Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2/1522/8845/11
провадження № 61-87св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року в складі колегії суддів: Каранфілової В. М., Троїцької Л. Л., Фальчук В. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О. В., третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2004 року між ним та
ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого останній придбав двоповерхову нежилу будівлю, загальною площею 655,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,
літ. «Г» та який було посвідчено приватним нотаріусом Запольською О. В. Указаний договір було укладено для приховання іншого договору, зокрема договору застави, який вони насправді вчинили з метою забезпечення виконання його зобов'язань за кредитним договором від 16 червня 2004 року, укладеним з кредитним товариством «Перше кредитне товариство» (далі - КТ «Перше кредитне товариство»). Доказами вказаного вважав невиконання істотних умов договору, зокрема несплата ОСОБА_2 коштів за нерухоме майно. Крім того вважав, що оскільки на час укладення договору купівлі-продажу двоповерхової будівлі, загальною площею 655,5 кв. м, вже не існувало, а існувала триповерхова будівля з мансардою, загальною площею 134,4 кв. м, оскаржуваний договір має ознаки удаваного договору та суперечить вимогам частини п'ятої статті 203 ЦК України, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором. Також зазначав, що кредитні зобов'язання ним виконані у повному обсязі, проте ОСОБА_2 указане нежитлове приміщення не повернув, посилаючись на те, що така будівля буде йому компенсацією за 1/3 частини будівлі, яка рішенням суду від 16 травня 2009 року була визнана за ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року, укладений між ним та
ОСОБА_2 ;
визнати за ним право власності на 2/3 частини нежитлового триповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що відображена у технічному паспорті під літ.«Г», що виникла внаслідок реконструкції двоповерхової нежитлової будівлі за тією ж адресою;
витребувати у ОСОБА_2 із незаконного володіння 2/3 частини указаного нежитлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2012 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Позов задоволено частково.
Визнано недійсним, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. за № 8907, у частині, що стосується купівлі-продажу 2/3 частини нежилої двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Г», загальною площею 655,5 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини нежилої триповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ «Г», що виникла внаслідок реконструкції двоповерхової нежилої будівлі за цією ж адресою, загальною площею 655,5 кв. м.
Витребувано у ОСОБА_2 2/3 частини нежилої триповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ «Г», що виникла внаслідок реконструкції двоповерхової нежилої будівлі за цією ж адресою, загальною площею 655,5 кв. м у власність ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 отримані ним грошові кошти у розмірі 2 387 925 грн за договором купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року за № 8907 на користь ОСОБА_2 .
Вирішено питання про сплату судового збору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний договір було укладено з порушеннями вимог частин першої, п'ятої статті 203 ЦК України, оскільки зміст такого договору суперечить діючому законодавству та на час вчинення цього договору не був та не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки станом на дату його вчинення вже не існувало нежитлової двоповерхової будівлі, загальною площею
655,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Г», яка була предметом такого договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2012 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачем вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2017 рокуОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито провадження за вказаними касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_2 подав відзиви на касаційні скарги, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що01 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запольською О. В. за реєстровим № 8907, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив нежилу двоповерхову будівлю, загальною площею 655,5 кв. м, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 , літ. «Г». Ціна вказаної будівлі 684 009,55 грн, що еквівалентно 128 091,68 доларів США.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області
від 18 листопада 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 10 листопада 2010 року, у цивільній справі № 2-4331/09 визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини будівлі, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , літ.»Г»; визнано недійсним укладений 01 листопада
2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу в частині відчуження 1/3 частини указаної будівлі та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/3 частини такої будівлі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання договору про сумісну діяльність недійсним відмовлено у повному обсязі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 10 та статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою, третьою, четвертою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частині другій статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України (2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України (у редакції 2004 року), враховуючи те, що позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчили б про недійсність оспорюваного правочину, дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваний договір відповідає приписам статей 203, 655 ЦК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
В. П. Курило