ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 18/245
29.05.07 р.
За позовом: ВАТ НАСК «Оранта»;
До: Міністерства внутрішніх справ України;
Про: стягнення 5 219 057,71 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Ростомян Л.С., представник, довіреність №08-03-14/163-06 від 21.08.2006 р.;
Від відповідача: не з'явились.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 5 219 057,71 грн. заборгованості з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Від позивача 29.05.2007 р. до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 9 539 422,95 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач -Міністерство внутрішніх справ України, повноважних представників сторін у судове засідання не направив, не зважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзиві на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Господарський суд, керуючись статтею 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про міліцію»працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, які він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.
Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 р. №59 (далі -Положення) страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування, на його проведення в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, вносяться МВС на спеціальний рахунок страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування.
Платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти, отримані від їх госпрозрахункової діяльності на підставі цивільно-правових угод, вносяться ними на спеціальні рахунки обраних страховиків, які отримали відповідну ліцензію державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, з додержанням порядку їх використання, термінів розрахунків та виплат страхових сум, передбачених Положенням.
Застраховані особи (особи рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ) при настанні страхового випадку звертаються до страховика уповноваженого для здійснення цього виду страхування про сплату обчислених відповідно до законодавства страхових виплат.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, які відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до частини 4 п. 1 Положення МВС здійснює розрахунки з страховиками, уповноваженими для здійснення цього виду страхування, централізовано щомісяця до 25 числа з розрахунку 1/12 річної потреби.
Частиною 3 п. 1 Положення передбачено, що страхові платежі, не використані в поточному році на внесення страхових сум, підлягають зарахуванню до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає, вносяться МВС.
24.07.2006 р. між сторонами укладений договір№08-03-21/245-05 державного особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України терміном на один рік, дія якого закінчилася 31.12.2006 р.
Згідно з п. 4.5. договору річний страховий платіж з державного обов'язкового особистого страхування застрахованих (особи рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ України) визначається відповідачем за результатами формування обсягів державного бюджету, виділених на утримання органів у підрозділів внутрішніх справ. На 2006 рік річний страховий платіж складав 50 984 500,00 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору кошти, яких не вистачає на проведення розрахунків із застрахованими, доплачуються страхувальником по мірі надходження на зазначені цілі за джерелами фінансування.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем порушуються зобов'язання, визначені договором та Положенням.
Станом на день слухання справи у судовому засіданні з позивача виконавчою службою на користь застрахованих осіб стягнута сума у розмірі 1 980 100,96 грн., що з урахуванням 6 відсотків згідно з постановою та п. 4.4. договору складає 2 106 490,39 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що розмір страхових виплат, за якими відкриті виконавчі провадження та є рішення про стягнення коштів з позивача, складає, з урахуванням 6 відсотків згідно з постановою та п. 4.4., 7 432 932,56 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 9 539 422,95 грн.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про страхування»страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава -за зобов'язаннями страховика.
Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги не заперечив, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (інд. 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(інд. 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 34-в, код ЄДРПОУ 00034186) 9 539 422 (дев'ять мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. заборгованості. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
О.В. Мандриченко