Постанова
іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 757/58977/18-к
провадження № 51-3609км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника скаржників ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника скаржників адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої
та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року задоволено скаргу представника скаржників адвоката ОСОБА_6 та скасовано постанови слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 02, 04, 10, 18 жовтня 2018 року про відмову у визнанні заявників потерпілими у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017110150001095, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ст. 236,
ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зобов'язано слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 чи іншого слідчого
у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017110150001095, виконати вимоги ч. 2 ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та вручити заявникам пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 до Печерського районного суду м. Києва була подана заява про перегляд вказаної ухвали слідчого судді від 21 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами
та її скасування. Заява прокурора обґрунтована тим, що на час ухвалення вказаного рішення існували обставини, які не були відомі суду під час судового розгляду. Такими обставинами, на думку прокурора, є проведення слідчим суддею судового засідання без участі слідчого, яким було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, та прокурора, який не був повідомлений про час і місце розгляду скарги.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року задоволено заяву прокурора про перегляд ухвали слідчого судді
за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу слідчого судді від 21 грудня 2018 року та призначено скаргу представника скаржників адвоката ОСОБА_6
на постанови слідчого до розгляду по суті.
Вважаючи вказану ухвалу слідчого судді від 05 березня 2019 року незаконною, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 рокувідмовлено
у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника потерпілих
та цивільних позивачів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР
за № 12017110150001095, - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року. Рішення суду обґрунтоване тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення,
яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі та узагальнені доводи особи,
яка її подала
У касаційній скарзі представник скаржників адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду 28 березня 2019 року,
ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року
про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 21 грудня 2019 року та закрити провадження про перегляд за нововиявленими обставинами. Зазначає, що ухвали слідчих суддів не підлягають перегляду за нововиявленими обставинами, що підтверджується судовою практикою та правовими позиціями Верховного Суду. Вважає, що апеляційна скарга на неправосудну ухвалу слідчого судді місцевого суду мала бути розглянута по суті на підставі загальних засад кримінального провадження, передбачених статтями 8, 9 КПК, та статтями 55, 129 Конституції України.
Позиції учасників судового провадження
В засіданні суду касаційної інстанції представник скаржників адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі, просив задовольнити скаргу.
Прокурор та захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені
в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до змісту статей 310, ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Стосовно доводів адвоката про незаконність ухвали Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року Суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, що складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, КПК та інших законів України.
Виходячи із системного аналізу положень глави 34 КПК, перегляд
за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Згідно з вимогами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку
і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом
із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Системне тлумачення кримінальних процесуальних норм дає підстави до висновку, що нововиявлені обставини мають стосуватися лише вироку або судових рішень, у випадку, коли кримінальне провадження закінчено і рішення стали остаточними.
Кримінальні процесуальні норми, передбачені главою 34 КПК «Провадження за нововиявленими або виключними обставинами», визначають процесуальні умови, за яких судове рішення може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 467 КПК судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 21 грудня 2018 року та призначено скаргу представника скаржників адвоката ОСОБА_6 на постанови слідчого до розгляду по суті, цим умовам не відповідає, оскільки не є остаточним рішенням.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Такий судовий контроль реалізуються в межах досудового провадження на досудовому розслідуванні, поняття якого визначено в п. 5 ч. 1 цієї статті. Рішення, які ухвалює слідчий суддя у випадках, передбачених
ст. 303 КПК, є рішеннями за результатами здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Таким чином, суду апеляційної інстанції, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, належало виходити з передбаченого КПК порядку оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, врегульованого положеннями параграфу 2 глави 26 цього кодексу.
Частинами 1 та 2 ст. 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді,
які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Частина 3 статті 309 КПК встановлює, що інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані
під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Щодо доводів касаційної скарги про те що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених ч. 4 ст. 399 КПК, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження (ст. 8, 9 КПК), положення ст. 55, 129 Конституції України, якими забезпечується право на апеляційне оскарження, то вони не ґрунтуються на законі.
За змістом кримінального процесуального закону, загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Приписи ст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження, визначають в частині 6, що загальні засади кримінального провадження, визначені
частиною 1 ст. 7 цього Кодексу, застосовуються коли його положення не регулюють
або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК). Її зміст розкрито у ст. 24 КПК, згідно з частиною 1 якої, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, суду, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК.
Положення КПК недвозначно регулюють питання кримінального провадженняза нововиявленими або виключними обставинами, зокрема і порядок оскарження судових рішень за наслідками такого кримінального провадження.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
Рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду в суді вищого рівня в апеляційному порядку, і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом. Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень, зокрема у статтях 309, 310 КПК, де визначені порядок і перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
На думку Конституційного Суду України (рішення № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року), забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов'язок цього суду переглянути по суті справу в спосіб всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі „Ashingdane v. the United Kingdom“ від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі „Krombach v. France“ від 13 лютого 2001 року).
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Наявність визначених у кримінальному процесуальному законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням слідчого судді не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову
у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6
на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року про задоволення заяви прокурора про перегляд ухвали слідчого судді
від 21 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 418, 419 КПК.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги представника скаржників адвоката ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, якою відмовлено
у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника скаржників адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу представника скаржників адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Судді