Справа № 161/1374/19
Провадження № 2/161/1212/19
11 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :
головуючого-судді Кирилюк В.Ф.
секретаря Самолюк І.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дітей,-
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дітей.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 23.05.1998 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.02.2016 року шлюб між ними розірвано. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02.06.2016 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі по 1000 грн. на кожну дитину. Однак на даний час виникли та існують обставини, що змушують її звертатися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
Покликаючись на викладені обставини та із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на неповнолітніх дітей в розмірі 22680,73 грн. та 9277,90 доларів США, з яких: 16213,42 грн. - половина витрат понесених нею на лікування та корекцію зору ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; 4040 грн. - половина від витрат, понесених нею на розвиток здібностей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; 2427,31 грн. та 9277,90 доларів США - половина від понесених нею витрат на організацію переїзду та оплату навчання ОСОБА_7 у Північно-західному університеті штату Міссурі, та понесені витрати на оплату правничої допомоги.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала із вказаних підстав. Просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала із підстав вказаних у відзивах на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що 23.05.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.
В шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 31.10.2014 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 04.12.2006 року. Батьками дітей згідно зазначених свідоцтв є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.11, 12).
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12.02.2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 13-14).
Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 02.06.2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000 грн. щомісячно, по 1000 грн. на кожну дитину, починаючи з 12.02.2016 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 15-16).
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
З пояснень сторін у справі та з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь половину витрат понесених нею на лікування та корекцію зору синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що становить 16213,42 грн. та половину витрат на розвиток здібностей дітей в розмірі 4040 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути вказані суми із врахуванням сум оплачених нею під час перебування в шлюбі, а тому в задоволенні суми в розмірі 2507,42 грн. слід відмовити з огляду на те, що вони витрачені на дітей під час перебування останніми в шлюбі, тобто зі спільного сімейного бюджету.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в її користь 2427,31 грн. та 9277,90 доларів США - половина від понесених нею витрат на організацію переїзду та оплату навчання Віталія у Північно-західному університеті штату Міссурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання передбачений статтею 199 СК України.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Суд зазначає, що витрати на організацію переїзду та оплату навчання сина ОСОБА_7 у Північно-західному університеті штату Міссурі не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, і є не обов'язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері.
Крім того, позивач та представником позивача не довели суду, які особливі обставини зумовили навчання дитини саме у США, а не в Україні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині задоволення позовних вимог, що полягає в організації переїзду та оплати навчання сина ОСОБА_7 у Північно-західному університеті штату Міссурі слід відмовити.
Також в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу відмовити, оскільки зазначені витрати в порушення вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України документально не підтверджені.
Відповідно до положень ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Будь-яких інших доказів щодо понесення ОСОБА_3 судових витрат, до виходу суду до нарадчої кімнати представлено не було, клопотань про їх наступне подання у передбачений законом строк не було заявлено.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір , в дохід держави в розмірі 768 грн. 40 коп., так як позивач при поданні позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дітей звільнена від його сплати на підставі закону.
На підставі Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 6, 141, 166, 182, 183, 185, 191, 199, 200 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81-83, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 додаткові витрати понесені на неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 17 746 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок шість грн..), з яких: 13946 грн. - витрати понесені на лікування та корекцію зору; 3800 грн. - витрати понесені на розвиток здібностей дітей.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 в дохід держави 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн.. 40 коп.) судового збору.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Позивачем у справі є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачем у справі є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк