Ухвала
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 308/2623/17
провадження № 61-19921ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герича Анатолія Йосиповича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Житло-будівельного кооперативу «Космос» про скасування протоколу загальних зборів членів кооперативу,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Житлово-будівельного кооперативу "Космос" в якому ставить вимоги про скасування Протоколу № 1 загальних зборів членів кооперативу «Космос» від 17 червня 2014 року та доданого до нього «Списку мешканців ЖК «Космос», що прийняли участь у поіменному голосуванні про переобрання ОСОБА_1 з посади голови кооперативу «Космос».
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 червня 2014 року рішенням загальних зборів членів кооперативу «Космос» вирішено зняти голову кооперативу ОСОБА_1 із займаної посади. Вказане рішення позивач вважає незаконним з тих підстав, що статутом ЖБК «Космос» не передбачено обрання, переобрання голови правління кооперативу шляхом голосування за його звільнення шляхом "поквартирного" збору підписів мешканців будинку.
Зокрема позивач вказує на те, що під час зборів фактично голосували особи, які не мають жодного відношення до ЖБК «Космос», які не є членами сім'ї вказаного кооперативу, особами, які не є ані власниками квартир, ані членами кооперативу та не подавали заяви про вступ у кооператив. Крім того вказує на те, що присутніх на зборах учасників не було проінформовано про чисельний та фактичний склад ініціативної групи, причини її створення та обрання її голови, не було обрано голову і секретаря зборів.
Зі змісту позовної заяви слідує, що переобрання голови правління ЖБК «Космос» здійснювалось не шляхом публічного голосування на загальних зборах членів кооперативу, а по квартирним збиранням підписів, всупереч статті 42 Статуту ЖБК «Космос».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 01 жовтня 2018 року залишено без змін.
03 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Герич А. Й. засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є скасування протоколу №1 загальних зборів членів кооперативу «Космос» від 17 червня 2014 року і доданий до нього список мешканців ЖК «Космос», що прийняли участь у поіменному голосуванні про переобрання ОСОБА_1 із посади голови кооперативу «Космос» як документи нікчемні з моменту їх появи з усіма витікаючими з цього рішення наслідками.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Герич А. Й. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Герича Анатолія Йосиповича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Житло-будівельного кооперативу «Космос» про скасування протоколу загальних зборів членів кооперативу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко