Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 314/3003/15
провадження №61-10910св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача, визнання договорів недійсними.
Позов мотивовано тим, що 08 липня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кошти у розмірі 19 499,83 доларів США.
На виконання умов кредитного договору 08 липня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки.
Позивач посилалась на те, що відповідач при укладенні договору не надав позивачу повну інформацію про умови та інші обставини, які стосуються договору, відповідно до положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативних актів Національного банку України.
Також позивач зазначила, що сторони фактично не досягли згоди щодо предмету, суми кредитного договору, та інших його суттєвих умов. Сама видача грошової суми була здійснена банком з грубими порушеннями вимог законодавства, а саме - банком не було відкрито банківського рахунку для перерахування з нього сум наданих кредитних ресурсів, що передбачалося відповідно до положень постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168; через це кошти, отримані позивачкою, неможливо ідентифікувати як кредит (позику).
Крім того, позивач вказала, що зміст кредитного договору містить істотні суперечності, банк, на час укладення кредитного договору приховав від неї, як позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту та реальної відсоткової ставки за цим кредитним договором, чим ввів її в оману.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними укладений між нею та відповідачем кредитний договір від 08 липня 2008 року № ZPVLGA000000104 та договір іпотеки квартири від того ж числа.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року у складі судді Кофанова А. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 08 липня 2008 року № ZPVLGA000000104 укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки квартири від 08 липня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С. Я., зареєстрований в реєстрі № 1507.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладення договору про надання коштів, позичальника введено в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору, зокрема щодо його ціни, що є підставою для визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитний договір від 08 липня 2008 року № ZPVLGA000000104 та договір іпотеки квартири від 08 липня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» містить умови договору, а отже, позичальник був належним чином ознайомлений з умовами підписання кредитного договору та погодився на такі умови, про що свідчить підпис позивача на кожному аркуші спірного договору. Також позивач була належним чином ознайомлена з умовами договору іпотеки та погодилася на такі умови, про що свідчить її підпис на спірному договорі. Крім того, протягом часу позивач сплачував передбачені договором платежі, що свідчить про те, що вона була ознайомлена з усіма умовами цього договору і добровільно погодилася їх виконувати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що укладення спірного кредитного договору позивачем було здійснено під впливом обману з боку відповідача. Банк під час укладання спірного кредитного договору, приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та відсоткової ставки за кредитним договором, тим самим вів позивача в оману.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ПАТ КБ «ПриватБанк», в яких воно просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийнято при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кошти у розмірі 19 499,83 доларів США (т. 1 а.с. 8-10).
На виконання умов кредитного договору 08 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки (т. 1 а.с. 11-12).
Висновком експертизи від 29 травня 2017 року експертом зазначені порушення інструкцій при отриманні позивачем грошових коштів у банку (т. 1 а.с. 177-221).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладання спірних договорів, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній, на час укладання спірних договорів, яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладання кредитного договору, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
За змістом статті 1054 ЦК України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, умови його надання, обов'язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, а отже, вони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 під час укладення договору не заявляла, що їй незрозумілі умови договору та в подальшому виконувала його умови.
Умова договору про порядок нарахування відсотків, передбачена у пункті 3.4 договору та розмір комісії, визначений у пункті 1 договору - не змінювалась із дати підписання кредитного договору.
Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитний договір від 08 липня 2008 року № ZPVLGA000000104 та договір іпотеки квартири від 08 липня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» містить умови договору, а отже, позичальник була належним чином ознайомлена з умовами підписання кредитного договору та погодилася на такі умови, про що свідчить підпис позивача на кожному аркуші спірного договору. Також позивач була належним чином ознайомлена з умовами договору іпотеки та погодилася на такі умови, про що свідчить її підпис на спірному договорі.Крім того, протягом часу позивач сплачувала передбачені договором платежі, що свідчить про те, що вона була ознайомлена з усіма умовами цього договору і добровільно погодилася їх виконувати.
Таким чином, доводи в касаційній скарзі про те, що банк приховав важливу інформацію про умови кредитування, що призвело до порушення прав позичальника, як споживача фінансових послуг, його обману, та зайвих витрат, оскільки позичальнику не було повідомлено про сукупну вартість кредиту у зв'язку із чим позивач була позбавлена можливості реально оцінити суму переплати за кредитом та доцільність його отримання є безпідставними.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що позивач не довела, що на час укладення оспорюваного договору їй не була надана повна інформація щодо кредиту, чи що при підписанні договору її введено в оману та приховано сукупну вартість кредиту у зв'язку із чим вона не змогла оцінити доцільність отримання кредиту на таких умовах.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк