02 жовтня 2019 року м. Київ
Справа № 759/16713/18
Провадження: № 22-ц/824/11940/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,
секретар Глухенька М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації,
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, в подальшому змінив предмет позову та просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, наступну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на сторінці у Facebook, яка розміщена
з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4:
« ... кримінальної справи проти засновника білетної агенції ІНФОРМАЦІЯ_5ОСОБА_2 та його поплічника ОСОБА_4 ».
«Підсудних звинувачують у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_12 прямо в офісі агенції ІНФОРМАЦІЯ_5 вони жорстоко мене побили та вимагали гроші, мій автомобіль, а також автомобіль дружини».
«ОСОБА_2 був винен мені певну суму відсотків від прибутку з обороту ІНФОРМАЦІЯ_5за роботу і просування сайту в інтернеті, але, як виявилось, виконувати свої зобов 'язання він не збирався»
«Натомість ОСОБА_2 ... і покликав на допомогу бандитів-тітушок ОСОБА_4 та ОСОБА_7».
«Прямо в кабінеті вони жорстоко мене побили та залякали, а наступного дня поїхали до сервісного центру МВС переоформляти машину. Там їх і затримали на гарячому поліцейські»
«... саме ОСОБА_2 запросив тітушок до себе в офіс і особисто керував їхніми діями»
«Хоча ОСОБА_2 і впевнений у своїй безкарності...».
Окрім того, поширену ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 у публікації на сторінці у Facebook, яка розміщена з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 :
«... ОСОБА_2, который напал на меня с компанией титушек и силой пытался отобрать мое имущество»
« ОСОБА_4 (... тітушка ОСОБА_2)» і «Фактичний власник всім відомого сервісу ІНФОРМАЦІЯ_5 виявився злодієм, якого підозрюють у рекеті»
«Натомість, він вирішив врегулювати фінансові питання за допомогою методів бандитів з 90-х»
«Поліція затримала зловмисників на гарячому наступного дня, 15 листопада 2016 року у сервісному центрі МВС, куди вони під загрозою подальшої фізичної розправи, привезли ОСОБА_3 для переоформлення документів на машини.»
« ...статті ОСОБА_2 та його поплічникам були змінені...»
« ...знущання над ОСОБА_3 не є поодиноким випадком бандитизму у кар'єрі ОСОБА_2»
«Як бачимо, це людина небезпечна для суспільства та свято вірить у свою безкарність.»
«Тільки суспільний резонанс та розголос не дадуть злочинцям уникнути правосуддя.»
Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати вищевказану інформацію, як недостовірну та таку, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, поширену відповідачем у публікаціях на сторінці, яка розміщена з посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_7
шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення у справі на його сторінці у Facebook.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що із статті під назвою «У Верховній Раді закликали розслідувати погрози судді ОСОБА_22 з боку квиткового оператора «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14:14 год. була опублікована на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_8 йому стало відомо про статтю під назвою «Экс-сотрудник обвинил главу «ІНФОРМАЦІЯ_5» в побоях, угрозах. К конфликту подключился организатор ІНФОРМАЦІЯ_13 Weekend», яка ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12:00 год опублікована на веб- сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 та яка розміщена з посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10: зазначеної статті позивачу стало відомо про поширення відповідачем інформації, яка його стосувалась. В статті на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 містяться посилання на слова та коментарі ОСОБА_3 , посилання на його публікацію на сторінці у Facebook.
Вказана стаття має 5 698 переглядів та коментарі. Окрім того, з публікації ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року у Facebook, вбачається, що дану публікацію уподобало 46 осіб, поширило 7 осіб тапрокоментувало 4 особи. В той же час, за публікації відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_6у Facebook публікацію ч. уподобало 44 особи, поширило 48 осіб та прокоментувало 4 особи.
Таким чином, зазначена інформація була поширена ОСОБА_3 через мережу Інтернет, а саме: веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_9 та на сторінці ОСОБА_3 у Facebook, що призвело до повідомлення невизначеного кола осіб. Поширена негативна інформація беззаперечно має негативний характер, дискредитує ОСОБА_2 як законослухняного громадянина, успішного підприємця, топ-менеджера та власника ІНФОРМАЦІЯ_5 порушує його права на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, які закріплені в ч. 2 ст. Конституції України, ст. 201, 270, 297,299 ЦК України.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 3 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на факт поширення інформації, який убачається із самої публікації «уподобало 46 осіб, поширило 7 осіб, прокоментувало 4 особи». Таким чином, інформація, яка була поширена ОСОБА_12 через Facebook, є поширеною через мережу інтернет, а тому як будь-яка інша недостовірна інформація підлягає визнанню недостовірною та спростуванню. Обов'язок щодо доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила. Вважає, що поширена ОСОБА_3 інформація про ОСОБА_2 не є оціночним судженням, а є повідомленням про факти, які не відповідають дійсності, тобто, є недостовірними, мають негативний характер, а тому порушують особисті немайнові права ОСОБА_2 на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації. Поширена інформація наводить на думки, що ОСОБА_2 вчиняв кримінальні правопорушення у змові з іншими обвинуваченими особами, характеризує його як людину, роботодавця, топ-менеджера, який не виконує свої зобов'язання, має зв'язки з бандитами, «ті тушками», використовує їх допомогу у вирішенні конфліктних ситуацій, вчиняв такі неправомірні дії неодноразово та був затриманий безпосередньо під час вчинення неправомірних дій. Також, така інформація характеризує позивача як громадянина, який не має поваги до закону, та який може уникати відповідальності за свої дії. Таким чином, на його думку, поширена ОСОБА_3 негативна фактична інформація щодо ОСОБА_2 , яка не підтверджена ОСОБА_3 під час такого поширення, є такою, що не відповідає дійсності, а тому є недостовірною, дискредитує позивача як людину та як законослухняного громадянина, успішного підприємця, а тому порушує його немайнові права. Зазначає, що вимоги позивача про визнання недійсною та спростування інформації, яка поширена ОСОБА_3 у публікаціях на його персональній сторінці у Facebook шляхом зобов'язання останнього розмістити резолютивну частину судового рішення у справі на його сторінці у Facebook, є обґрунтованими, спрямованими на реальний захист прав та інтересів позивача та повністю узгоджуються з вимогами ЦК України.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що ним у соціальній мережі Facebook виражена його власна думка, на яку він має право відповідно до Конституції України. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних факторів і недоліків,які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет її відповідності дійсності і спростування, що відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Зазначає, що вирвані позивачем фрази з контексту спірних публікації є не більше ніж оціночним судженням, власною думкою та коментарями, на які він має право. В тексті даних публікацій прослідковується лише повідомлення про проведення судового засідання, в якому він є потерпілим, про звинувачення підсудних, власну думку щодо виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, власні переконання щодо можливості дій інших фігурантів справи. Тобто, він наводить лише коментарі до обставин справи та власну думку за результатами розгляду кримінальної справи, висловлює свою особисту позицію щодо незгоди з рішенням суду та прокурора, аналізує ситуацію, на що має повне право. Також зазначив, що відповідно до положень ЗУ «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та оприлюднюються в електронній формі, а тому відсутні підстави для розміщення резолютивної частини рішення на його стронції у мережі Facebook.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених у ній.
Адвокат Цукур А.С. в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
При вирішенні справи районний суд вважав встановленим наступні обставини.
ОСОБА_3 на своїй сторінці у Fасеbоок ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 року опублікував відомості щодо розгляду кримінальної справи у Шевченківському районному суді м. Києва відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в якій він виступає потерпілим (а.с. 39-40).
З листа Прокуратури м. Києва від 05.03.2018 року убачається, що за результатами досудового розслідування 28.03.2017р. обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за ч. 4 ст.189, ч. 3 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 за ч.1 ст. 355 КК України направлено до Шевченківського районного суду (а.с.15).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відсутнє порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, як таких, що перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що є підставою для відмови у позові.
При перевірці висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 колегія суддів виходить з наступного.
Факт поширення відповідачем вищенаведеної інформації підтверджується наявними у розпорядженні суду письмовими доказами і відповідачем не оспорюється.
Відповідно до положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до положень ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно зі ст. 270 ЦК України, якою визначено види особистих немайнових прав, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
За правилами ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до роз'яснень п. п. 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Ураховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та роз'яснення Верховного Суду України, позивач має право на захист свого приватного права, але межа цього захисту його репутації має бути такою, щоб забезпечити і вільне обговорення його дій, як публічної особи, що веде громадську та політичну діяльність, а межа його допустимої критики є ширшою, ніж щодо приватної особи.
Зазначивши, що інформація, у спростуванні якої позивачу відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб'єктивною думкою, районний суд взагалі не проаналізував поширену інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.
При цьому районний суд не дав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також усім у їх взаємозв'язку належної правової оцінки; не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не проаналізував, чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи є вони фактичним твердженням.
Як убачається із матеріалів справи, повним текстом поширеної інформації ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 є: «Сьогодні у Шевченківському районному суді міста Києва відбулось попереднє засідання щодо кримінальної справи проти засновника білетної агенції ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 та його поплічника ОСОБА_4 . В якому я виступаю потерпілим. Підсудних звинувачують у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_12 прямо в офісі агенції ІНФОРМАЦІЯ_5 вони жорстоко мене побили та вимагали у гроші, мій автомобіль, а також автомобіль дружини. ОСОБА_2 був винен мені певну суму відсотків від прибутку з обороту ІНФОРМАЦІЯ_5 за роботи з просування сайту в інтернеті, але, як виявилось, виконувати свої зобов'язання він не збирався. Натомість ОСОБА_2 вигадав борг у 120 000 доларів, і покликав на допомогу бандитів-тітушок ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Прямо в кабінеті вони жорстоко мене побили та залякали, а наступного дня поїхали до сервісного центру МВС переоформлювати машину. Там їх і затримали на гарячому поліцейські. Суд поставив справу до розгляду у вересні, але відхилив клопотання захисту про повернення обвинувачувального аку до прокуратури. Ми не згодні з рішенням прокурора Київської міської прокуратури №10 ОСОБА_14 про несподівану перекваліфікацію ОСОБА_2 статті зі ст. 189 (4) ККУ (Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, від 7 до 12 років з конфіскацією) на ст. 355 (1) ККУ (Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, карається виправними роботами на строк до 2 років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років). Ми категорично проти перекваліфікації статті ОСОБА_2. Яке може бути примушення до виконання цивільно-правових зобов'язань, коли саме ОСОБА_2 запросив тітушок до себе в офіс і особисто керував їхніми діями. Те, що спочатку справа була відкрита за більш тяжкою статтею, а потім вона була пом'якшена прокурором, виглядає вкрай підозріло. Ми будемо добиватися справедливості вже в ході судових слухань. Хоча ОСОБА_2 і впевнений у своїй безкарності, я сподіваюсь, суд допоможе відновити справедливість, та ізолює його від суспільства принаймні на декілька років! Будемо боротися до переможного кінця. Наступне засідання 16 вересня.»
та «Дорогие друзья, журналисты! Мне нужна ваша помощь в освещении суда над ОСОБА_2, который напал на меня с компанией титушек и силой пытался отобрать мое имущество. Ниже наш Пресс-анонс:
ПРЕС-АНОНС
Резонансний суд над засновником білетної агенції «ІНФОРМАЦІЯ_5
Час: 8 червня, 9:00
Місце: Шевченківський районний суд міста Києва, вул. Дегтярівська, 31-A
Судді: ОСОБА_22, Слободянюк П.Л., Хардіна О.П.
Дійові особи справи номер 761/11531/17: ОСОБА_2 (обвинувачений, засновник агенції «ІНФОРМАЦІЯ_5, блогер Forbes ) ОСОБА_4 (обвинувачений, тітушка ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 (потерпілий, колишній підрядник ОСОБА_2)
Фабула: Фактичний власник всім відомого сервісу ІНФОРМАЦІЯ_5 виявився злодієм, якого підозрують у рекеті.
Білетний сервіс ІНФОРМАЦІЯ_5 є одним з лідерів на українському ринку продажу квитків. Але так було не завжди. Засновник компанії ОСОБА_2, який позиціонує себе у ЗМІ як ІТ-експерт, колись запросив ОСОБА_3 з командою розвивати напрямок інтернет-маркетингу в ІНФОРМАЦІЯ_5. За це ОСОБА_3 був обіцяний відсоток від майбутніх прибутків компанії. Команда ОСОБА_3 добре попрацювала, продажі виросли, пішли прибутки. Настав час розплати. Але ОСОБА_2 чомусь забув, що він технократ та прогресивна людина. Натомість, він вирішив врегулювати фінансові питання за допомогою методів бандитів з 90-х. ІНФОРМАЦІЯ_12 він запросив ОСОБА_3 до себе в кабінет в офісі компанії ІНФОРМАЦІЯ_5 (вул. Пушкінська 45/2), де на нього вже чекали «тітушки» - брати ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Близнюки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вже мають недобру репутацію в Києві. У них є власна школа самбо, а навесні 2016 року СБУ та поліція затримували їх за крадіжки з салонів автівок. Під час зустрічі засновник ІНФОРМАЦІЯ_5 назвав астрономічну суму здирництва з ОСОБА_3 - 120 000 доларів боргу. Після цього «тітушки» жорстоко побили потерпілого та почали вимагати в нього матеріальні цінності, а саме його власний автомобіль, автомобіль дружини та нерухоме майно.
Знущання продовжувалися протягом 5 годин в офісі ІНФОРМАЦІЯ_5, в самому центрі Києва.
Поліція затримала зловмисників на гарячому наступного дня, 15 листопада 2016 року, у сервісному центрі МВС, куди вони під загрозою подальшої фізичної розправи, привезли ОСОБА_3 для переоформлення документів на машини. Далі почалися цікаві та дивні речі. Судове засідання довго не призначалося, статті ОСОБА_2 та його поплічникам були змінені з 189 (4) ККУ (Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна) на 355 (1) ККУ (Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, що передбачає більш м'яке покарання, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років). Історію можна було б назвати фантастичною, якби не той факт, що знущання над ОСОБА_3 не є поодиноким випадком бандитизму у кар'єрі ОСОБА_2 Схожий випадок стався з ОСОБА_21 , керівником клубу ІНФОРМАЦІЯ_13 та організатором фестивалю ІНФОРМАЦІЯ_14. ОСОБА_2 також був винен йому чималу суму, і також захотів вирішити проблему за допомогою тітушок-рекетирів (ІНФОРМАЦІЯ_7). Як бачимо, це людина небезпечна для суспільства та свято вірить у свої безкарність. Тільки суспільний резонанс та розголос не дадуть злочинцям уникнути правосуддя. Закликаємо вас прийти 8 червня до Шевченківського районного суду міста Києва та посприяти відновленню справедливості!»
Виділена інформаціяоспорюється позивачем як недостовірна та така, що порушує його особисті немайнові права.
В той же час, інформація « ... кримінальної справи проти засновника білетної агенції ІНФОРМАЦІЯ_5Максима ОСОБА_2 та його поплічника ОСОБА_4» є виокремленим висловом із тези про факт розгляду судом кримінальної справи за участю як позивача, так і відповідача, тобто, дана інформація відповідає дійсності, а тому не підлягає спростуванню в порядку визначеному статтею 277 ЦК України.
Інформація: «ОСОБА_2 був винен мені певну суму відсотків від прибутку з обороту ІНФОРМАЦІЯ_5 за роботу і просування сайту в інтернеті, але, як виявилось, виконувати свої зобов 'язання він не збирався» може вважатись оціночним судженням - висновком ОСОБА_3 , зробленим на підставі повідомлення про події, безпосереднім учасником яких він був. Окрім того, вживання вислову «як виявлилось» є беззаперечним маркером суб'єктивної думки відповідача.
Інформація: «Підсудних звинувачують у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_12 прямо в офісі агенції ІНФОРМАЦІЯ_5 вони жорстоко мене побили та вимагали гроші, мій автомобіль, а також автомобіль дружини»; «Прямо в кабінеті вони жорстоко мене побили та залякали, а наступного дня поїхали до сервісного центру МВС переоформляти машину. Там їх і затримали на гарячому поліцейські»; «... саме ОСОБА_2 запросив тітушок до себе в офіс і особисто керував їхніми діями»; «... ОСОБА_2, который напал на меня с компанией титушек и силой пытался отобрать мое имущество»; « ОСОБА_4 ( ... тітушка ОСОБА_2 )»; «Поліція затримала зловмисників на гарячому наступного дня, 15 листопада 2016 року у сервісному центрі МВС, куди вони під загрозою подальшої фізичної розправи, привезли ОСОБА_3 для переоформлення документів на машини.»; « ...статті ОСОБА_2 та його поплічникам були змінені...» також є власною думкою відповідача та відповідає інформації, яку він повідомив правоохоронним органам, що стало підставою для порушення кримінальної справи, яка до теперішнього часу не знайшла свого вирішення. Зазначені висловлювання є вираженням особистих поглядів ОСОБА_3 з приводу подій, безпосереднім учасником яких він був. Вживання при висловлюванні власної думки ідіом («бандити - тітушки», «тітушка») може вважатись оціночним судженням. Ураховуючи зміст усієї викладеної інформації у взаємному зв'язку та в загальному контексті, така інформація не може бути визнана судом такою, що безумовно є негативною щодо особи ОСОБА_2 , а тому не може бути визнана судом недостовірною, як така що порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
Інформацію: «Натомість ОСОБА_2 ... і покликав на допомогу бандитів-тітушок ОСОБА_4 та ОСОБА_7»; «Фактичний власник всім відомого сервісу ІНФОРМАЦІЯ_5 виявився злодієм, якого підозрюють у рекеті»; «Натомість, він вирішив врегулювати фінансові питання за допомогою методів бандитів з 90-х»; « ...знущання над ОСОБА_3 не є поодиноким випадком бандитизму у кар'єрі ОСОБА_2»; «Як бачимо, це людина небезпечна для суспільства та свято вірить у свою безкарність.» з урахуванням такого формулювання, у загальному контексті розповсюдженої інформації, суд вважає критичною оцінкою дій позивача, зробленою відповідачем як потерпілим у кримінальному провадженні.
Інформація: «Хоча ОСОБА_2 і впевнений у своїй безкарності...»; «Як бачимо, це людина небезпечна для суспільства та свято вірить у свою безкарність.»; «Тільки суспільний резонанс та розголос не дадуть злочинцям уникнути правосуддя.» також не є фактичним твердженням, а лише міркуваннями відповідача на тему боротьби зі злочинністю.
З огляду на вищевикладене, у апеляційного суду є правові підстави вважати, що право ОСОБА_2 на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканність ділової репутації не є порушеним, а тому не підлягає поновленню шляхом встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , про те, не в достатній мірі мотивував ухвалене рішення, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України оскаржуване судове рішення слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 3 червня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 20 грудня 2019 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль