Ухвала
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 207/3472/17
провадження №61-12551св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності,
У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська.
У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_2 , передбачених статтею 148 ЦПК України, а саме накладення штрафу. Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_2 не надіслала копію відзиву заявнику у встановлений судом строк, що порушило процесуальні права заявника.
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки вирішення питання про стягнення штрафу з особи у зв'язку з невиконанням процесуальних обов'язків, пов'язаних з направленням копії відзиву на касаційну справу сторонам у справі, є правом суду, а не обов'язком, так як належить до дискреційних повноважень суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_2 .
Керуючись статтею 148 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Білоконь