20 грудня 2019 року
Київ
справа №420/3539/19
адміністративне провадження №К/9901/30783/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа: Філія "Одеській Іподром" ДП "Конярство України" про зобов'язання провести реєстрацію за місцем проживання,
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа: Філія «Одеській Іподром» ДП «Конярство України», про зобов'язання провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 17 жовтня 2017 року, за місцем фактичного проживання за адресою:
АДРЕСА_1 адміністративний суд своїм рішенням від 1 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, позов задовольнив.
В своїй касаційній скарзі Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав не подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
У встановлений строк скаржник усунув недоліки касаційної скарги, а тому вона відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття, або відмову у відкритті касаційного провадження.
Стосовно заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 2 жовтня 2019 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 4 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що отримав постанову суду апеляційної інстанції 18 жовтня 2019 року. На підтвердження цього додав конверт, яким направлялось оскаржуване судове рішення. Звернувся з скаргою до суду касаційної інстанції 4 листопада 2019 року, тобто впродовж тридцяти днів з моменту отримання копії судового рішення, тому просить поновити строк на касаційне оскарження.
Отже, оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали, Верховний Суд визнає поважними наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 КАС України передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності належать інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Предметом розгляду в цій справі є зобов'язання відповідача провести реєстрацію за місцем проживання.
Відповідно до частини другої, шостої статті 12 КАС України та з урахуванням зазначених у частині третій статті 257 КАС України критеріїв, суд першої інстанції 9 липня 2019 року постановив ухвалу про відкриття провадження у цій справі та вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Тому, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас, у касаційній скарзі Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зазначає, що розгляд цієї справи сприяв би створенню та формулюванню уніфікованої та узгодженої судової практики та судових позицій.
Однак, скаржник не висвітлює які з питань права в цій справі мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики та який зв'язок відповідних питань із конкретними висновками, викладеними в судових рішеннях Верховного Суду.
Відповідач мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема не надали належної оцінки його поясненням та доказам.
Отже, відповідач не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Крім того, за змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановили, що у відповідача не було законних підстав для відмови позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
За приписами статті третьої зазначеного Закону реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 6 цього ж Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлено "Правилами реєстрації місця проживання" та "Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що надані позивачем документи відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 18 "Правил реєстрації місця проживання", затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207, та є достатніми для здійснення реєстрації місця проживання особи.
Отже, правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частиною другою та третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких умов і обставин цієї справи, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати поважними підстави пропуску Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року і постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі №420/3539/19 і поновити його.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа: Філія "Одеській Іподром" ДП "Конярство України" про зобов'язання провести реєстрацію за місцем проживання.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
І.В. Дашутін
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду