Ухвала
13 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 490/10025/17
провадження № 51-6116 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 й ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року.
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва та жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 1.200 грн та моральної шкоди - 180.000 грн, на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди - 1.710 грн, на користь ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди - 2.520 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 11.766,40 грн.
2. Суд визнав доведеним, що 22 липня 2017 року близько 10:00 водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «MAN 14.285», рухався у світлий час доби по автодорозі Р-06 «Улянівка-Миколаїв» у напрямку від м. Нова Одеса до м. Миколаєва. В цей час по зазначеній автодорозі рухався технічно справний автомобіль «MERCEDES-BENZ Vito», під керуванням водія ОСОБА_10 у напрямку м. Нова Одеса, по лівій смузі свого руху, у якому в якості пасажирів перебували ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
У порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 16.3, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, не стеживши за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувавши на її зміни, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед поворотом ліворуч не дав дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «Надати дорогу», змінив напрямок руху ліворуч та виїхав на перехрестя.
У свою чергу водій автомобіля «MERCEDES-BENZ Vito», ОСОБА_10 грубо порушивши технічні вимоги п.п. 2.3 «б», 12.3 дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/г» Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалась, не стеживши за її змінами, рухався зі швидкістю 95,5-99,7 км/г, маючи об'єктивну можливість заздалегідь виявити автомобіль «MAN 14.285», який здійснює маневр повороту ліворуч та виїзд на його смугу руху, не вжив заходів для зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до повної його зупинки, хоча мав таку технічну можливість та також продовжував рухатись уперед.
Внаслідок зазначених дій водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , що не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, на перехресті автодороги Р-06 «Ульянівка-Миколаїв» та автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» відбулося зіткнення правої бокової частини автомобіля «MAN 14.285», та передньої частини автомобіля «MERCEDES-BENZ Vito» Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «MERCEDES-BENZ Vito», ОСОБА_10 , пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_13 загинули на місці події, а ОСОБА_12 померла в реанімаційному відділенні ЛШМД м. Миколаєва.
Вимоги і доводи, наведені в касаційній скарзі
3. У касаційних скаргах засуджений та його захисники, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 .
4. Захисник ОСОБА_6 зазначає, що у порушення вимог статті 94 КПК суд не надав належної оцінки протоколу огляду відеозапису від 04 жовтня 2017 року з флеш-накопичувача. Стороні захисту не надавався оригінал відеозапису у порядку статті 290 КПК, тому цей доказ, на думку сторони захисту, не можна визнати допустим. На підставі цього протоколу та відеозапису на флеш-накопичувачі призначено та проведено ряд експертиз (судово-медична, авто-технічна, трасологічна) на які суд послався у вироку, як на допустимі докази.
5. Крім того, на переконання сторони захисту, в основу вироку покладено такі недопустимі докази: показання потерпілих, які не були свідками дорожньо-транспортної пригоди; показання свідка ОСОБА_14 ; протокол огляду місця події та схеми до нього; висновки експертів.
6. Також судом не взято до уваги той факт, що розташування на розподільчій смузі дорожніх знаків не відповідало на час дорожньо-транспортної пригоди розмірам, формі та розміщенню дорожніх знаків, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, що могло обмежити ОСОБА_4 видимість з місця водія.
7. Сторона захисту також зазначає, що висновки суду не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові № 51-2167 км 18.
8. У порушення норм КПК на стадії досудового слідства не проведено слідчий експеримент з метою встановлення технічної можливості водієм ОСОБА_4 побачити автомобіль ОСОБА_10 , а на час слухання у суді, не було належних умов для проведення даної слідчої дії.
9. Часткове задоволення позовних вимог потерпілих є безпідставним, оскільки позовні заяви не відповідають вимогам Цивільного процесуального кодексу України.
10. Окрім цього, захисник ОСОБА_5 та її підзахисний у своїх касаційних скаргах, також звертають у вагу Суду на те, що обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, який було направлено до суду та вручено засудженому, не відповідають вимогам статті 291 КПК.
11. На думку захисника, у матеріалах кримінального провадження не міститься допустимих доказів, які б свідчили про загибель декількох осіб від тілесних ушкоджень, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки висновки експертів не є достовірними та оформлені з грубим порушенням КПК. При цьому, захисник ОСОБА_5 посилається на аналогічну, на її думку, правову позицію, визначену у постанові Верховного Суду № 51-641 км 17.
12. Захисник також зазначає, що низка слідчих дій проводилася особами, які не були уповноважені проводити досудове розслідування у цій справі.
13. Апеляційний суд належним чином не перевірив наведені обставини, не надав доказам належної оцінки й залишив без відповідей доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо їх належності та допустимості, лише пославшись на обставини, встановлені судом першої інстанції. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга подана належними особами, протягом визначеного законом строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 426 КПК, їх зміст відповідає вимогам, зазначеним у статті 427 КПК. Зі змісту касаційних скарг та доданих копій судових рішень, убачається, що є підстави для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 424-428 КПК, Суд постановив:
Відкрити провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 й ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3