Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 583/2604/17
провадження № 61-5569св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Десна»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Десна» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 листопада 2017 року в складі судді
Ільченко В. М. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Десна» (далі -
ПрСП «Агрофірма «Десна») про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,49 га на території Грінченківської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Між сторонами 01 лютого 2009 року укладеного договір оренди вказаної земельної ділянки, однак у порушення умов цього правочину та земельного законодавства проект землеустрою ПрСП «Агрофірма «Десна» не розробило, а у період з 2009 року до 2016 року орендну плату не сплачувало, тобто систематично не виконувало умови укладеного договору.
Таким чином, заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди складає 13 401,91 грн, індекс інфляції за весь період прострочення - 19 943,39 грн, три відсотки річних від простроченої суми - 3 216,46 грн, а всього - 36 561,76 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив; розірвати договір оренди
від 01 лютого 2009 року; стягнути з ПрСП «Агрофірма «Десна» заборгованість за договором оренди у розмірі 13 401,91 грн, індекс інфляції за весь період прострочення - 19 943,39 грн, три відсотки річних від простроченої суми - 3 216,46 грн, а всього - 36 561,76 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області
від 08 листопада 2017 року розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПрСП «Агрофірма «Десна» 01 лютого 2009 року, зареєстрований в Охтирському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 28 липня 2011 року.
Стягнуто з ПрСП «Агрофірма «Десна» на користь ОСОБА_1 заборгованість
з орендної плати у розмірі 13 401,91 грн, 10 887,59 грн у рахунок відшкодування інфляційних збитків та 1 416,63 грн - три відсотки річних від простроченої суми, а всього - 25 706,13 грн.
Стягнуто з ПрСП «Агрофірма «Десна» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат 640 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не заперечується той факт, що на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не була сплачена орендна плата у повному обсязі.
Суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивачу вчасно та в повному обсязі виплачувалася орендна плата, що відповідач намагався вчасно виконати свій обов'язок по сплаті орендної плати, зокрема, шляхом повідомлення позивача про можливість її отримання, забезпечення передачі її орендодавцю, наприклад, шляхом поштового переказу тощо.
Відповідач допустив систематичну несплату орендної плати.
Також підлягає до стягнення заборгованість зі спати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про істотне порушення ПрСП «Агрофірма «Десна» умов договору оренди землі, наслідком якого є його розірвання, оскільки сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для його розірвання, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому.
Відповідач під час розгляду справи не скористався наданим йому процесуальним законом правом обґрунтовувати належність доказів сплати орендної плати позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду,
ПрСП «Агрофірма «Десна», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, закрити провадження у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів наявності правових підстав розірвання спірного договору оренди.
Позивач мав можливість будь-яким зручним способом отримати належні йому виплати безперешкодно. Орендна плата за весь період дії договору нараховувалась та добросовісно зберігалась на рахунку орендодавця.
Позивачу пропонувалося надати реквізити банківського рахунку для безготівкового перерахування йому коштів, проте він ухилився від такої дії.
Позивач ніяким чином не заявляв про намір отримання належної йому виплати з орендної плати за договором оренди землі, звернень, зауважень чи будь-яких вимог з цього приводу ніколи не заявляв, ініціативи в отриманні розрахунків не проявляв.
Маючи змогу отримати кошти під час судового розгляду справи, позивач ухилився від отримання орендної плати.
Разом з тим, ОСОБА_1 отримав оренду за весь час прострочення після ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто він навмисне не отримував кошти під час розгляду справи по суті.
Законодавство покладає обов'язок з виплати орендної плати на орендаря, проте виконання в односторонньому порядку свого зобов'язання, всупереч бажанню в отриманні виплат орендодавцем унеможливлює виконання такого обов'язку. Доводи позивача ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, позивач пропустив строк позовної давності, тому відповідач наполягає на його застосуванні.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 30 серпня 2002 року належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,49 га на території Грінченківської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Між ОСОБА_1 та ПрСП «Агрофірма «Десна» 01 лютого 2009 року був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який 28 липня 2011 був зареєстрований в Державному реєстрі земель.
Відповідно до пунктів 9-12 укладеного між сторонами договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 338,82 грн, що становить 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у грошовій, натуральній чи відробітковій формах за погодженням сторін, що оформляється відповідними актами. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, а вноситься плата щорічно до закінчення календарного року.
Пунктом 36 договору оренди землі передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Суди встановили, що відповідач не виплачував позивачу орендну плату за період з 2009 року до 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі»
(в редакції, чинній на час укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем не сплачено орендну плату в повному розмірі з 2009 року до 2016 року.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судом першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).
Отже, відповідач повинен був спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що про істотне порушення ПрСП «Агрофірма «Десна» умов договору оренди землі, наслідком якого є його розірвання, оскільки сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для його розірвання, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому.
Матеріали справи не містять доказів невикористання відповідачем земельної ділянки до 2011 року, отже з моменту укладення спірного правочину відповідач використовував земельну ділянку за призначенням, тому зобов'язаний був сплачувати за неї орендну плату.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позивач не звертався до відповідача з вимогою виплатити орендну плату та ухилявся від її отримання, оскільки такі вимоги не доведені належними та допустимими доказами, а відповідно до частини першої статті 537 ЦК України
ПрСП «Агрофірма «Десна» було не позбавлене права виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього ОСОБА_1 грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори.
Відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів виконання своїх обов'язків за спірним правочином за оспорюваний період.
Безпідставними є доводи відповідача, що він під час розгляду справи поштовим переказом надіслав кошти з орендної плати за спірний період, проте останній до ухваленні рішення по суті відмовився її отримувати, оскільки зібраними у справі доказами встановлено факт її систематичної несплати з 2009 року, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили усі обставини, дослідили докази та надали їм правову оцінку, правильно застосували норми матеріального права та обґрунтовано задовольнили повністю позовні вимоги частково.
При цьому судами наведено обґрунтований та правильний розрахунок.
Крім того, суди встановили, що стороною відповідача ані письмово, ані усно в судовому засіданні не було зроблено заяви про застосування позовної давності, тому доводи касаційної скарги про необхідність застосування вказаного строку до спірних правовідносин не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суд касаційної інстанції є судом, який в силу положень статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Десна» залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
В. В. Сердюк