Ухвала
іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 225/3582/19
Провадження № 51-6239 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 9 липня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 9 липня 2019 року,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворожба Білопільського району Сумської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27 травня 2014 року Апеляційним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі на строк шість років один місяць з конфіскацією майна, звільнений 23 лютого 2016 року,
засуджено за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Цим же вироком вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, на початку квітня 2019 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 на своїй присадибній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , висіяв насіння коноплі, після чого, діючи умисно, незаконно, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, будучи особою, яка достовірно знає про порядок обігу наркотичних засобів, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, після того, як рослини коноплі зійшли, прополював місце, де вони вирощувались, прибирав бур'ян навколо рослин, поливав, підв'язував рослини, тим самим вирощував рослини коноплі у кількості 39 штук.
15 травня 2019 року в період з 16:55 до 18:00 працівниками Торецького ВП в ході обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , були виявлені рослини у кількості 39 штук, які згідно з висновком експерта № 3/12-442 від 28 травня 2019 року мають анатомо-морфологічні ознаки, характерні до рослини роду коноплі (Cannabis), містять психоактивну речовину - тетрагідроканнабінол, тобто є рослинами роду коноплі (Cannabis), що відносяться до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що покарання призначене засудженому є занадто суворим; за наявності обставин, що пом'якшують покарання, до засудженого слід застосувати положення норм
ст. ст. 75, 76 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Так, на думку захисника, суди не врахували те, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога не перебуває, має на утриманні особу, яка має інвалідність II групи та потребує постійного догляду, окрім того засудженийстраждає на захворювання ВІЛ.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, та кваліфікація дій засудженого у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
Захисник порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Призначаючи ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за його видом (категорією), який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, в тому числі за вчинення умисних злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, не працює, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває. Проживає разом із ОСОБА_6 (зі слів - двоюрідна сестра). Обвинуваченому управлінням соцзахисту ВЦА м. Торецька призначено з 01.04.2019 до 30.09.2019 допомогу по догляду за особою з інвалідністю 2 групи на ОСОБА_6 . Обвинувачений перебуває під наглядом в кабінеті довіри КНП «Центральна міська лікарня» м. Торецька з 2010 року.
При вирішенні питання щодо наявності обставин, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на судове рішення Верховного Суду у справі № 759/7784/15-к зазначив, що ситуація, коли особа, раніше судима за злочини, пов'язані із незаконним обігом наркотичних засобів, продовжує свою злочинну діяльність і знову вчиняє однорідний злочин, вказує на недостатнє усвідомлення протиправного характеру поведінки, відсутність у особи належних висновків щодо необхідності виправлення.
При цьому суд першої інстанції наголосив на тому, що обвинувачений на початку судового розгляду фактично частково не визнав своєї вини, а саме того, що він посіяв коноплі, і стверджував, що вони виросли самі, а він не встиг їх знищити. В подальшому змінив свої показання, визнав обвинувачення в повному обсязі. Така поведінка обвинуваченого, на думку суду, свідчить про недостатнє усвідомлення протиправного характеру своєї поведінки і відсутність у особи належних висновків щодо необхідності виправлення.
Враховуючи наведене, суд не визнав як обставину, що пом'якшує покарання, стверджуване ОСОБА_5 щире каяття.
Також обґрунтовано враховано досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно з якою виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як високий, а ризик небезпеки для суспільства оцінений як середній.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої відповідною статтею КК України, враховуючи, що він раніше судимий за вчинення умисних злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, вчинив новий умисний однорідний злочин, а відтак, оскільки належних висновків для себе не зробив, саме таке покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, аналогічні за змістом з касаційною скаргою доводи засудженого ОСОБА_5 щодо звільнення його від відбування покарання з випробуванням переглядалися в апеляційному порядку.
Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи вищевказані дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України. При цьому судом апеляційної інстанції наголошено на тому, що ОСОБА_5 призначено покарання в мінімальних межах санкції інкримінованої статті, а також зазначено про те, що ОСОБА_5 має незняту та непогашену судимість за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, не працює; окрім того, наявність у нього тяжкого захворювання і те, що на його утриманні знаходиться двоюрідна сестра, яка має інвалідність II групи, не мають вирішального значення, оскільки ці обставини не перешкодили йому, маючи судимість, вчинити новий злочин.
На переконання колегії суддів касаційного суду, призначене ОСОБА_5 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість, а підстав для застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК України, про що він зазначає у касаційній скарзі, не вбачається.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 9 липня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3