Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2018/8160/2012
провадження № 61-33024 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
представник заявника - ОСОБА_2 ;
боржник - публічне акціонерне товариство «АКБ «Базис»;
представник боржника - Горшкова Людмила Анатоліївна;
суб'єкт оскарження - Київський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року у складі судді Шмадченко С. І. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кокоші В. В., Кіпенка І. С., Хорошевського О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними та неправомірними дій Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області).
Скарга мотивована тим, що24 жовтня 2016 року він отримав постанову державного виконавця від 04 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 34201516, яка, на його думку, є незаконною, оскільки відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Зазначав, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє документальне підтвердження про те, що грошові кошти та інше майно боржника - публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис» (далі - ПАТ «АКБ «Базис»), на які можливо звернути стягнення за виконавчим листом відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця. Державним виконавцем не проводилась перевірка майнового стану боржника кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, щодо отримання інформації про доходи боржника з моменту відкриття виконавчого провадження. Крім того, державним виконавцем не здійснено організацію розшуку боржника юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, державного агентства земельних ресурсів. Також зазначав, що державний виконавець не здійснював вихід за місцезнаходженням боржника. При наявності інформації про знаходження майна боржника на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головко В. Л., у порушення вимог статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», не доручив іншому відділу державної виконавчої служби виявити та здійснити опис майна боржника. Крім того, в оскаржуваній постанові державного виконавця відсутні вказівки на те, що виконавчий документ направлено для подальшого виконання до відділу державної виконавчої служби Дергачівського району Харківської області. Запис державного виконавця у виконавчому листі № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року в розділі «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення», містить недостовірні відомості про те, що з боржника стягнуто 2 100 000 грн, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів державною виконавчою службою стягувачу.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши вимоги скарги, просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головка В. Л. щодо закінчення виконавчого провадження № 34201516; визнати незаконною постанову державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головка В. Л. від 04 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 34201516; визнати незаконним запис у виконавчому листі № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року в розділі «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення» у пункті 2 «04.10.16 з-по п.10 ст. 49 ЗУ ПВП. Стягнуто 2 100 000 грн збір, витрати не стягувались. ГДВ підпис В. Л. Головко»; стягнути з Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області понесені ним судові витрати.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Визнано дії державного виконавця Головка В. Л. Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 34201516 неправомірними. Визнано незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 34201516 від 04 жовтня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головка В. Л. від 04 жовтня 2016 року закінчено виконавче провадження № 34201516 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 2 021 500 грн, процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, установивши, що нерухоме майно боржника знаходиться по АДРЕСА_1 , державний виконавець у постанові не зазначив про направлення виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова 06 вересня 2012 року, для примусового виконання за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, за місцем якого перебуває нерухоме майно боржника.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги в частині визнання незаконним запису у виконавчому листі № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року в розділі «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення» у пункті 2 «04.10.16 З-но п.10 ст.49 ЗУ ПВП. Стягнуто 2 100 000 грн збір, витрати не стягувались ГДВ підпис В.Л. Головко», суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 20, розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/2, при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилось стягнення, суму стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Доказів про те, що у виконавчому документі № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року є запис про отримання стягувачем 2 100 000 грн не надано, тому підстав для визнання запису у виконавчому листі незаконним суд першої інстанції не вбачав.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року апеляційні скарги державного виконавця ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головка В. Л., ПАТ «АКБ «Базис» відхилено, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головка В. Л. щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 34201516 та визнання незаконною постанови державного виконавця від 04 жовтня 2016 року, посилаючись на те, що такі висновки відповідають вимогам закону, матеріалам справи та встановленим судом обставинам справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні 2017 року Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У квітні 2017 року ПАТ «АКБ «Базис» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «АКБ «Базис» у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2018/8160/2012 із Київського районного суду м. Харкова.
Зупинено виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання ухвали апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області у вказаній справі відкрито.
Зупинено виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження відмовлено.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи ПАТ «АКБ «Базис», яке подало касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Установивши, що на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (04 жовтня 2016 року) місцезнаходженням ПАТ «АКБ «Базис» є Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, 63/10, а рухоме та нерухоме майно, яке б належало ПАТ «АКБ «Базис», у Київському районі м. Харкова відсутнє, державний виконавець дійшов обґрунтованого висновку про закінчення виконавчого провадження та винесення постанови від 04 жовтня 2016 року, яка відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, який подав касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вживав усіх необхідних заходів щодо виявлення майна боржника у Київському районі м. Харкова, які виявилися безрезультатними; судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що в матеріалах виконавчого провадження наявні копії платіжних доручень про перерахування коштів від ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 у сумі 2 100 000 грн; права сторін виконавчого провадження не порушені, оскільки виконавче провадження щодо стягнення зПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 грошових коштів відкрито у Дергачівському РВДВС ГТУЮ у Харківській області.
Доводи особи, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому зазначено про те, що судові рішення попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими. У задоволенні касаційної скарги ПАТ «АКБ «Базис» просив відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2/2018/2366/2012/06 про стягнення з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу в розмірі 2 021 500 грн та процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн.
Постановою державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ від 10 вересня 2012 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 34201516.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року задоволено клопотання Київського ВДВС Харківського МУЮ та змінено порядок виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року у справі № 2/2018/2366/2012/06 в частині стягнення з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу в розмірі 2 021 500 грн, процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн, шляхом стягнення з ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу в розмірі 2 021 500 грн, процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн.
12 серпня 2016 року державним виконавцем Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головком В. Л. складено акт, згідно з яким майно, що належить на праві власності ПАТ «АКБ «Базис» за адресами: АДРЕСА_2 , не виявлено.
04 жовтня 2016 року державним виконавцем Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головком В. Л. сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Реєстру іпотек, згідно якої нерухоме майно боржника ПАТ «АКБ «Базис» розташоване по АДРЕСА_1.
Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Головка В. Л. від 04 жовтня 2016 року закінчено виконавче провадження № 34201516 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 2 021 500 грн, процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦПК України, 2004 року, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постановив державним виконавцем), у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Судами встановлено, що постановою від 04 жовтня 2016 року державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Головком В. Л. закінчено виконавче провадження № 34201516 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 2 021 500 грн, процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України.
Установивши, що нерухоме майно боржника знаходиться по АДРЕСА_1 , державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року, в порушення вимог частини п'ятої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», не зазначив про направлення виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова 06 вересня 2012 року, для примусового виконання за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, за місцем якого перебуває нерухоме майно боржника.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання дій державного виконавця неправомірними, а постанову про закінчення виконавчого провадження № 34201516 від 04 жовтня 2016 року - незаконною.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на статтю 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара