Постанова від 19.12.2019 по справі 521/448/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 521/448/17

провадження № 61-8610св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2017 року в складі судді Сегеди О. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 16 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Кононенко Н. А.,

Цюри Т. В., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та стягнення витрат за комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебував у шлюбі з 31 травня 1997 року, який розірваний рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2013 року.

Позивач зазначав, що йому на праві власності на підставі договору дарування від 21 лютого 2002 року належить квартира АДРЕСА_1 , в який крім нього зареєстрована також ОСОБА_2 .

Вказував, що відповідачка вселилася та зареєструвалася у цій квартирі як член його родини. Після розірвання шлюбу відповідачка пообіцяла, що переїде до власної квартири, проте у подальшому відмовилася залишити його квартиру та змінила замки у ній. Крім того, відповідач відмовилася сплачувати комунальні послуги за квартиру, тому позивач позбавлений можливості користуватися власною квартирою, проте несе всі витрати по утриманню квартири.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: припинити сервітут на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування цією квартирою; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 5 961,88 грн витрат на утримання будинку і прибудинкової території та опалення вказаної вище квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 витрати за комунальні послуги у розмірі 911,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 106,66 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач у спірній квартирі проживає та зареєстрована у встановленому законом порядку, є колишнім членом сім'ї позивача, отже, у законний спосіб набула право користування житловим приміщенням у спірній квартирі. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє особу права користування займаним приміщенням.

У судовому засіданні встановлено, що ніякого сервітуту між сторонами не встановлювалося, а тому він і не підлягає припиненню.

Оскільки сторони повинні сплачувати комунальні послуги в рівних частках, проте відповідач, яка користується квартирою, сплатила на 911,75 грн менше, тому вказана сума підлягає до стягнення на користь позивача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач на власний розсуд розпорядився належним йому майном, дозволивши відповідачу вселитись у спірну квартиру. Доводи позивача, що відповідач перешкоджає йому користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю не доведене належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач як власник квартири

АДРЕСА_1 має право на власний розсуд користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідач з 2013 року не є членом сім'ї позивача, тобто обставина встановлення сервітуту на даний час є припиненою.

Позивач не має змоги користуватися своєю власністю, не користується відповідно комунальними послугами (тому, що не має змоги знаходитися у власній оселі), несе додаткові витрати по найму іншого приміщення, проте суди ці обставини залишили поза увагою.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

22 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони перебував у шлюбі з 31 травня 1997 року, який розірваний рішенням Малиновського районного суду міста Одеси

від 09 вересня 2013 року.

ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування

від 21 лютого 2002 року належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про склад сім'ї та реєстрацію у зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та син сторін - ОСОБА_3 ,

2000 року народження.

Відповідач за згодою позивача вселилася та зареєструвалася у квартирі

АДРЕСА_1 як член сім'ї власника та проживає у ній.

Суди також встановили, що позивач за 2015-2016 рік поніс витрати за опалення квартири та утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 6 036,22 грн, а відповідач за це й же період - 4 212,72 грн. Сторони за комунальні послуги разом сплатили 10 248,94 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов: відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік та відсутність поважних причин непроживання за адресою такого жилого приміщення.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, позивач як власник квартири, має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Таке право позивача є непорушним і вона не може бути протиправно його позбавлена.

Статтями 156, 64 ЖК Української РСР визначено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) у даному випадку не позбавляє її права користування займаним приміщенням.

Відповідно до статті 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно вирішив спір у частині стягнення витрат на комунальні послуги. При цьому судом наведено обґрунтований та правильний розрахунок.

Безпідставними є посилання позивача на те, що відповідач з 2013 року не є членом сім'ї позивача, тобто обставина встановлення сервітуту на даний час є припиненою, оскільки право члена сім'ї на користування житлом є похідним від права власності особи, членом сім'ї якої вона є. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє члена сім'ї права користування займаним приміщенням.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

Попередній документ
86505763
Наступний документ
86505765
Інформація про рішення:
№ рішення: 86505764
№ справи: 521/448/17
Дата рішення: 19.12.2019
Дата публікації: 23.12.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (11.01.2020)
Результат розгляду: Передано для відправки до Малиновського районного суду міста Оде
Дата надходження: 22.06.2018
Предмет позову: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення витрат за комунальні послуги