36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.12.19 Справа № 917/2088/19
Суддя Іванко Л.А., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Полтавської області із заявою (вх.№ 2385/19), в якій просить суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність як фізичної особи за положеннями Книги 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 неспроможна виконати свої зобов'язання перед кредитором у встановлений строк, у зв'язку з відсутністю коштів для їх виконання.
Згідно ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з врахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою.
З врахуванням положень Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи справляється судовий збір.
При огляді матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 судом встановлено, що заявником не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 164 цього Кодексу, 09.12.2019 року виніс ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 (вх.№ 2385/19 від 03.12.2019 року) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху.
Заявнику встановлено строк - три календарних дні з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вказаних в ухвалі недоліків, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн. за подачу заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, або докази звільнення від його сплати.
13.12.2019 року представник заявника подав до суду заяву (вх.№ 13847) про усунення недоліків позовної заяви.
Розглянувши вказану заяву, суд встановив, що заявником не усунуті недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , зазначені в ухвалі суду від 09.12.2019 року, а саме, докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі суду не подано. Натомість представником заявника заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору з посиланням на її скрутне матеріальне становище.
За ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно ч.2 ст.8 Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов. До того ж, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
Судом враховано, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду із заявою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку, тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v.Poland»).
З огляду на подані до суду документи, вбачається, що заявник не отримує доходів протягом 2016-2018 років, тимчасово не працює. При цьому, причин не здійснення діяльності з метою отримання заробітку не зазначає.
Крім цього, в поданій суду Декларації за 2016 рік зазначене майно, що перебуває у власності заявника: квартира, житловий будинок та земельні ділянки. Декларації за 2017 рік, 2018 рік зазначених об'єктів нерухомості не містять. В матеріалах поданої заяви відсутня інформація в результаті чого задеклароване в 2016 році майно вибуло із власності заявника.
Розглянувши заяву про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд зазначає, що заявником не додано доказів, які б свідчили про те, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, а також не наведено обставин, які б мали виключний характер, та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення від сплати судового збору.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення названого Суду від 28.05.1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (п. 60).
За таких обставин, враховуючи положення ст. 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а викладені вище обставини щодо відсутності доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України є підставою для повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Згідно ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною та повертається особі, яка звернулася до суду.
Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відкриття провадження про неплатоспроможність вважається неподаною та повертається особі, яка звернулася до суду.
При цьому, суд роз'яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 4 ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, -
1.Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути боржнику.
Додаток: заява та додані до неї матеріали, заява про усунення недоліків та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.