Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа №168/183/17
провадження № 61- 30478св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
представник позивача - Сокуренко Євген Сергійович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Хаврони О.Й., та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів судді Грушицького А.І., Киці С.І., Шевчук Л.Я.,
Описова частина
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і мотивувало позов тим, що відповідач 26 жовтня 2012 року підписала заяву, згідно з якою отримала кредит в розмірі 12 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписавши заяву, відповідач тим самим погодилась на те, що разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» така заява складає між нею та банком договір.
У зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту у ОСОБА_1 станом на 14 листопада 2016 року утворилась заборгованість, яка складає 23 159,04 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 рокузалишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 23159,04 грн немає, оскільки ОСОБА_1 кредитних коштів не отримувала, згоди на їх списання з рахунку не надавала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 168/18/17 з Старовижівського районного суду Волинської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 168/183/17 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами було порушено норми процесуального права, а саме суди мали зупинити провадження у справі до набрання чинності рішення суду по справі № 163/613/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, касаційне провадження по якій було відкрито 29 травня 2017 року.
Судами не було враховано те, що у зв'язку з порушенням відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг та розголошенням Клієнтом персональної інформації третім особам, стало можливим зняття грошових коштів, а тому клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 26 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що складається із анкети-заяви разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 9-44).
ОСОБА_1 було видано кредитну картку «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 , в якій з 25 квітня 2014 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 12 000 грн (а.с. 8).
03 травня 2015 року за допомогою каналу 3700 з вказаної картки була проведена платіжна операція (Експрес-Платежі) на карту № НОМЕР_2 клієнтки ОСОБА_2 на суму 11 004 грн, що разом з комісією склало 11 444,16 грн (а.с. 76, 81).
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 16 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 9269,33 грн.
У решті позову відмовлено.
Вищевказаним рішенням встановлено, що 03 травня 2015 року невстановлені особи з кредитної картки ОСОБА_1 , шляхом здійснення експрес-платежів за номером телефону 3700, здійснили несанкціоновану транзакцію на суму 11 444,16 грн. За фактом вчинення шахрайських дій розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України. Також встановлено, що особисто ОСОБА_1 не отримувала в кредит вказані кошти, оскільки вони були перераховані на рахунки інших осіб шляхом вчинення шахрайських дій, жодних дій на отримання коштів ОСОБА_1 не вчиняла і не користувалась кредитом, не вчиняла дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Банк в свою чергу не вжив усіх передбачених законом заходів безпеки, не повернув на рахунок користувача списані з її картки кошти, хоча ОСОБА_1 своєчасно повідомила банк про несанкціоновані операції (а.с. 89-92).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 23159,04 грн. немає, оскільки ОСОБА_1 кредитних коштів не отримувала, згоди на їх списання з рахунку не надавала.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів з огляду на наступне.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частині 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
В основу вказаних висновків судових рішень даної справи, судами було покладено рішенням Старовижівського районного суду від 16 січня 2017 року в справі № № 168/613/16-ц, яким встановлено, що 03 травня 2015 року невстановлені особи з кредитної картки відповідачки № НОМЕР_3 шляхом здійснення експрес - платежів по телефону 3700 було здійснено несанкціоновані транзакції на суму 11 444,16 грн, а також здійснили несанкціоновані транзакції й з інших, належних відповідачці, рахунків. За фактом вчинення шахрайських дій розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України. Відповідач невідкладно після того, коли дізналась про зняття коштів, звернулась до позивача з заявою про повернення їй коштів та з відповідним позовом до суду.
Рішенням суду встановлено, що особисто ОСОБА_1 не отримувала в кредит кошти за договором б/н від 26 жовтня 2012 року, оскільки вони були перераховані на рахунки інших осіб, шляхом вчинення шахрайських дій. Тобто, жодних дій на їх отримання ОСОБА_1 не вчиняла і не користувалась кредитом, а Банк не вжив усіх передбачених законом заходів безпеки, не зарахував на рахунок користувача списані з її картки кошти, в той час як вона своєчасно повідомила відповідача про несанкціоновані операції, та Банк не довів, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла розголошенню конфіденційної інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Тому, відповідно до вимог статті 1073 ЦК України з Банку стягнуто на користь відповідачки усі кошти, що були несанкціоновано списані з її рахунку.
Окрім того, у цивільній справі № 168/613/16-ц ОСОБА_1 подавала до суду заяву про залишення без розгляду вимогу про стягнення з Банку коштів в сумі 11444,16 грн, оскільки вказаними коштами ОСОБА_1 не користувалась, з рахунку не знімала, їх несанкціоновано було знято невідомими особами, тому й підстав для стягнення цих коштів з Банку на користь ОСОБА_1 не було. Також вказаним судовим рішенням було встановлено, що на погашення цього кредиту, а саме: 1444,16 грн Банк неправомірно стягнув також з інших рахунків кошти в сумі 3478,25 грн і, як відсотки за користування кредитом, кошти в сумі 909,91 грн. Судами було встановлені, нараховуючи проценти за користування кредитом і списуючи нараховані відсотки та кошти на погашення цього кредиту з інших рахунків позивачки, Банк діяв безпідставно, тому на підставі статті 1212 ЦК України судом було стягнуто з Банку у повернення позивачці, як безпідставно набуті.
Стаття 61 ЦПК України, в редакції станом на 15 грудня 2015 року встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди дійшли до правильного висновку про те, що відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язання, оскільки заборгованість за даним кредитним договором виникла не з вини ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги відносно того, що судами було порушено норми процесуального права, оскільки суди мали зупинити провадження у справі до набрання чинності рішення суду по справі № 168/613/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, касаційне провадження по якій було відкрито 29 травня 2017 року, не заслуговує на увагу, оскільки рішення Старовижівського районного суду від 16 січня 2017 року уцивільній справі № 163/613/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року - набрало законної сили, окрім того постановою Верховного Суду від05 грудня 2019 року рішення Старовижівського районного суду від 16 січня 2017 року було залишено без змін, а тому вказані порушення судів про відмову у задоволення клопотання Банку про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення суду по справі 168/613/16-ц, відповідно до частини 2 статті 412 ЦПК України не призвело до постановлення законного рішення у справі .
Доводи касаційної скарги відносно того, що судами не було враховано те, що у зв'язку з порушенням відповідачем «Умов та правил надання банківських послуг» та розголошенням Клієнтом персональної інформації третім особам, стало можливим зняття грошових коштів, а тому клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судовими рішеннями по цивільній справі № 168/613/16-ц Банк не довів що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла розголошенню конфіденційної інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
С. П. Штелик