Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 807/2141/16
адміністративне провадження № К/9901/30119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/798/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної про визнання дій протиправними та скасування наказу,
за касаційною скаргою Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя: О. М. Шешеня) від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. П. Нос, Р. В. Кухтей, І. О. Яворський) від 23 листопада 2017 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати дії керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області Л. І. Іваницької щодо внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6 «Про умови роботи помічника судді ОСОБА_1» протиправними та скасувати наказ від 13 вересня 2016 року керівника апарату суду Л. І. Іваницької № 02-05/14 «Про внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6».
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірний наказ суперечить пункту 8 Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та Конституції України.
3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, позов задоволено.
Визнано дії керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області Л. І. Іваницької щодо внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6 «Про умови роботи помічника судді ОСОБА_1 » протиправними.
Скасовано наказ від 13 вересня 2016 року керівника апарату суду Л. І. Іваницької № 02- 05/14 «Про внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6».
Стягнуто з Міжгірського районного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1150,51 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати в частині присудження судових витрат постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та присудити до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору у сумі 2763,21, витрати пов'язані з переїздом на загальну суму 186,86 грн., добові в сумі 30 грн., компенсацію за втрачений заробіток 27 грудня 2016 року в сумі 1545,87 грн.
5. Відповідач також не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 грудня 2017 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
6. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами та встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подачі заперечення на касаційну скаргу.
7. 04 січня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій (прийняті по суті позовних вимог) залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 27 лютого 2018 року касаційні скарги позивача та відповідача на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 807/2141/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Стрелець Т. Г.).
12. 12 березня 2018 року від позивача надійшло клопотання про відмову від касаційної скарги, у якому висловлено прохання закрити касаційне провадження за її скаргою на підставі частини шостої статті 337 КАС України.
13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 523/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
15. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року справу прийнято до свого провадження адміністративну справу № 807/2141/16,
16. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 807/2141/16.
Закрито касаційне провадження № К/9901/30119/18 за скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 807/2141/16.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05 вересня 1995 року позивач була прийнята на посаду друкарки Міжгірського районного суду Закарпатської області.
19. З 17 липня 2008 року позивач працювала на посаді помічника голови Міжгірського районного суду Закарпатської області, як така, що пройшла по конкурсу.
20. Відповідно до наказу від 06 січня 2011 року № 02-04/6, у зв'язку з введенням 05 листопада 2011 року в дію штатного розпису Міжгірського районного суду Закарпатської області, позивача було переведено на посаду помічника судді з 06 січня 2011 року.
21. 06 травня 2016 року позивача було повідомлено про зміну істотних умов праці, у зв'язку з набранням з 01 травня 2016 року чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Згідно вимог частини третьої статті 3 та частини першої статті 92 Закону № 889-VIII позивач втратила статус державного службовця.
22. На виконання Закону № 889-VIII та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 2016 року № 323 «Про умови оплати працівників патронатних служб в державних органах», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», статті 32 Кодексу законів про працю України - 06 липня 2016 року виконуючою обов'язки керівника апарату суду Когут В. І. було видано наказ за № 02-05/6 про умови роботи помічника судді позивача, яким встановлено:
1) продовжити роботу позивача за її згодою на посаді помічника судді;
2) припинити виплату доплати позивачеві за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років, що встановлювалася відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 06 липня 2016 року;
3) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 2016 року № 323 встановити з 06 липня 2016 року помічнику судді позивачеві надбавку за стаж роботи в державних органах у розмірі 30% від посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки станом на 06 липня 2016 року становить 20 років 10 місяців 2 дні.
23. 13 вересня 2016 року відповідачем згідно наказу № 02-05/14 «Про внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6», відповідно до статті 92 розділу Х Закону № 889-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 2016 року № 323 «Про умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах» було внесено зміни до частини третьої наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6 «Про умови роботи помічника судді ОСОБА_1 », а саме:
слова « 30% від посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки з 06 липня 2016 року становить 20 років 10 місяців 2 дні» замінити на слова 15 відсотків посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки станом на 06 липня 2016 року становить 7 років 11 місяців 20 днів»; 2) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Закарпатській області провести відповідні перерахунки заробітної плати даного працівника».
24. Судами також встановлено, що позивач свою трудову діяльність почала з посади службовця - друкарки Міжгірського районного суду Закарпатської області, а саме: з 05 вересня 1995 року по 17 липня 2008 року. В подальшому, шляхом просування по державній службі, а саме за результатами конкурсу, 17 липня 2008 року позивач була переведена з посади службовця - друкарки на посаду державного службовця - помічника голови і того ж дня прийняла Присягу державного службовця, що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією трудової книжки.
25. Отже, в спірному наказі відповідач не зарахував до стажу державної служби, який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, період роботи позивача на посаді службовця (друкаркою), що є предметом цього спору.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на момент набуття чинності Закону України «Про державну службу» 01 травня 2016 року стаж державної служби позивача, з врахуванням періоду роботи на посаді службовця, становив понад 20 років, що давало право на встановлення надбавки в розмірі 30% посадового окладу. Окрім того судами зазначено, що станом на 06 липня 2016 року стаж державної служби позивача, з врахуванням періоду роботи службовця, складає 20 років 10 місяців 2 дні, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
28. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не було враховано ні норми законодавства, що застосовувалося, ні те, що просування по службі у позивача відбулося з 17 липня 2008 року, тобто після 08 червня 1995 року. В результаті суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно визнали позивачу стаж на посаді службовця стажем державної служби. Вказане суперечить нормам закону та є несправедливим по відношенню до осіб, які мають виключно стаж державної служби, а не сукупний стаж службовця та державної служби. Адже потрібно розуміти різницю між роботою на посаді службовця і на посаді державної служби - в той час, коли державний службовець мав дотримуватимуся багатьох обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, службовець міг займатися додатковою діяльністю і отримувати за це грошову винагороду.
У зв'язку з наведеним, скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, а також ними допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що проявилося з такого: застосованим нормам права, а саме:
Закону № 889-VIII, постановам КМУ від 03 травня 1994 року № 283, від 10 листопада 1994 року № 758, від 08 червня 1995 року № 397, від 05 травня 2016 року № 323 надано неправильного тлумачення; застосовано норми, які не підлягають застосуванню, а саме: статтю 58 Конституції України, постанову Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року про дію нормативно-правових актів у часі. Посилання суддів при прийнятті своїх рішень на норми скаржник вважає недоцільним та таким, що не поширюється на дані правовідносини, адже при обчисленні позивачу стажу державної служби, керівником апарату суду застосовувалося саме те законодавство, яке діяло на момент виникнення даного стажу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
33. Статтею 46 Закону № 889-VIII передбачено вичерпний перелік періодів роботи, які зараховуються до стажу державної служби, який дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. В цьому переліку немає часу роботи на посадах технічних службовців - друкарка.
34. Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
35. За приписами пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
36. Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок).
37. В силу пункту 2 Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті судів.
38. Абзацом тринадцятим пункту 3 Порядку (доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 року № 758) передбачено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
39. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1995 року № 397 додатково встановлено, що для службовців, які після прийняття цієї постанови при просуванні по службі зайняли посади державних службовців, стаж державної служби для надання додаткової оплачуваної відпустки та призначення пенсії державного службовця обчислюється з дня призначення на посаду державного службовця. Стаж для виплати надбавок за вислугу років за період роботи на посадах службовців обчислюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, а за період роботи на посадах державних службовців - відповідно до цієї постанови.
40. Згідно з пунктом 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, зокрема, стаж роботи в апараті судових органів України.
41. Згідно Державного класифікатора України, а саме Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого і веденого в дію за Наказом Держстандарту України 27 липня 1995 року № 257, Класифікатор професій (а подальшому - КП) є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 травня 1993 року № 326 ( 326-93-п) «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Під час розроблення КП за основу було прийнято Міжнародну стандартну класифікацію професій 1988 року (ISCO-88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva), яку Міжнародна конференція статистики праці Міжнародного бюро праці рекомендувала для переведення національних даних у систему, що полегшує міжнародний обмін професійною інформацією.
42. Пунктом 4 ТЕХНІЧНІ СЛУЖБОВЦІ цього Класифікатора встановлено, що цей розділ вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень.
Професійні завдання пов'язані з виконанням секретарських обов'язків, роботою на друкарських машинках чи інших конторських машинах, записами та опрацюванням цифрових даних чи обслуговуванням клієнтів (поштове обслуговування, операції грошового обігу, надання довідок, реєстрація чи передавання інформації тощо).
До цього розділу належать професії, до яких може бути застосований рівень кваліфікації "молодший спеціаліст", а також професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
43. Визначення та віднесення професії із виконанням завдань пов'язаних з виконанням секретарських обов'язків, роботою на друкарських машинках чи інших конторських машинах, як технічних службовців, також визначалось наступними Класифікаторами національних професій, що існували та приймались на заміну попередніх, що діяли в тому числі на період роботи позивача друкаркою в суді. Так, п.п. 4.4 п. 4 Національного класифікатора ДК 003:2005 затвердженого Наказом N 375 від 26 грудня 2005 року, прийнятого на заміну ДК 003:95 vc375609-05, також професія друкарки відносилась до технічного службовця.
44. Окрім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 1995 pоку № 131-р «Про віднесення посад працівників апарату судів та арбітражних судів до категорій посад державних службовців», яке було прийняте відповідно до статей 9 та 25 Закону України «Про державну службу» (3723-12) професію та посаду друкарки також не було віднесено до категорій посад державних службовців як посади працівників апарату судів.
45. Суд наголошує, що головною відмінністю посади державної служби від посади з функцій обслуговування державного органу є виконувані державним службовцем функціональні обов'язки, які мають максимально співпадати з функціональними завданнями органу влади або його структурного підрозділу. Отже, ні чинне законодавство України, ні законодавство, чинне у спірний період роботи позивача, не відносило час роботи на посаді технічного службовця - друкарка до посад та стажу державної служби.
46. Водночас така робота зараховувалась до стажу, який давав право на одержання надбавки за вислугу років, згідно з постановами Уряду від 20 грудня 1993 року № 1049 і від 08 червня 1995 року № 397, але ж у всяк випадку не до стажу державного службовця.
47. З дня набрання чинності Законом № 889-VIII (з 01 травня 2016 року) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, якою затверджено новий Порядок обчислення стажу державної служби.
48. Цією постановою Кабінету Міністрів України визнано такими, що втратили чинність, постанови Уряду від 03 травня 1994 року № 283, від 10 листопада 1994 року № 758, від 08 червня 1995 року № 397.
49. При цьому положень щодо зарахування періоду роботи на посадах технічних службовців до стажу державної служби або стажу, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, новий Порядок не містить.
50. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 807/82/17.
51. За наведеного нормативно-правового регулювання суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо необхідності зарахування періоду роботи позивача друкаркою суду до стажу державної служби для встановлення їй надбавки за вислугу років, починаючи з 01 травня 2016 року.
52. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
53. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Апеляційну скаргу Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 807/2141/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов