Ухвала
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 296/2935/17
провадження № 61-22036ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Обґрунтовуючи позов тим, що 23 жовтня 2014 року о 19 годині 25 хвилин на перехресті вул. Бориса Тена - Партизанська у м. Житомирі сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21073» скоїв зіткнення з належним ОСОБА_1 на праві приватної власності автомобілем «Ауді», у зв'язку з чим автомобілю останнього були завданні значні механічні пошкодження.
Оскільки ОСОБА_3 у добровільному порядку не здійснив виплату грошових коштів на ремонт пошкодженого ним автомобіля, заявник просив суд стягнути зі ОСОБА_3 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 64 тис. грн, з яких: вартість ремонту автомобіля у розмірі 32 380 грн 23 коп.; франшизи у розмірі 1 тис. грн.; подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5 855 грн 23 коп.; 3 % відсотків річних у розмірі 2 282 грн 65 коп.; інфляційних втрат у розмірі 22 481 грн 89 коп.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП 32 380 грн 23 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, 08 жовтня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - звернувся до суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2017 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду, з посиланням на положення частини другої статті 358 ЦПК України, мотивована тим, що заявник не скористався своїм процесуальним правом щодо оскарження судового рішення, а навпаки погодився з ним, про що свідчить його ініціатива щодо звернення даного рішення до примусового виконання.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким скасувати ухвалу апеляційного суду, й справу передати до апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі права, тому не з'ясував, що суд першої інстанції, частково задовольняючи його позов, порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок відмови у задоволенні решти його позовних вимог, чим порушив його право на відшкодування отриманої матеріальної шкоди у повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За вимогами пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом з тим, за правилом частини п'ятої статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судового рішення.
Дослідивши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене за правилами, які діяли до набрання чинності 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України, що внесені Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Частиною першою пункту 13 Перехідних положень ЦПК України визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 копію заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2017 року отримав 20 жовтня 2017 року.
08 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа у цій справі.
18 лютого 2019 року до суду надійшло подання державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомир про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 .
Державний виконавець обґрунтував вказане подання тим, що 09 лютого 2018 року було відкрито виконавче провадження у справі № 296/2935/17 за виконавчим листом від 12 січня 2018 року на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2017 року.
Крім того, у межах цього виконавчого провадження у справі № 296/2935/17 було стягнуто у примусовому порядку зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість, а саме: 27 квітня 2018 року у розмірі 4 454 грн 55 коп., 06 червня 2018 року у розмірі 2 727 грн 28 коп., 10 липня 2018 року у розмірі 2 727 грн 28 коп., 07 вересня 2018 року у розмірі 900 грн, 13 вересня 2018 року у розмірі 900 грн, 27 вересня 2018 року у розмірі 450 грн.
Так, обов'язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права ЄСПЛ розглядав неодноразово. У справі «Христов проти України» суд визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, що є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Апеляційний суд правильно дійшов висновку, що заявник усвідомлено не скористався своїм процесуальним правом щодо оскарження рішення суду, а навпаки погодився з ним, про що свідчить ініціатива останнього щодо звернення даного рішення до примусового виконання. Вказані обставини та досліджені вище докази повністю спростовують доводи клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому, пропуск строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили, представником позивача не наведено, а судом не встановлено.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 61-37352 сво18 від 06 лютого 2019 року.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду убачається, що касаційна скарга, подана на ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом вимог частини другої статті 358 ЦПК України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення судом.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
За результатами оцінки змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, оскарженої ухвали апеляційного суду, судом касаційної інстанції не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара