36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.12.19 Справа № 917/1877/19
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601
до Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське", 39600, м. Кременчук, вул. 1905 року, буд. 32
про стягнення 769889,47 грн. заборгованості
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
від позивача: відсутні
від відповідача: відсутні
Обставини справи: розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське" про стягнення 769889,47 грн. заборгованості з яких: 593329,02 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 142963,58 грн. - пені, 12881,29 грн. - 3% річних та 20715,58 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №738 від 01.10.2009 р., в частині оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді.
Ухвалою суду від 04.11.2019 р. відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.
25.11.2019 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в якому суму основного боргу визнає та просить зменшити розмір пені на 90% .
03.12.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначає, що підстави для зменшення пені - відсутні.
Також, позивачем подано заяву в якій зазначається про зміну розрахункових рахунків позивача.
Ухвалою суду від 03.12.2019р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.12.2019р.
В судове засідання 17.12.2019р. представники сторін не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання про що свідчать повідомлення про вручення ухвали суду від 03.12.2019р.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на наявні обставини, неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01.10.2009 року між Позивачем та Комунальним госпрозрахунковим житлово-експлуатаційним підприємством "Автозаводське" (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 738 (далі -Договір) з додатками, а 04.04.2018р. було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін (доповнень) до даного Договору. Згідно п. 96 Даної додаткової угоди, остання розповсюджує свою дію на взаємовідносини, що виникли між сторонами з 01.01.2018 р.
Відповідно до п. 1.1. позивач зобов'язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах передбачених договором та додатками до нього.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної "Споживачу" за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору .
Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості” на початок місяця.
Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.
Так, за жовтень 2018, листопад 2018 р., грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 р. Відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 593329,02 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги, які додаються. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 142963,58 грн. пені, 20715,58 грн. інфляційних нарахувань та 12881,29 грн. 3 % річних від простроченої суми в за цей же період.
Таким чином вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 769889,47 грн. заборгованості.
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у жовтні 2018, листопаді 2018 р., грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019 року та квітні 2019р., що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.
Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми “заборгованості” на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії та виставлені відповідні рахунки за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.
На підтвердження дат надання (отримання) рахунків Відповідачу, позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові Відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період.
Обставини щодо дат вручення, що наведені позивачем у поясненнях до розрахунку, відповідачем у відзиві не спростовуються.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води за жовтень 2018р., листопад 2018р., грудень 2018р., січень 2019р., лютий 2019 року, березень 2019р. та квітень 2019р. на загальну суму 593329,02 грн. не оплатив. Дана обставина не спростовується відповідачем. Тому позовні вимоги в частині стягнення вартості теплової спожитої енергії у вигляді гарячої води у сумі 593329,02 грн. за жовтень 2018 року по квітень 2019 р. є правомірними та підлягають задоволенню.
Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі даної норми позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 20715,58 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 12881,29 грн. за листопад 2018 р., грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки річних та інфляційних втрат (а.с. - 25-33), та встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12881,29 грн. 3% річних за листопад 2018 р., грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 20715,58 грн. інфляційних нарахувань, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 14110,53 грн. виходячи з наступного:
Відповідно до абз.3 п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом перевірено методику нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. за періоди зазначені в розрахунках та встановлено, що при здійсненні розрахунку за зобов'язаннями січня, лютого, березня, квітня 2019 р. позивачем не враховано дефляція, яка була у зазначені позивачем періоди. Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6605,05 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 142963,58 грн. пені (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення пені на 90%.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що об'єкти нерухомості, а саме нежитлові приміщення, перелік яких вказаний в додатковій угоді №1 від 04.04.2018 до договору, належать до комунальної власності. Відповідач є балансоутримувачем вказаних приміщень. Фінансування комунальних послуг за дані приміщення здійснюється з міського бюджету. Однак фінансування у період з листопада 2018 р. - по квітень 2019 р. здійснювалось частково, через що і виникла заборгованість. Тобто, заборгованість утворилася через відсутність своєчасного фінансування з боку власника приміщення - Кременчуцької міської ради.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи те, що відповідач є комунальним підприємством, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 25%. Стягненню підлягає сума пені у розмірі 107222,69 грн.
При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру пені).
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства "Автозаводське" (39600, м. Кременчук, вул. 1905 року, буд. 32, код ЄДРПОУ 25165297) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601) 593329,02 грн. - вартості спожитої теплової енергії, 107222,69 грн. - пені, 12881,29 грн. - 3% річних, 14110,53 грн. - інфляційних втрат, 11449,27 грн. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Паламарчук