Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2506/6878/2012
провадження № 61-27172св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Лакізи Г. П., Тагієва С. Р.,
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі -
ПАТ «Сведбанк») звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 0050/1107/77-204, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 109 000,00 доларів США строком до 22 листопада 2027 року зі сплатою 13 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
У зв?язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов?язань
ОСОБА_1 перед ПАТ «Сведбанк» станом на 15 вересня 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 162 794,71 доларів США, що еквівалентно 1 297 473,83 грн та пеня в розмірі 195 023,010 грн, з яких: заборгованість по кредиту в розмірі 108 545,00 доларів США, що еквівалентно 865 103,65 грн, заборгованість по процентам в розмірі 54 249,71 доларів США, що еквівалентно 432 370,19 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів в розмірі
195 023,10 грн.
Ураховуючи наведене, ПАТ «Сведбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня
2012 року справу передано до Деснянського районного суду міста Чернігова для розгляду за підсудністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня
2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 162 794,71 доларів США, з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 108 545,00 доларів США та відсотки в розмірі 54 249,71 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» 3 219,00 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв?язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 0050/1107/77-207 утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 серпня
2014 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором від
22 листопада 2007 року в розмірі 162 794,71 доларів США (виконавчий лист
№ 2506/6878/2012) з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».
Апеляційним судом Чернігівської області протокольно 31 травня 2017 року замінено первісного позивача ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня
2012 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності, оскільки заяву подано під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
14 липня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, у зв'язку із чим він був позбавлений права подати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.
Крім того, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які полягають у тому, що визнаючи ОСОБА_1 повідомленим належним чином про розгляд справи, відповідно до норм ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) суд повинен був ухвалити заочне рішення.
Доводи інших учасників справи:
18 серпня 2017 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2012 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року. Відкрито провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Чернігова.
У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час прийняття рішення судом першої інстанції в судовому засіданні присутній не був.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, призначеного на 28 серпня 2012 року та 26 вересня 2012 року, немає. Кореспонденція адресована ОСОБА_1 , яка повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», не є доказом виконання судом вимог статей 74-76 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення про дату судового засідання.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновку Верховного Суду України, сформульованих у постановах від 30 вересня
2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі
№ 6-1374 цс17, вказала, що: «Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.».
Відтак, суд апеляційної інстанції, посилаючись на межі апеляційного перегляду, безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача, що позовна заява подана з пропуском позовної давності, а також те, що відповідач, не будучи належно повідомленим про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, з цих підстав не міг повідомити суд про пропуск позивачем позовної давності.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не надав оцінку заявленому відповідачем клопотанню про застосування строків позовної давності, в результаті чого дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення.
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило