18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 грудня 2019 року Черкаси справа № 925/1247/19
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом
Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище
до фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни
про стягнення 10688,30 грн заборгованості
Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та надані послуги з технічного обслуговування мереж за період з 21.12.2016 до 01.08.2019 у розмірі 10688,30 грн, у тому числі 7763,88 грн основного боргу, 2815,81 грн пені, 23,84 грн 3% річних, 84,77 грн інфляційних та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відсутності укладеного договору на теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг, відповідачка зобов'язана оплачувати вартість отриманої теплової енергії та наданих послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло- та водопостачання та водовідведення відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією затверджених постановою КМУ №1198 від 03.11.2007, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 №630. Вимоги зі сплати 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані частиною 2 статті 625 ЦК України. Пеню в сумі 2815,81 грн позивач нарахував відповідно до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (у разі їх наявності) протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.10.2019 вручено уповноваженим представникам сторін 29.10.29019, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 117-118).
14.11.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідачки від 12.11.2019 на позовну заяву, у якому вона заперечує проти заявленої позивачем суми боргу за спожиту теплову енергію за період з 20.10.2018 по 09.04.2019, оскільки питання постачання теплової енергії з 20.11.2018 у приміщення 20, 21 (згідно з проектом договору купівлі-продажу теплової енергії з 20.11.2018 №78-ТІ) або надання комунальної послуги з централізованого опалення (з врахуванням висновків ВП ВС від 06.11.2018) на новому розгляді. У відповіді на позов відповідачка просить суд зупинити провадження у справі до набрання судовим рішенням законної сили у справі №925/1370/18 за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище до фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії укладеним після її нового розгляду.
Відзив відповідачки суд прийняв до розгляду.
28.11.2019 позивач надіслав до суду відповідь від 25.11.2019 №344 на відзив, у якому у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі просить відмовити повністю, оскільки періодом для стягнення заборгованості з відповідача є 21.12.2016 до 01.08.2019, у той час як відповідач у відзиві заявляє про імовірну можливість виникнення у зв'язку з розглядом іншої справи обставин для відмови у задоволенні позову за період з 20.10.2018 по 09.04.2019. Крім того, предметом спору у справі №925/1370/18 є визнання договору купівлі-продажу теплової енергії укладеним і не має ніякого відношення до встановлення факту споживання теплової енергії відповідачем до нежитлових приміщень №20, 21. Більше того, у відповідача існує обов'язок, як споживача, оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги за умови відсутності письмово укладеного договору на надання таких послуг.
Розглянувши клопотання відповідачки про зупинення провадження у справі, суд ухвалив відмовити в його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом даного позову є стягнення з відповідачки вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання, а предметом спору у справі №925/1370/18 є визнання укладеним договору купівлі-продажу теплової енергії.
За загальним правилом спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (стаття 187 Господарського Кодексу України). Отже, відповідачкою не доведено та належними доказами не підтверджено, що без вирішення справи №925/1370/18 у суду відсутні докази для розгляду даної справи господарським судом, тому суд відмовляє у зупиненні провадження у справі.
Щодо заяви відповідачки про порушення її процесуальних прав, у зв'язку з відсутністю в ухвалі суду про відкриття провадження у справі встановленого судом строку для подання відповідачкою заперечень на відповідь на відзив, то суд вважає за необхідне зазначити. Відповідно до статті 61 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 167 Господарського процесуального кодексу України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. А частиною 4 цієї статті встановлено, що суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні передбачені у статті 251 цього Кодексу. Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Водночас, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Отже, враховуючи наведені вище правові норми та строк протягом якого суд має вчинити процесуальні дії (30 днів з дня відкриття провадження у справі), навіть при відсутності встановленого судом строку відповідачка не була позбавлена права для подання заперечень на відповідь на відзив (направлена відповідачці 25.11.2019), у зв'язку з чим судом було надано час для вчинення таких дій, враховуючи дату направлення цієї відповіді на відзив позивачем на адресу відповідачки.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №925/1150/16 за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище до фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни та до фізичної особи-підприємця Ляхевич Володимира Олександровича про стягнення 4071,24 грн позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни на користь позивача 1297,03 грн основного боргу, 700,95 грн пені, 34,74 грн інфляційних нарахувань, 2,90 грн - 3% річних і 689 грн витрат на сплату судового збору. Стягнуто з фізичної пособи-підприємця Ляхевича Володимира Олександровича на користь позивача 1297,03 грн основного боргу та 439 грн витрат на сплату судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017 залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями були встановлені такі факти:
25.11.2005 між Дочірнім підприємством «Теплокомуненерго» Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище, та фізичною особою-підприємцем Ляхевич Тетяною Вікторівною було укладено договір №127-Т на поставку теплової енергії у магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до умов якого виробник взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Договір від 25.11.2005 №127-Т припинив свою дію 31.12.2012, у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» є спільною частковою власністю фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни із спільною часткою 1/3 та фізичної особи-підприємця Ляхевича Володимира Олександровича із спільною часткою 1/3 та Ляхевич С. В. із спільною часткою 1/3 та був створений внаслідок переобладнання житлових квартир АДРЕСА_2, і відповідно є вбудованим у цей будинок приміщенням.
Система опалення приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» є складовою частиною внутрішньої будинкової системи централізованого опалення вказаного багатоквартирного будинку, оскільки при проектуванні останнього закладалося його централізоване теплопостачання. Згідно з вимогами будівельних норм «СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондицирование» щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири та нежитлові приміщення в будинку.
Листами від 01.06.2012 №296 та від 09.10.2012 вих. №583 позивачем було надіслано відповідачу для підписання примірники проекту договору «Про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання і водовідведення» на нежитлові приміщення АДРЕСА_2 для укладення. Проте, відповідачі договір не підписали, отже, договір є неукладеним.
У період із 03.10.2013 до 01.05.2016 Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище за встановленими тарифами щомісячно визначав обсяги і вартість фактично спожитих відповідачами у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» теплової енергії та послуг з технічного обслуговування внутрішніх будинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання та водовідведення і надсилав рахунки фізичній особі-підприємцю Ляхевич Т.В. на оплату цих послуг, які відповідачкою оплачені не були.
З метою стягнення заборгованості за надані позивачем послуги за вказаний період, останній і звернувся про її примусове стягнення до суду, що і було предметом розгляду у справі №925/1150/16.
Судом також було встановлено, що протягом наступного періоду з 21.12.2016 до 01.08.2019 Комунальним підприємством «Теплокомуненерго» міста Монастирище (позивачем у справі) продовжено постачання теплової енергії у нежитлові приміщення АДРЕСА_2 та надавалися послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Ляхевич Тетяна Вікторівна стала єдиним власником нежитлових приміщень АДРЕСА_2 на підставі договору дарування 2/3 частин магазину від 06.06.2017. Реєстрація права власності на зазначене нерухоме майно (площею 109 кв м) проведена 06.06.2017, магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» присвоєно адресу АДРЕСА_2 (а.с.23).
З метою укладення договору 23.11.2018 позивач листом №292 направив відповідачці, як власнику магазину два екземпляри договору купівлі-продажу теплової енергії на вказаний магазин (а.с. 35).
Листом від 19.12.2018 вх. №218 відповідачка повідомила позивача, що надісланий проект договору №78-ТІ від 20.11.2018 не може бути підписаний відповідачем як стороною за договором, оскільки в проекті договору не враховані зміни до законодавства, наявність у будинку ОСББ, способу приєднання до внутрішньобудинкової території (а.с. 36).
Оскільки відповідачка не підписала проект договору, позивач звернувся з позовом до суду про визнання його укладеним за рішенням суду, що і є предметом розгляду у справі № 925/1370/18 (до вирішення якої відповідачка просила зупинити провадження у справі).
28.08.2019 позивач направив відповідачці досудове попередження від №241 з вимогою про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію та надані послуги у сумі 7763,88 грн, яка залишена нею без задоволення (а.с. 77).
За прострочення оплати фактично спожитої теплової енергії та послуг з технічного обслуговування внутрішніх будинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання та водовідведення у період з 21.12.2016 до 01.08.2019 позивач нарахував відповідачці до сплати передбачену у статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» пеню у сумі 2815,81 грн, а також інфляційні втрати у сумі 84,77 грн та 3% річних у сумі 23,84 грн, які просить стягнути з відповідачки разом із основною заборгованістю у примусовому порядку.
Згідно з частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
З 1 травня 2019 року у повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», з цієї дати визнано таким, що втратив чинність Закон України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги». Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) (частина 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV). Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII).
Згідно з положеннями пункту п'ятого частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов'язок з оплати спожитих житлово-комунальних передбачено і пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII.
Пунктом 18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення....», від 21.07.2005 №630 (далі - Правила), визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії в Україні регулює Закон України «Про теплопостачання», відповідно до статті 19 якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Абзацом 5 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів У №1198 від 03.10.2007 передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правилу
У статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини з поставки теплової енергії та надання комунальних послуг, проте відповідні договори укладено не було.
Надання власнику приміщення теплової енергії і послуг з обслуговування мереж слід вважати фактичним укладенням договорів на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Оскільки відповідні договори на теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг відповідачем підписані не були, відповідач зобов'язаний оплачувати вартість отриманої теплової енергії та послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання відповідно до умов закону та у визначених законом порядку та строках.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13).
Фактично теплова енергія та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання приміщення магазину відповідачки надавались, тобто зобов'язання відповідачки за відсутності укладених договорів виникає на підставі дії закону. Відсутність договорів не звільняє відповідачку від сплати заборгованості за спожиті послуги та теплову енергію.
У період з 21.12.2016 по 01.08.2019 у нежитлові приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2, яке належить позивачці на праві власності поставлялася теплова енергія та надавалися послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Підприємством за надану теплову енергію та послуги направлялися рахунки, які, у порушення строків, які передбачені статтею 530 Цивільного кодексу України, відповідачкою не оплачені.
Відключення приміщення магазину від централізованої системи теплопостачання технічно неможливе, оскільки система опалення вказаних приміщень є невід'ємною частиною системи опалення будинку, розташованого за вказаною адресою. Постачання теплової енергії в даний будинок здійснюється централізовано. Внутрішньобудинкова система, по якій здійснюється поставка теплової енергії до квартир та інших приміщень, є єдиною внутрішньобудинковою системою, відповідно до будівельних норм. Окрім стояків опалення, у приміщені магазину наявна горизонтальна система опалення підключена до внутрішньобудинкової системи опалення через засіб обліку. Від такої системи опалення через засіб обліку відповідач не споживає теплову енергію. Отже, оскільки у магазині тепловіддаючі поверхні були наявні, то відповідач отримував теплову енергію.
Вказані факти встановлені при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/1150/16.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, правомірність такої позиції підтверджена постановами Вищого господарського суду України від 11.06.2015 у справі №925/869/14, Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі №925/262/17 та Верховного Суду від 06.03.2018 у справ №925/1150/16 (а.с 88-100).
Факт споживання відповідачем теплової енергії та послуг підтверджується рішеннями Монастирищенської міської ради про початок опалювальних сезонів, підписаними актами відпуску теплової енергії по ОУ АТ «Ощадний банк» та ОСОБА_2 , приміщення яких також знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 та рахунками на спожиту теплову енергію і послуг.
Станом на 01.08.2019 позивач нарахував відповідачці заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги з технічного обслуговування мереж у розмірі 7763,88 грн за період з 21.12.2016 до 01.08.2019.
Водночас, як зазначено вище, рішенням суду у справі №925/1150/16 було встановлено факт, що співвласниками нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» були три особи, у тому числі і відповідачка у справі. Судом також було встановлено, що фізична особа-підприємець Ляхевич Тетяна Вікторівна, стала власником усього магазину з 06.06.2017. Отже, саме з цієї дати у позивача є обґрунтовані підстави для пред'явлення вимоги про стягнення усієї вартості наданих послуг у приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» до фізичної особи-підприємця Ляхевич Т.В. Щодо іншого періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість, то як вбачається з розрахунку позивача за надану теплову енергію та послуги у період з 21.12.2016 до 30.05.2017 позивачем було нараховано 1570 грн 76 коп, отже заборгованість відповідачки за цей період становить 523 грн 59 коп. За наступний період (за розрахунком позивача) з 01.09.2017 до 01.08.2019 заборгованість відповідачки становить 6193 грн 12 коп.
Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Отже, з огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу послуги з теплопостачання (централізованого опалення) приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та послуги з технічного обслуговування внутрішніх будинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання та водовідведення, що надавалися у період з 21.12.2016 по 01.08.2019, отже, вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає до часткового задоволення у сумі 6716 грн 71 коп.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:
сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;
за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Оскільки судом було встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору, своєчасно не розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію, допустивши порушення зобов'язання, позивач правомірно нарахував пеню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушення відповідачем свого зобов'язання надає позивачу право вимагати примусового його виконання відповідачем шляхом стягнення з нього на свою користь боргу за надані послуги, а також передбачених Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» пені та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань і 3% річних.
Враховуючи, що строк оплати відповідачем спожитих послуг ні законом ні договором не встановлений, його (строк) слід визначати за правилами частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Позивач надав докази надіслання щомісячних рахунків на оплату спожитих послуг Ляхевич Тетяні Вікторівні , які є вимогами про оплату послуг у розумінні наведеної норми.
На підставі вказаних вимог позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму 84 грн 77 коп, та 3% річних від простроченої суми в розмірі 23 грн 84 коп та пеню у розмірі 2815 грн 81 коп.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо періодів нарахування відповідачці заборгованості з огляду на набуття нею у власність нежитлового приміщення, вказані вимоги підлягають до часткового задоволення: інфляційні втрати у сумі 70 грн 41 коп, 3% річних - у розмірі 18 грн 98 коп та пеня у повному розмірі 2815 грн 81 коп за період з 20.01.2019 до 20.07.2019.
Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1729 грн 37 коп.
За подання позову до суду позивач сплатив до державного бюджету України 3842,00 грн судового збору згідно з платіжним дорученням від 17.10.2019 №543, хоча за Законом України «Про судовий збір» мав сплатити лише 1921,00 грн. Тобто позивач сплатив на 1921,00 грн більше від встановленого Законом України «Про судовий збір» розміру судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач із клопотанням про повернення йому переплаченого судового збору в сумі 1921,00 грн до суду не звертався, отже підстав для повернення зайво сплаченого судового збору у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ляхевич Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище (вул. Соборна, 122-І, м. Монастирище, Черкаська область, 19100, ідентифікаційний код 25584373) 6716 грн 71 коп основного боргу, 2815 грн 81 коп пені, 18 грн 98 коп 3% річних, 70 грн 41 коп інфляційних та 1729 грн 37 коп судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко