10.12.2019 Справа № 920/991/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/991/19
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія» (ПСП «Надія») (42760, Сумська область, Охтирський район, с. Підлозієвка, вул. Підлозіївська, буд. 30, код 30762645)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (42700, Сумська область, м. Охтирка, провул. М. Хвильового, буд. 1А, код 37761522)
про стягнення 1704022 грн. 20 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мальченко Д.В, ордер серії СМ №263 від 23.09.19; свідоцтво серії СМ №000476 від 27.07.17;
від відповідача: не з'явився;
при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.,
Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.10.2019 провадження у справі №920/991/19 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 29.10.2019.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 29.10.2019 підготовче засідання у справі №920/991/19 відкладено на 19.11.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.10.2019).
Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 19.11.2019 було закрите підготовче провадження у справі №920/991/19, розгляд справи по суті призначено на 10.12.2019.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 704 022 грн. 20 коп., з яких: 1671798 грн. 52 коп. заборгованості по договору, 20 138 грн. 56 коп. інфляційних збитків, 12 085 грн. 12 коп. відсотків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на поставку молока №25-М від 01.03.2019, а також судові витрати.
В заяві від 28.10.2019 про зменшення позовних вимог позивач просить суд у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу стягнути з відповідача 1611187 грн. 47 коп., з яких: 1574563 грн. 64 коп. заборгованості по договору, 20 138 грн. 56 коп. інфляційних збитків, 16 485 грн. 27 коп. відсотків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на поставку молока №25-М від 01.03.2019, а також судові витрати по справі.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві №23/10/02 від 23.10.19 пояснив, що затримка в розрахунках виникла у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами, а також зауважив про те, що позивачем проведені помилкові розрахунки інфляційних збитків та процентів за всіма накладними на поставку молока у зв'язку з тим, що сторонами не погоджено в договорі строки проведення таких розрахунків, а отже просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
01 березня 2019 року між ПСП «Надія» і ТОВ «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» укладено договірна поставку № 25-М (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передавати у власність відповідача свіже незбиране молоко власного виробництва, отримане від здорових корів, яке повинно відповідати вимогам санітарних та ветеринарних правил, в перерахунку на молоко базисної жирності базисного білку згідно чинних стандартів (ДСТУ 3662:2018) та технічних умов, а останній - приймати таке молоко та розраховуватися за нього відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 2.5. Договору відповідач зобов'язується приймати від позивача молоко, що відповідає вимогам п. 1 цього Договору за цінами, що узгоджені сторонами у протоколі погодження ціни на молоко.
Зі змісту п. 2.7. Договору вбачається, що розрахунки за здане молоко проводяться відповідачем грошовими коштами в безготівковій формі на умовах оплати після тижневої поставки молока на адресу відповідача. Інші умови розрахунку можуть бути погоджені за додатковою угодою сторін.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар у кількості 480 108 кг на загальну суму 4 049 061,06 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи: №044 від 31 березня 2019 року на суму 629 984,70 грн.; №057 від 30 квітня 2019 року на суму 737 715,60 грн.; №067 від 31 травня 2019 року на суму 846 123,60 грн.; №073 від 30 червня 2019 року на суму 838 143,00 грн.; №080 від 31 липня 2019 року на суму 811 514,52 грн. №083 від 08 серпня 2019 року на суму 185579,64 грн.
В свою чергу, відповідач на виконання умов Договору частково оплатив Товар на загальну суму 2 409 486,55 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки.
Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу від 15.08.2019 №118 про погашення заборгованості у розмірі 1 744 589,84 грн., яка відповідачем отримана, про що свідчить відповідна відмітка на листі, проте відповідь на зазначену вимогу позивачем не отримана, заборгованість у розмірі 105 015, 00 грн. була частково сплачена 21.08.2019 р. 30.08.2019 р. та 05.09.2019р.
Після цього 19.09.2019 позивач та відповідач склали акт взаємних розрахунків за договором №25-М від 01.03.2019 року на суму 1639574,84 грн., який був підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Таким чином, позивач зазначає, що станом на день відкриття провадження у справі заборгованість відповідача складала 1639574,84 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20 138 грн. 56 коп. інфляційних збитків, 16 485 грн. 27 коп. відсотків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на поставку молока №25-М від 01.03.2019
Відповідач, в свою чергу обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем проведені помилкові розрахунки інфляційних збитків та процентів за всіма накладними на поставку молока у зв'язку з тим, що сторонами не погоджено в договорі строки проведення таких розрахунків, а отже просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, відхиляючи заперечення відповідача, суд виходить з наступного:
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Змістом ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Таким чином, судом встановлено, що п. 2.7. Договору визначає умови поставки, а не строки розрахунків між сторонами, у договорі сторонами строки проведення розрахунків не конкретизовані, у зв'язку з чим суд застосовує положення ст. 692 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі №920/991/19 відповідачем було сплачено 97 234 грн. 88 коп. основного боргу, що підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 97 234 грн. 88 коп. основного боргу підлягає закриттю відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати основного боргу в розмірі 1574563 грн. 64 коп. або обґрунтованих заперечень, визнано суму основного боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1574563 грн. 64 коп. основного боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 138 грн. 56 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 31.03.2019 по 30.06.2019, та 16 485 грн. 27 коп. відсотків - 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, нарахованих за загальний період з 31.03.2019 по 23.09.2019, а також з 25.09.2019 по 28.10.2019 (виходячи з уточненої суми боргу) відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 20 138 грн. 56 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 31.03.2019 по 30.06.2019, та 16 485 грн. 27 коп. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, нарахованих за загальний період з 31.03.2019 по 23.09.2019, а також з 25.09.2019 по 28.10.2019 (виходячи з уточненої суми боргу), визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 142 грн. 98 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Під час звернення з позовною заявою до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 25576 грн. 98 коп. згідно платіжних доручень №1196 від 23.09.2019 та №1220 від 27.09.2019.
Судом встановлено, що 434 грн. 00 коп. судового збору було надмірно сплачено позивачем в дохід Державного бюджету.
При цьому, суд роз'яснює позивачу, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (42700, Сумська область, м. Охтирка, провул. М. Хвильового, буд. 1А, код 37761522) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія» (ПСП «Надія») (42760, Сумська область, Охтирський район, с. Підлозієвка, вул. Підлозіївська, буд. 30, код 30762645) 1574563 грн. 64 коп. основного боргу, 20 138 грн. 56 коп. інфляційних збитків, 16 485 грн. 27 коп. - 3% річних, 25 142 грн. 98 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Провадження у справі №920/991/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія» (ПСП «Надія») 97234 грн. 88 коп. основного боргу - закрити відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 20.12.2019
Суддя О.Ю. Соп'яненко