір від 25.10.2008 року про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території і останні три роки 2015, 2016 та 2017 роки оплачувалися ці витрати згідно довідки. Згідно довідки ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» від 07.06.2017 року власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_1 . Вона згоди на передачу ОСОБА_1 будь-кому права на дольову участь у будівництві житла не давала.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 прохала суд визнати недійсною заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» від 14.03.2017 року про перерахування сплачених грошових коштів згідно договору на дольову участь в будівництві житла від 11.01.2006 року на його матір ОСОБА_6 . Визнати недійсною довідку ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» 3116 видану 14.03.2017 року ОСОБА_6 про сплату грошових коштів за будівництво квартири АДРЕСА_6 . Визнати недійсним акт приймання - передачі від 14.03.2017 року нерухомого майна - квартири АДРЕСА_6 між ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» та ОСОБА_6 . Визнати недійсним договір від 25.11.2011 року про дольову участь у будівництві житла - квартири АДРЕСА_6 між ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» та ОСОБА_6 . Скасувати державну реєстрацію на право власності квартири АДРЕСА_6 на ОСОБА_6 Визнати недійсним договір купівлі-продажу №2042 від 24.07.2017 року земельної ділянки за кадастровим номером 5310700000:03:004:0013 площею 0,1 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_7 та договір купівлі-продажу №2045 від 24.07.2017 року земельної ділянки за кадастровим номером 5310700000:03:004:0042 площею 0,0251 га., цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_7 , посвідчених державним нотаріусом Другої Лубенської державної нотаріальної контори ОСОБА_14. Визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя її і ОСОБА_1 та визначити право власності по 1/2 частки кожному:
- приміщення АДРЕСА_2 , переобладнане в перукарню з добудовою загальною площею 47,7 кв.м.;
- незавершене будівництво житлового будинку площею 155 кв.м., літньої кухні, гаражу, огорожі і воріт по АДРЕСА_7 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,1251 га.;
- квартиру АДРЕСА_6 площею 53,7 кв.м. (т. 1 а.с. 86-88).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.10.2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_13, Друга Лубенська державна нотаріальна контора, ПП «Бюро послуг та консультацій» про визнання недійсними заяви, довідки, акту приймання - передачі, договорів, скасування державної реєстрації права власності, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання правочину удаваним (т.1 а.с. 111).
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 власний позов підтримав і прохав його задовольнити та в задоволенні зустрічного позову прохав відмовити, обґрунтовував позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Пояснив, що згідно договору купівлі-продажу від 08.05.2012 року придбаний будинок АДРЕСА_7 був знесений. Новий будинок по АДРЕСА_7 його матір ОСОБА_6 . У справі є два технічні паспорти щодо будинку АДРЕСА_7 з різними даними щодо будинку та землі за цією адресою. Заяву від 14.03.2017 року він не писав, підпис не його.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а також представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримала, зустрічний позов визнала частково в частині квартири АДРЕСА_2 . Дана квартира на даний час переобладнана в житлову, декларація виготовлена, до реєстру внесено як квартира. В іншій частині зустрічного позову прохала відмовити. Пояснила, що ОСОБА_1 ніколи не був власником квартири АДРЕСА_6 , заяву від 14.03.2017 року ОСОБА_1 не писав. В реєстрі на підставі цієї заяви права власності не реєструвались. Житловий будинок та земельні ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_7 не належали подружжю Чипенків. Будинок АДРЕСА_7 знесено ще під час перебування сторін у шлюбі. Інша сторона договорів купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_7 ОСОБА_8 взагалі не залучений.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 власний зустрічний позов підтримала та прохала його задовольнити обґрунтовувала позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Пояснила, що в квартирі АДРЕСА_6 з 2006 року, коли вони придбали квартиру, то вона там робила ремонт.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , а також представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав. Погодився, що майно, а саме: автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 переобладнана в перукарню, є спільним сумісним майном подружжя. Однак не погодився з запропонованим розподілом. Прохав залишити ОСОБА_3 перукарню, а ОСОБА_1 ОСОБА_3 погоджується сплатити компенсацію. Також пояснював, що в березні 2017 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу ОСОБА_13 документи, що не відповідають дійсності, що будинок знесено. ОСОБА_3 згоди на відчуження земельних ділянок не давала.
В судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» Захарченко В.Г. не заперечував проти позову. Пояснював, що це спільне будівництво, а не продаж квартири. Всі кошти були сплачені. В 2017 році ОСОБА_1 приніс заяву і витяг, що право власності на квартиру АДРЕСА_6 не оформлено. ОСОБА_1 написав заяву щодо зарахування коштів на його матір і на його заяву був переоформлений договір на його матір. В 2011 році був укладений помилково, оформлення відбулося у 2017 році. Їх до відома ніхто не доводив, ОСОБА_1 їх ввів в оману, не повідомив щодо поділу майна. На 2017 рік квартира була збудована. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено пакет документів для реєстрації квартири за набувачем.
Позиція сторони відповідача ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», висловлена представником в судовому засіданні, викладена також у листі ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» №206 від 06.06.2018 року, де зазначено, що 14.03.2017 року договір був переоформлений на ОСОБА_6 А також були видані довідки №116 від 14.03.2017р. на ОСОБА_6 про повну сплату коштів ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» по договору на дольову участь у будівництві, довідка №115 від 14.03.2017р. про те, що ОСОБА_6 є інвестором ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» по договору на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_6 . Вказані довідки зареєстровані в журналі реєстрації вихідної документації ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» 14.03.2017р. Договори про дольову участь у будівництві на підприємстві не реєструються. В договорі № 01/1111-СТ на дольову участь у власності житлового будинку введеного в експлуатацію помилково зазначено дату 25.11.2011 р., потрібно записати 14.03.2017р. До договору також видано акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_6 від 14.03.2017р. на ОСОБА_6 . Всі зазначені довідки, договір та акт прийому-передачі квартири від ОСОБА_6 особисто підписав ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «Лубнижитлобуд 2010». (т.2 а.с. 56).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПП «Бюро послуг та консультацій» Коваленко А.Г. в судовому засіданні зазначив, що підтримує видану ними довідку. Будинок в АДРЕСА_7 був демонтований до кінця, до фундаменту. Довідку видали законно. Перша довідка була видана, щоб припинити право власності.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, її представник ОСОБА_4 проти задоволення позову до неї заперечував.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, надала суду лист про розгляд справи за її відсутності, за участю її представника ОСОБА_2 . Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 проти задоволення позову до ОСОБА_6 заперечувала.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 не з'явився, прохав справу розглядати за його відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_13, Друга Лубенська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явились, надали суду листи з проханням розглядати справу без їх участі, покладаються на розсуд суду.
З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих учасниками справи, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12,81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено, що 25 січня 2003 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб (т. 1 а.с. 90).
Відповідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.11.2017 року шлюб, зареєстрований 25 січня 2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Лубенського міського управління юстиції Полтавської області під актовим записом №13 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвано.
Перебуваючи в шлюбі, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали:
-автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску;
-дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
-квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно листа територіального сервісного центру №5343 від 05.05.2017 року №207 автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, зареєстровний 16.07.2008 року за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 9)
Відповідно договору купівлі-продажу квартири серії від 16.09.2005 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с. 60-61). Що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2017 року (т. 1 а.с. 240).
На підставі договору купівлі-продажу дачного будинку від 27.05.2008 року ОСОБА_3 належить дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 62).
Ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
При цьому, норми ст. 63 СК України зазначають, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та постанові Верховного Суду у справі №372/504/17 від 21.11.2018 року.
З огляду на вищевикладене суд вважає, оскільки сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 25.01.2003 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а тому за спільні кошти придбали: автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску; дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 .
При вирішенні питання щодо визнання квартири АДРЕСА_2 спільним сумісним майном подружжя суд встановив, що станом на час розгляду справи даний об'єкт зареєстровано 18.07.2017 року як квартира, об'єкт житлової нерухомості, тому суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 про те, що за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності на даний об'єкт, як на нежитлове приміщення - перукарня.
Таким чином, на підставі викладеного суд вважає, що автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску; дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя не надано, відтак кожний з них має право на 1/2 частину вищевказаного майна.
При вирішенні питання щодо реального розподілу спільного сумісного майна подружжя, а саме: автомобіля MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску; дачного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 , шляхом виділення певних об'єктів в особисту приватну власність одного із сторін зі стягненням відповідної компенсації суд вважає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Так, дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 є подільними об'єктами права власності, однак сторонами не заявлялось клопотання щодо призначення судової експертизи для визначення варіантів їх реального розподілу.
Крім цього, сторони, прохаючи виділити їм дані певні об'єкти в їх особисту власність, не дійшли між собою згоди щодо того, які саме з даних об'єктів та кому саме необхідно виділити в особисту приватну власність. За обставин коли як ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 прохали залишити у їх власність квартиру АДРЕСА_2 , та таким чином припинити право власності іншої сторони на 1/2 частину даного об'єкта, суд вважає за неможливе задовольнити як дані позовні вимоги ОСОБА_3 , так і позовні вимоги ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 удаваним та інших похідних відданої позовної вимоги вимог щодо цього об'єкту нерухомого майна, суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити з огляду на наступне.
Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.06.2017 року ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 прийняла у власність квартиру квартири АДРЕСА_4 . (т.1 а.с. 147-148)
Дана квартира належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15.11.2017 року (т.1 а.с. 152).
Заявляючи дані позовні вимоги ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу того, що вказана квартира АДРЕСА_4 придбана ним та ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя та на спростування презумпції правомірності даного правочину, яка передбачена ст. 204 ЦК України.
Натомість, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_10 , який зазначив, що ОСОБА_5 його донька. Коли вони з ОСОБА_3 розійшлися, то у них було дві квартири і вони поділили їх. ОСОБА_3 отримала квартиру АДРЕСА_9 , яку вона продала. Він також продав квартиру на « Василенковому полі». В 2017 році він дав доньці Яні 4000 доларів США для придбання квартири в м. Києві, яку вона купила.
Згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2016 року ОСОБА_3 дійсно продала квартиру АДРЕСА_9 . (т. 2 а.с. 32-34)
Крім цього, заявляючи позовну вимогу щодо визнання частково недійсним правочину - договору купівлі-продажу квартири від 23.06.2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 з даним позовом до сторони даного договору ОСОБА_7 взагалі не звертався.
З огляду на вищевикладене суд не знаходить підстав для визнання договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 удаваним, частково недійним у частині зазначення покупця, зазначення у ньому покупцем ОСОБА_3 , визнання даної квартири спільним сумісним майном подружжя його та ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на її 1/2 частину.
В задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення права власності по 1/2 частки за кожним щодо житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_7 суд вважає за необхідне відмовити беручи до уваги слідуюче.
На підставі договору купівлі-продажу ВРР №966765 від 08.05.2012 року ОСОБА_1 , під час шлюбу, придбав житловий будинок АДРЕСА_7 , загальною площею 58,5 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.04.2017 року. (т. 1 а.с. 107).
Згідно листа приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу №239/01-16 від 21.02.2018 року до приватного нотаріуса Лубенського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_13 звернувся ОСОБА_1 із питанням припинення права власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_7 у зв'язку з його знищенням. Заявником було подано оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, а саме: документ відповідно до якого підтверджується факт такого знищення, документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна та технічний паспорт. З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, нею виготовлено електронні копії таких документів шляхом їх сканування, зареєстрованої у базі даних заяви. Документи, які подавалися для державної реєстрації прав, відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно-правовим актам та не містили підстав для відмови в державній реєстрації, які передбачені статтею 24 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», також було встановлено відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. (т. 1 а.с. 165).
За адресою: АДРЕСА_7 при обстеженні земельної ділянки загальною площею 0,1252 га. будівлі та споруди знесені, що підтверджується довідкою ПП Бюро послуг та консультацій» №937 від 17.03.2017 року. (т. 2 а.с. 17)
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.03.2017 року закрито розділ щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_7 , загальною площею 58,5 кв.м, дата реєстрації: 17.03.2017 року, підстава: знищення об'єкта нерухомого майна, технічний паспорт від 21.04.2012 року виданий КП «Лубенське МБТІ», довідка №937 від 17.03.2017 року видана ПП «Бюро послуг та консультацій». (т. 1 а.с. 211)
В судовому засіданні представник ПП «Бюро послуг та консультацій» Коваленко А.Г. пояснював, що житловий будинок АДРЕСА_7 був демонтований до кінця, до фундаменту. Довідку видали законно. Довідка видана, щоб припинити право власності.
Таким чином суд вважає, що житловий будинок АДРЕСА_7 , який було придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВРР №966765 від 08.05.2012 року станом на час розгляду справи знесений, право власності на нього припинено, законність припинення права власності ОСОБА_3 не оскаржувалось та не спростовано.
В судовому засіданні також встановлено, що 24.07.2017 року ОСОБА_6 придбала земельну ділянку площею 0,0251 га, кадастровий номер 5310700000:03:004:0042, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:03:004:0013, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою АДРЕСА_7 , що підтверджується договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2017 року, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2017 року. (т. 1 а.с. 214-219).
ОСОБА_6 являється власником нерухомого майна, а саме незавершеного будівництва, загальною площею 149,8 кв.м., відсоток готовності 58%, на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт №06117278054 від 03.10.2017 року відділу Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Лубенської міської ради, технічний паспорт від 14.11.2017 року виданий ПП «Бюро послуг та консультацій». (т. 1 а.с. 229).
Отже, суд вважає, що ОСОБА_3 не доведено, що земельна ділянка площею 0,0251 га, земельна ділянка площею 0,1000 га. та незавершене будівництво, загальною площею 149,8 кв.м., відсоток готовності 58%, що розташовані за адресою АДРЕСА_7 , є спільною сумісною власністю подружжя, а тому в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.07.2017 року земельної ділянки за кадастровим номером 5310700000:03:004:0013 площею 0,1 га., за адресою АДРЕСА_7 та договору купівлі-продажу від 24.07.2017 року земельної ділянки за кадастровим номером 5310700000:03:004:0042 площею 0,0251 га., за адресою АДРЕСА_7 ; визнання об'єкта права спільної сумісної власності подружжя та визначення права власності по 1/2 частки за кожним на незавершене будівництво житлового будинку площею 155 кв.м., з господарськими побудовами по АДРЕСА_7 слід відмовити.
При цьому суд враховує також те, що ОСОБА_3 позовні вимоги до іншої сторони договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2017 року земельної ділянки площею 0,0251 га, кадастровий номер 5310700000:03:004:0042, та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:03:004:0013,а саме ОСОБА_8 не заявлялись.
Також не заявлялись позовні вимоги щодо правовстановлюючих документів, якими підтверджується належність ОСОБА_6 права власності на об'єкт незавершеного будівництва та на підставі яких право власності було зареєстровано, а саме: повідомлення про початок виконання будівельних робіт №06117278054 від 03.10.2017 року відділу Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Лубенської міської ради, технічний паспорт від 14.11.2017 року виданий ПП «Бюро послуг та консультацій».
Судом також встановлено, що за ОСОБА_6 на підставі довідки ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» №116 від 14.03.2017 року, акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.03.2017 року, технічного паспорту КП Лубенське МБТІ» від 02.03.2008 року, договору на дольову участь у власності житлового будинку введеного в експлуатацію №01/1111-СТ від 25.11.2011 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.06.2017 року (т. 1 а.с. 96-97, 230).
Згідно договору на дольову участь у власності житлового будинку введеного в експлуатацію №01/1111-СТ від 25.11.2011 року укладеного між ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» та ОСОБА_6 остання до 01.12.2011 року перераховує на поточний рахунок ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» кошти в сумі 106280,00 грн. для придбання не оздобленого житла, а ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» виділяє в 128-ми квартирному житловому будинку по АДРЕСА_6 однокімнатну квартиру №1 , загальною площею 53,7 кв.м. (т. 1 а.с 235-236).
ОСОБА_6 повністю розрахувалась з ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» згідно договору №01-1111 від 25.11.2011 року, на дольову участь у власності житлового будинку, квартири №1 площею 53,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , згідно довідки ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» №116 від 14.03.2017 року (т. 1 а.с. 237).
Обґрунтовуючи власні позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання квартири АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя та визначення права власності по 1/2 частки за кожним на неї, ОСОБА_3 посилалась на те, що вказане майно належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, як таке, що придбане в їхньому шлюбі і перед реєстрацією права власності ОСОБА_1 перевів право власності на свою матір ОСОБА_6 , надавши до ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» заяву від 14.03.2017 року.
Суд вважає дані вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та недоведеними з огляду на наступне.
Відповідно заяви від 14.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» з проханням проплачені ним кошти, згідно договору на дольову участь в будівництві житла від 11.01.2006 року зарахувати на його матір ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 88).
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що дану заяву він не писав, підпис в ній не його, заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22.12.2018 року по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу. (т. 2 а.с. 140).
Так, відповідно висновку експерта за результатами судово-почеркознавчої експертизи №686-687 від 29.08.2019 року рукописний текст заяви від імені ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» від 14.03.2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від імені ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» від 14.03.2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. (т. 3 а.с. 25-29)
Дійсно 11 січня 2006 року між ВАТ «Лубнижитлобуд» та ОСОБА_1 було укладено договір на дольову участь в будівництві житла, згідно якого ОСОБА_1 повинен був перерахувати на поточний рахунок ВАТ «Лубнижитлобуд» кошти в сумі 106280 грн., строком до 27.09.2006 року. (т. 1 а.с. 98)
Разом з тим матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було сплачено будь які кошти за даним договором на дольову участь в будівництві житла від 11.01.2006 року, в тому числі в строк до 27.09.2006 року передбачений п. 1 даного договору.
Крім того суд вважає, що сам по собі даний договір як і докази про те, що ОСОБА_1 брав участь у сплаті комунальних платежів за дану квартиру не є підставою вважати, що ОСОБА_1 набуто право власності у встановленому законом порядку на квартиру АДРЕСА_6 .
Договір на дольову участь у власності житлового будинку, введеного в експлуатацію №01/1111-СТ від 25.11.2011 року укладений між ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» та ОСОБА_6 значним чином різниться у часі із актом прийому-передачі квартири згідно договору на дольову участь у власності житлового будинку введеного в експлуатацію №01/1111-СТ від 25.11.2011 року, який складений 14 березня 2017 року між ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» та ОСОБА_6 та даними про сплату пайових внесків.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснювала, що вона працює в ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» інженером-будівельником. Чипенків вона знає. ОСОБА_1 прийшов у 2017 році у ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» і попросив переоформити договір на його матір. Приніс виписку із державного реєстру, що квартира АДРЕСА_6 ні на кого не оформлена. Хто саме писав заяву від 14.03.2017 року вона не знає. Допускає, що в документах описка, все мало оформлятись тією датою, коли видана довідка - 14.03.2017 року.
В судовому засіданні представник ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» Захарченко В.Г. та свідок ОСОБА_12 пояснювали, що різниця у даті реєстрації права власності за ОСОБА_6 і виданими на її ім'я документами, на підставі яких зареєстровано квартиру, обумовлена допущеними підприємством помилками.
Разом з тим, суд не приймає дане твердження, оскільки видані ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» на ОСОБА_6 документи являються правовстановлюючими, тобто на підставі них у ОСОБА_6 виникло право власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_6 , а тому вказані правовстановлюючі документи не можуть бути спростовані на підставі одного лише посилання заінтересованої сторони на їх помилкову видачу.
Суд вважає, що жодними належними доказами не підтверджується посилання свідка ОСОБА_12 на те, що ОСОБА_1 у ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» здійснював переоформлення документації на квартиру АДРЕСА_6 із себе на свою матір ОСОБА_6 .
Згідно довідки ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» №115 від 14.03.2017 року ОСОБА_6 брала участь в інвестуванні (фінансуванні) житлового будинку АДРЕСА_6 (т.1 а.с. 238).
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно журналу реєстрації вихідної документації ВАТ «Лубнижитлобуд» довідку інвестора №115 від 14.03.2017 року та довідку про сплату №116 від 14.03.2017 року було направлено ОСОБА_6 , а не ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 57 зворот).
Суд також враховує, що належними та допустимими доказами не доведено, що довідки, договір та акт прийому-передачі квартири на ОСОБА_6 особисто підписав ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», як про це зазначалося у листі ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» №206 від 06.06.2018 року.
Позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання недійсною заяви ОСОБА_1 від 14.03.2017 року про перерахування сплачених грошових коштів згідно договору на дольову участь в будівництві житла від 11.01.2006 року на його матір ОСОБА_6 також не підлягають задоволенню, оскільки вказана заява є доказом, на підставі якого ОСОБА_3 обґрунтовувала власні позовні вимоги зустрічного позову та який в судовому засіданні спростований протилежною стороною ОСОБА_1 .
Разом з тим, дана заява не є безпосередньо документом, на підставі якого виникають чи припиняються цивільні права та обов'язки сторін відносно певного спірного майна, а тому визнання даної заяви недійсною не є належним способом захисту свого права.
Таким чином, суд, встановивши, що дану заяву від 14.03.2017 року написано та підписано не ОСОБА_1 , а іншою особою, вирішив цивільні права та обов'язки сторін відносно спірного майна.
В задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» суд вважає за необхідне відмовити, оскільки не доведено, що ОСОБА_6 та ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» у спірних правовідносинах порушили права позивача ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (адреса місця проживання АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 (адреса місця проживання АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання правочину удаваним - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» (адреса місця знаходження м. Лубни Полтавської області вул. Ломоносова, 34, код ЄДРПОУ 05388233), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_13 (адреса місця знаходження м. Лубни Полтавської області, вул. Шевченка, 5А), Друга Лубенська державна нотаріальна контора (адреса місця знаходження м. Лубни Полтавської області, площа Вокзальна, 7), ПП «Бюро послуг та консультацій» (адреса місця знаходження м. Лубни Полтавської області, вул. Г.Тютюнника, 2, код ЄДРПОУ 36416253) про визнання недійсними заяви, довідки, акту приймання - передачі, договорів, скасування державної реєстрації права власності, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна - задовольнити частково.
Визнати автомобіль MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_7 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину автомобіля MITSUBISHI Colt д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_7 .
Визнати дачний будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину дачного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 47,7 кв.м., спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 47,7 кв.м.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 - відмовити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 та в задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 21.12.2019 року.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Ю.А. Іващенко