Ухвала
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа №462/3788/17
провадження № 61-22212ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПАТ «Львівобленерго»)про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, обґрунтовуючи його тим, що він звернувся 10 липня 2017 року та 12 липня 2017 року за направленням Львівського міського центру зайнятості від 05 липня 2017 року до ПАТ «Львівобленерго» з питанням про прийом на роботу. Однак працівники відділу кадрів відмовились від зустрічі, а тому він кинув усі документи у скриню на прохідній. Львівський міський центр зайнятості 12 липня 2017 року видав йому повторно направлення, він намагався домовитись про зустріч та отримав відповідь про конкурс та скорочення посади. 20 липня 2017 року він звернувся до відповідача та отримав відповідь про те, що робоче місце зайнято з 14 липня 2017 року. Просить визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати відповідача прийняти його на роботу з 12 липня 2017 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 89 343,15 грн та 19 800,00 грн у відшкодування моральної.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 02 листопада 2018 року у позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у грудні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.
Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,значення справи для сторін і суспільства.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв