36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.12.19 Справа № 917/1709/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроцвітання", 36008, м. Полтава, вул. Зіньківська, 14, кв. 67
до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби № 9", 39433, Полтавська область, Машівський район., с. Кустолово-Суходілка, вул. Лісна, 1/2
про стягнення 70 241,55 грн.
Суддя Паламарчук В.В.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроцвітання" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби № 9" про стягнення 70 241,55 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 67 від 16.07.2018 р., з яких: 46 895,52 грн. - сума основного боргу, 2 344,77 грн. - штраф, 15 972,57 грн. - пеня, 901,93 грн. - 2% річних, 4 126,76 грн. - індекс інфляції.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 04.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроцвітання" про стягнення 70241,55 грн. заборгованості залишено без руху та надано позивачу строк 3 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
01.11.2019 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
За ухвалою від 07.11.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18.11.2019р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основного боргу у розмірі 46895,52 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
04.12.2019 р. позивач направив на адресу суду заперечення на відзив та просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
16 липня 2018 року між ТОВ "Агропроцвітання" (надалі-Позивач) та Державним підприємством “Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 9” (надалі Відповідач), було укладено договір купівлі -продажу товару № 67, згідно умов якого продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобрив, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (Додатків та Специфікацій до нього) (п. 1.1 Договору).
Згідно Додатку № 1 даного договору Специфікація, товар це Регалон -S (10n), в кількості 340 літрів, за ціною 197,04 грн з ПДВ, за одну літру і на загальну суму 66993,60 грн., разом з ПДВ.
Пунктами 1.5 -1.6 Договору, сторони домовились, що постачання Товару за цим Договором здійснюється Продавцем протягом всього строку дії Договору, але не пізніше 31 грудня 2018р., але в будь-якому випадку датою поставки товару за цим договором вважається дата видаткової накладної. Загальна сума Договору складається із суми вартості Товару за всіма специфікаціями та/або видатковими накладними, (якщо Товар був відпущений без укладення Специфікації) підписаними в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктом 3.3.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар по даному Договору продається на умовах здійснення часткової передоплати та/або товарного кредиту (відстрочення кінцевого розрахунку). Умови оплати відповідної партії Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до Договору. Оплата вартості Товару проводиться Покупцем у безготівкової формі в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 3.3 Договору Покупець зобов'язаний оплатити виставлений рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Вартість Товару вважається сплаченою повністю, коли остаточна оплата перерахована на розрахунковий рахунок Продавця.
Пунктами 5.4-5.7 Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, покупець у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. За порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, Покупець у випадку прострочення виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати Товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 2 % від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов'язання по оплаті.
Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в 1 % річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 90 календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем (відповідно до специфікації до Договору) та 2% річних несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати. З дня закінчення строків оплати передбачених у специфікації(ях) до Договору, вважається, що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу Продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3-х банківських днів. Нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить 3 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №194 від 17.07.2018р. на загальну суму 66993,60 грн.
Відповідач, відповідно до платіжного доручення №724 від 16.07.2018р. частково оплатив поставлений товар на суму 20100,00 грн. Решту суми в розмірі 46895,52 грн., відповідач був зобов'язаний оплатити до 01.10.2018 р.
Таким чином, станом на 16 вересня 2019 року основна заборгованість за поставлений товар становить 46895,52 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф згідно п.5.5 договору в розмірі 2344,77 грн., 15972,57 грн. - пені, 2% річних в розмірі 901,93 грн. та 4126,76 грн. - інфляційних втрат.
Таким чином, загальна сума позовних вимог, заявлена до стягнення складає 70241,55 грн.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 66993,60 грн. Вказаний факт підтверджується видатковою накладною №194 від 17.07.2018 року на суму 66993,60 грн., яка додана позивачем до матеріалів справи та підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.
Відповідач платіжним дорученням №724 від 16.07.2018р. частково оплатив поставлений товар на суму 20100,00 грн. Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 46893,60 грн., а не 46895,52 грн., як заявлено позивачем.
Враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнає, строк виконання зобов'язання є таким, що настав, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольняються судом частково в сумі 46893,60 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 901,93 грн. - 2% річних від суми прострочення та 4126,76 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.2018 року по 16.09.2019 року.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт", суд встановив, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 3525,67 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 601,09 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє в задоволенні, як необґрунтовані.
Щодо стягнення 901,93 грн. 2 % річних за період з 01.10.2018 р. по 16.09.2019, то позовні вимоги в цій частині підлягають також частковому задоволенню виходячи з наступного:
У п. 5.6 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в 1 % річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 90 календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем (відповідно до специфікації до Договору) та 2% річних несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.
Враховуючи, що в Специфікації №1 сторони погодили строк оплати до 01.10.2018 р., то за період з 01.10.2018 р. по 29.12.2018 р. розмір річних, який повинен бути застосований згідно умов договору - 1%, а з 30.12.2018р. по 16.09.2019 р. - 2% .
Таким чином, згідно розрахунку, зробленого судом, сума річних, яка підлягає задоволенню складає 786,27 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дати коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 01.10.2018 р. до 01.04.2019 р.
Враховуючи, що позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 15972,57 грн. пені за період з 01.10.2018 р. по 16.09.2019 р. та вищезазначені положення чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково, а саме в сумі 8417,72 за період з 01.10.2018 р. до 01.04.2019 р.
Крім того, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 2344,77 грн. штрафу на підставі п.5.5 Договору.
Згідно п.5.5 Договору, за порушення строків оплати, встановлених договором та/або специфікаціями до нього, Покупець у випадку прострочення виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати Товару більше ніж па 10 (десять) календарних днів додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 2 % від суми прострочення за кожен випадок порушення зобов'язання по оплаті.
Як вбачається з розрахунку штрафу, зробленого позивачем на першій сторінці позовної заяви, позивач нараховує відповідачу штраф у розмірі 5% від суми прострочення, що суперечить умовам договору.
Враховуючи викладене, суд здійснив власний розрахунок штрафу у розмірі 2% від суми прострочення та встановив, що стягненню підлягає 937,87 грн. 2% штрафу (46893,60Х2%).
Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі та на те, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу.
Позивач проти зменшення пені категорично заперечує.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом наведених норм, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності
прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд зазначає, що на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем не було надано належних та допустимих доказів (фінансову звітність за 2018-2019 роки, виписки з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках).
Таким чином, саме лише посилання відповідача на те, що позивачу не завдано збитків не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% відхиляється судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби № 9" (39433, Полтавська область, Машівський район., с.Кустолово-Суходілка, вул. Лісна, 1/2, код ЄДРПОУ 08680626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроцвітання" (36008, м.Полтава, вул. Зіньківська, 14, кв. 67, код ЄДРПОУ 41197386) 46893,60 грн. - основного боргу, 8417,72 грн. - пені, 937,87 грн. -штрафу, 786,27 грн. - 2% річних, 3525,67 грн. - інфляційних втрат, 1656,26 грн. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Паламарчук