Справа № 201/10381/19
Провадження № 3/201/4556/2019
18 грудня 2019 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., з секретарем судового засідання Мунтян А.В., за участі прокурора Кривцун С.О. розглянувши матеріали, які надійшли від Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , головного державного ревізора -інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Соборного управління , яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, -
Посадовою особою УЗЕ в Дніпропетровській області 05 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення № 1469 та № 1469 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, відповідно до яких, остання, займаючи посаду головного державного ревізора - інспектора ГУ ДФС у Дніпропетвроській області, тобто, будучи, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб'єктом декларування, всупереч вимогам ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який був затверджений рішенням Національного агентства № 2 від 10.06.2016 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року № 959/29089), у десятиденний строк, з 27 червня 2017 року, коли їй достовірно стало відомо про суттєву зміну свого майнового стану набуття у власність нерухомого майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вартість якого складає 129 660,45 грн. що перевищувало 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року та земельної ділянки площею 0,2327 гектарів,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 137 вартість якої складає 148 376,42 грн. що перевищувало 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017, не виконала обов'язок щодо вчинення активних дій, спрямованих на письмове повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про вищевказану суттєву зміну у майновому стані шляхом заповнення та подачі відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на функцій держави або місцевого самоврядування.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані посадовою особою поліції за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, як неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Вищезазначені адміністративні правопорушення підтверджуються протоколами про адміністративні правопорушення № 1469 та № 1468 від 05 вересня 2019 року, які до суду надійшли 09 вересня 2019 року, та в судовому засіданні за клопотання захисника Топчій О.Д. - Уханенко Л.Д. та відповідно до вимог частини другої статті 36 КУпАП були об'єднанні в одне провадження за № 201/10381/19, 3/201/4556/2019, оскільки особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, де стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Прокурор Кривцун С.О. обставини викладенні в протоколі про вчинення адміністративних правопорушень підтримав, зазначив про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діянь передбачених ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративниного правопорушення не визнала та пояснила, що в її діях була відсутня форма вини, так як відповідно до встановлених норм ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» 20 березня 2018 року нею була подана декларація за 2017 рік, де саме ці зміни майнового стану були зазначені у повному обсязі. Тому у своїх діях вона вбачає відсутність суб'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
Заслухавши думку прокурора та особи яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справим в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як встановлено з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 27 червня 2017 року ОСОБА_1 знаходячись у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко ОСОБА_2 .Д. згідно договорів купівлі - продажу здійснила придбання - нерухомого майна, а саме житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вартість якого складає 129 660,45 грн. що перевищувало 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року та земельної ділянки площею 0,2327 гектарів,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 137 вартість якої складає 148 376,42 грн. що перевищувало 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017.
Таким чином відбулися суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Відповідно до результатів пошуку в Єдиному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, здійсненому 16 серпня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 опублікувала повідомлення про суттєві зміни лише 20 березня 2018 року згідно офіційної відповіді голови Національного агентства з питань запобігання корупції Корчак Н.М. від 02 березня 2017 року № 03-05/4886/17 на запит Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо роботи «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконаененя функцій держави або місцевого самоврядування» дата публікації документів, вказана у публічній частимні інформаційно - телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осбі, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврчдування» співпадає з іактичниною датою подання субёєктоами декларування документів до «Єдиного державного реєстру декларацій осбі, уповноважених осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Таким, чином ОСОБА_1 займаючи посаду головного державного ревізора - інспектора ГУ ДВС у Дніпропетвоскій області, будучі 27 червня 2017 року обізнаною про придбання нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки вартістю 129 660,45 грн (житловий будинок) та) 148 376,42 грн. (земельна ділянка), в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» пункту 1 та 6 розділу 11 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконаннч функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 липня 2016 року за № 958/29088, подала відповідне повідомлення про суттєві зміни у мановому стані суб'єкта декларування лише 20 березня 2018 року.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 2 Вищого спеціалізованого суду України з розгляд) цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017. вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за корупційні правопорушення, у тому числі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч. 2 ст. 172-6 КУпАП). слід враховувати: об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині 1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у ч.1ст.3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч.1ст.3 цього Закону, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи повязаних з ними можливостей; правопорушення, повязане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Зазначене визначення корупції узгоджується із ратифікованими Україною Цивільною Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН2003 року та п.3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, в яких зазначено, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватись до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
Таким чином, за змістом міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, обов'язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб'єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-АКУпАПв тому числі і заст.172-6 ч.2 КУпАП є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Листом Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих. №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року звернув увагу на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, зокрема щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні про суттєві зміни у майновому стані, слід враховувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву.
За ч. 2 статті 172-6 КУпАП, відповідальність настає у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, містить вказівку на суб'єкта цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 3акону України "Про запобігання корупції", в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 2 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, аналізуючи викладене можна зробити висновок про те, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від повідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» корупційне правопорушення - це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
В своїх поясненнях в судовому засідання ОСОБА_1 зазначила, що в неї не було умислу на вчинення зазначеного правопорушення, оскільки не вважала, що існують підстави для направлення нею таких відомостей до НАЗК в її випадку, нею належним чином були виконанні покладені на неї обов'язки і вона повідомила НАЗК про зміну майнового стану.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно не повідомив про суттєві зміни у майновому стані з метою приховати свої доходи та витрати фінансового характеру.
ОСОБА_1 не заперечувала факт придбання нею домоволодіння та земельної ділянки. Звертає увагу, що на виконання вимог ЗУ «Про запобігання корупції», нею 20.03.2018 року подано декларацію про суттєві зміни в майновому стані щодо придбання домоволодіння та земельної ділянки.
Вказані обставини були досліджені та перевірені судом .
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20.03.2018 року подала декларацію про суттєві зміни в майновому стані щодо придбання земельної ділянки та домоволодіння.
Крім того, згідно щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік, ОСОБА_1 висвітлила суму витрачену на придбання нею майна у звітному році, тобто, не приховувала цих відомостей.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не намагалася приховати факт придбання домоволодіння та земельної ділянки та не мала умислу на неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Суб'єктивна сторона складу злочину (правопорушення) - це внутрішня сторона злочину (правопорушення), тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.
Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Суд зауважує, що у формальних складах статей необережна вина полягає в тому, що вчиняючи ту чи іншу дію, особа, як правило, не усвідомлює її протиправності, хоча повинна й могла її усвідомлювати. Висновок про те, що особа повинна була й могла усвідомлювати протиправність своєї дії (бездіяльності) й караність останньої в адміністративному порядку, може бути зроблений з урахуванням конкретних обставин справи й суб'єктивних можливостей порушника.
Таким чином, суд, з урахуванням принципів законності, об'єктивності та справедливості, та з огляду на вищенаведене, вважає, що ОСОБА_1 з необережності не повідомила про суттєві зміни у майновому стані.
Як встановлено в ході судового засідання ОСОБА_1 дійсно є посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави і має надавати НАЗК відомості про зміни свого майнового стану - про його покращення.
Проте, оскільки корупційне правопорушення може бути вчинено лише з прямим чи непрямим умислом, суд, з огляду на вищевказані обставини справи, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 умисно не надала декларацію про покращення свого майнового становища. А тому в її діях відсутній склад корупційного правопорушення, регламентований ст. 4 ч. 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», згідно якої корупційним правопорушенням є виключно умисел діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Якщо правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, вчинене через необережність, то відповідальність особи за цією статтею настати не може.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі пов'язаного з корупцією, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а отже враховуючи вищевикладені обставини, дана справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя С.О. Демидова