Справа № 161/20920/19
Провадження № 1-кс/161/10142/19
20 грудня 2019 року м. Луцьк
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
з участю слідчого - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
представника власника майна - ОСОБА_5
розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
18 грудня 2019 року старший слідчий з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором, звернулася в суд із клопотанням про накладення арешту на алкогольні напої, вилучені в ході огляду 14.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 2521 ящиків алкогольних напоїв марки «Фраголіно Россо» по 6 пляшок в кожному (в одному з ящиків - 4 пляшки, в інших - по 6) загальною кількістю 15124 пляшки та 2521 ящиків алкогольних напоїв марки «Фраголіно Б'янко» по 6 пляшок в кожному, загальною кількістю - 15126 пляшок.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019030000000019 від 29.05.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що особи з числа жителів Луцького району Волинської області здійснюють незаконне придбання, зберігання та транспортування з метою збуту та збут на території Волинської області незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме: фальсифікованих алкогольних напоїв, маркованих підробленими марками акцизного податку.
14.12.2019 на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області було проведено огляд в житлових, складських та гаражних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_6 з метою відшукання незаконно виготовлених підакцизних товарів, чорнових записів та грошових коштів, отриманих внаслідок незаконної діяльності. В ході проведення огляду виявлено та вилучено : 2521 ящиків алкогольних напоїв марки «Фраголіно Россо» по 6 пляшок в кожному (в одному з ящиків - 4 пляшки, в інших - по 6) загальною кількістю 15124 пляшки та 2521 ящиків алкогольних напоїв марки «Фраголіно Б'янко» по 6 пляшок в кожному загальною кількістю 15126 пляшок.
В ході огляду власником майна ОСОБА_7 не надано документів, які підтверджують, що складські приміщення за адресою проведення огляду від 14.12.2019, а саме: АДРЕСА_1 внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання підакцизних товарів (алкогольних напоїв), а також документів на підтвердження належної якості алкогольної продукції.
Прийняття алкогольних напоїв на товарний склад, що внесений до Єдиного державного реєстру місць зберігання відповідних алкогольних напоїв вимагає їх прийняття на баланс відповідного суб'єкта підприємницької діяльності і відображення товару у відповідному обліку. У свою чергу ухилення від надання суду такого доказу вказує на порушення правил обліку підакцизних товарів.
Згідно Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» №1393-ХІV від 14.01.2000 (із змінами та доповненнями) встановлено, що продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції є неякісною та небезпечною продукцією. А неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.
На думку слідчого, вилучені під час здійснення огляду 14.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 підакцизні товари є тими матеріальними об'єктами, які є предметом розслідуваного кримінального правопорушення за ч.1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнані речовим доказом, а тому необхідним є накладення арешту.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задовольнити. Пояснили, що на даний час необхідно провести експертизу, яка на даний час уже призначена, що підтвердить якість та безпеку вилученої продукції. Права власника майна не порушено, оскільки вилучені підакцизні товари знаходяться на тому ж складі та передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 . Крім того, дана подія буде розглядатися також і в рамках адміністративного провадження.
Представник власника майна ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що немає вагомих підстав для накладення арешту. Вказав, що належна якість алкогольних напоїв підтверджується експертним висновком.
Заслухавши пояснення прокурора, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, згідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 4 ст. 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає; «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципами міжнародного права».
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
При цьому, не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову старшого слідчого від 16.12.2019 року про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №32019030000000019 від 29.05.2019, старшим слідчим, прокурором під час розгляду клопотання належним чином не доведено відповідність вищевказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає зазначеним критеріям.
У судовому засіданні не доведено можливість використання вилученого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як доказу саме у кримінальному провадженні №32019030000000019 від 29.05.2019 року. Оскільки майно, яке зазначене в клопотанні старшого слідчого, не є матеріальним об'єктом, чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В матеріалах клопотання відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, передано чи відчужено.
Враховуючи викладене, відсутні перешкоди у досягненні мети кримінального провадження без додаткового вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки старшим слідчим вже визнано зазначені у клопотанні товари речовими доказами, тому слідчий має до них вільний доступ для використання під час проведення слідчих дій, в тому числі і проведення експертних досліджень.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що клопотання старшого слідчого є необґрунтованим, а наведені в клопотанні обставини свідчать про відсутність підстав, передбачених ст. 170 КК України для накладення арешту на вказане майно. З огляду на це слідчий суддя вважає, що підстави накладення арешту відсутні.
Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1