Справа № 524/7317/17
Провадження № 2/524/66/19
23 грудня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого - судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Воблікової І.О., представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ТОВ "Фірма Берізка" в особі представника Олефіра Петра Петровича до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області, головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун Оксани Олександрівни, Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області про відшкодування шкоди,-
ТОВ "Фірма Берізка" в особі представника Олефіра П.П. звернулось до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом до Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області, головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун О.О., Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області про відшкодування шкоди.
Від представника позивача до суду надійшла заява про закриття провадження по справі у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заява мотивована тим, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 по по справі №757/37226/17-ц, майновий спір суб'єктів господарювання належить до юрисдикції господарського суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву та просив її задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явились.
Вислухавши заяву представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Звертаючись до суду із позовом позивачем було заявлено вимогу про стягнення з Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області на користь ТОВ "Фірма Берізка" майнової шкоди в розмірі 2833035,80 грн.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові по справі № 757/37226/17-ц від 18 вересня 2019 року: «Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, яка була чинною на час звернення до суду та ухвалення судового рішення суду першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції). Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Статтями 1, 12 ГПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі статтею 4 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, передбачено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).
Повноваження прокурора визначаються статтею 121 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру».
Спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб'єктним складом підвідомчі господарським судам.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК.
Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб'єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб'єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.
У справі, яка переглядається, ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до Генеральної прокуратури України лише про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень, така вимога не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.»
Суд враховує те, що позивачем по справі є суб'єкт господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Берізка».
Предметом спору в даній справі є відшкодування шкоди, завданої діями суб'єкта владних повноважень - Автозаводським відділом державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області.
Отже, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, спір, що виник між ТОВ «Фірма Берізка» та Автозаводським відділом державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області про відшкодування матеріальної шкоди належить до господарської юрисдикції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача та закрити провадження по справі за ТОВ "Фірма Берізка" в особі представника Олефіра Петра Петровича до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області, головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун Оксани Олександрівни, Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області про відшкодування шкоди, роз'яснивши право звернутись із вказаними вимогами в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст.255, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника ТОВ "Фірма Берізка" Олефіра Петра Петровича про закриття провадження по справі - задовольнити.
Провадження по справі за позовом ТОВ "Фірма Берізка" в особі представника Олефіра Петра Петровича до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області, головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Братчун Оксани Олександрівни, Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області про відшкодування шкоди - закрити.
Роз'яснити, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць