36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.12.19 Справа № 917/1541/19
за позовною заявою Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Код: 40478572, Адреса: 36000, м.Полтава, вул. Шевченка, будинок 1
до 1. Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району, Код: 41771699, Адреса: 39443, Полтавська область, Машівський район, село Михайлівка, вул. Молодіжна, будинок 17
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", 04080, м.Київ, вул. НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачів: 1.Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” (36000, м.Полтава, вул.Володимира Козака, 2А, код ЄДРПОУ 03351912);
2. Акціонерне товариство “УКРТРАНСГАЗ” (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801)
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тимофієнко О.П.
Представники сторін:
від позивача Хорішко А.М., довіреність № 20-25-26/81 від 03.01.19
від позивача Кононенко Є.Р., довіреність № 20-25-26/76 від 03.01.19
від відповідача 1) Михайлівської сільської ради Семенко Б.М., довіреність № 963 від 01.10.19
від відповідача 2) не з"явився
від третьої особи 1) Плескач Ю.А., дов. № 20 від 20.05.19
від третьої особи 2) Дудченко В.В., довіреність № 1-852 від 29.05.19
Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідачами при укладенні договору про закупівлю допущені порушення законодавства у сфері закупівель щодо строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону № 922-VIII, а отже вказаний договір про закупівлю є нікчемним.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.09.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 01.10.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
01.10.19 від відповідача - Михайлівської сільської ради - надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив у повному обсязі (вх. № 10464).
30.09.19 (електронною поштою) та 01.10.19 (через "Укрпошту") від відповідача - ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" - надійшов відзив, в якому він просив суд залишити позов без розгляду (вх. № 10444 та вх. №10455).
Також, від відповідача - ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" - надійшли заяви про залучення до участі у справі №917/1541/19 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” та Акціонерне товариство “УКРТРАНСГАЗ”; клопотання про витребування від Відповідача 1 - Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району, від Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз”, від Акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” доказів.
Ухвалою від 01.10.19 суд постановив залучити Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” та Акціонерне товариство “УКРТРАНСГАЗ” до участі у справі №917/1541/19 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачів, запропонувати третім особам надати з урахуванням отриманих від сторін документів, до закінчення підготовчого провадження документально підтверджені письмові пояснення, завчасно направивши їх копії позивачу та відповідачам, відкласти підготовче засідання на 17.10.19.
07.10.19 від позивача надійшла відповідь на відзив Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району (вх. № 10827).
17.10.19 від третьої особи - АТ “Полтавагаз” - надійшли пояснення по справі (вх. № 11195).
Щодо клопотання ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС”, викладене у відзиві на позов, про залишення позову без розгляду, суд, розглянувши його, вирішив відмовити у його задоволенні, про що зазначено в ухвалі від 17.10.19.
Розглянувши клопотання відповідача - ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” - про витребування доказів, суд вирішив їх задовольнити, про що зазначено в ухвалі від 17.10.19.
Ухвалою від 17.10.19 суд постановив відкласти підготовче засідання на 07.11.19, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.
22.10.19 від третьої особи - АТ “Полтавагаз” - надійшли докази на виконання ухвали від 17.10.19 (вх. № 11414).
31.10.19 від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” (вх. № 11881).
01.11.19 від відповідача - Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району - надійшли докази на виконання ухвали від 17.10.19 (вх. № 11917).
05.11.19 від третьої особи - АТ “Полтавагаз” - надійшли докази на виконання ухвали від 17.10.19 (вх. № 12146).
06.11.19 від третьої особи - АТ “УКРТРАНСГАЗ” - надійшли докази на виконання ухвали від 17.10.19 (вх. № 12162).
Ухвалою від 07.11.19 суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 21.11.19, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.
21.11.19 від представника відповідача 1 - Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району - надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12878).
Присутні в засіданні 21.11.2019р. представники учасників справи повідомили суд про те, що заяв і клопотань немає, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.
Ухвалою від 21.11.19 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/1541/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05.12.19, викликати учасників справи в судове засідання.
Від третьої особи - АТ “Полтавагаз” 25.11.19 надійшла заява про проведення судового засідання без участі її представника (№ 13008).
Від відповідача 2 (ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС”) 09.12.19 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника та письмові дебати (№ 13612).
Під час розгляду справи, сторони надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідач 1 проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
Судом враховано, що відповідач 2 у відзиві проти позову заперечив. Крім того, у клопотанні про проведення судового засідання 05.12.19 без участі його представника та у письмових дебатах відповідач 2 просив суд відмовити у позові повністю.
Представник АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” у судовому засіданні проти позову заперечив, представник АТ “УКРТРАНСГАЗ” у судовому засіданні при вирішенні спору покладався на розсуд суду.
При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.12.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:
З матеріалів справи вбачається, що Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району 15 листопада 2018 року на веб-порталі Уповноваженого органу оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі газу природного (09120000-6 - Газове паливо) за кодом предмету закупівлі ДК 021:2015 (СРУ 2008) - 09120000-6 Газове паливо газ природний.
У відкритих торгах взяли участь шість учасників - ТОВ “Газова компанія “Інвестсервіс”, ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС”, ТОВ ЕКОТЕХНОІНВЕСТ, ТОВ ЮГ- ГАЗ, ТОВ “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ”, ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП”.
За результатами електронного аукціону та засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району (протокол засідання № 3 від 10.12.2018) переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” з ціновою пропозицією 2 437 594, 20 грн., з яким в подальшому укладено договір на постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року (далі - Договір).
Позивач вказує, що в ході проведення моніторингу, зокрема, встановлено, що всупереч частині 2 статті 32 Закону № 922-VIII, пункту 2 розділу VI тендерної документації договір про постачання природного газу № 1 між ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району укладено 10 січня 2019 року, на 31 день з дня прийняття рішення про намір укласти договір.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області зобов'язало виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Машівського району здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та відповідно до частини 8 статті 7-1 Закону № 922-VIII протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.
Однак, за даними позивача, на момент звернення до суду Виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Машівського району не вжив заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, що є порушенням частини 2 статті 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, в частині того, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими до виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району.
Відповідач 1, заперечуючи проти позову, вказав наступні обставини:
- Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради на адресу ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” направлено листа від 17.05.2019 № 02-33/467 стосовно припинення постачання до належних сільській раді об'єктів природного газу. Разом з тим, повідомлено, що станом на 01.05.2019 Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради проведено повний розрахунок за фактично спожитий газ, а тому подальший відбір природного газу, що передбачався за умовами Договору припиняється.
Зважаючи на незгоду ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” з розірванням договору за згодою сторін, Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради повторно направлено лист від 13.06.2019 № 532 стосовно припинення подальшого відбору природного газу.
Разом з тим, на адресу Машівської дільниці КарлівськогоРГП направлено листа від 13.06.2019 № 533, як оператору ГРМ згідно Договору розподілу природного газу від 21.01.2019 № 17 щодо припинення постачання газу до належних органу місцевого самоврядування об'єктів природного газу, постачальником якого є ТОВ “УКР ГАЗРЕСУРС”.
На даний час, рішенням Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області від 17.07.2019 припинено роботу вказаного відокремленого відділу та створено відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Михайлівської сільської ради як окрему юридичну особу. А також, згідно засідання тендерного комітету відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області (протокол № 3 від 25.09.2019) прийнято пропозицію Учасника ТОВ “ГК “ІНВЕСТСЕРВІС” за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю за предметом згідно коду ДК 021:2015 (CPV2008) - 09120000-6 -Газове паливо) (газ природний) та подано на оприлюднення повідомлення про намір укласти договір відповідно до вимог Закону.
Тобто, на сьогоднішній день, газопостачання до закладів підпорядкованих відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області здійснюватиметься ТОВ “ГК “ІНВЕСТСЕРВІС”, що в свою чергу свідчить про відсутність договірних відносин з ТОВ “УКР ГАЗРЕСУРС”;
- Визнання недійсним виконаного договору не поверне його сторін у стан, який існував до моменту укладення договору, оскільки повернути одержане в натурі неможливо, а відсутність спору між сторонами договору в тому числі і щодо наслідків недійсності правочину свідчить про відсутність правових підстав для застосування господарським судом наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України;
- У позові немає обґрунтувань стосовно права у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю на звернення до господарського суду із позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідач 2, заперечуючи проти позову, вказав наступні обставини:
- Спірний договір про постачання природного газу №1 від 10.01.2019 укладений з дотриманням та у порядку, передбачених вимогами Закону, ЦК України, ГК України та на основі вільного волевиявлення сторін.
- Позивач у мотивувальній та резолютивній частинах позову не визначає наслідки нікчемного, на його думку, спірного правочину, які повинен застосувати суд.
- Для застосування реституції, шляхом повернення в натурі отриманого Відповідачем 1 майна (природного газу), останньому необхідно набути статус постачальника природного газу, укласти відповідний договір з Оператором ГТС та мати ліцензію на здійснення діяльності з постачання природного газу, що об'єктивно є неможливим.
З аналогічних підстав Відповідач 1 не може отримати доступ до газових сховищ АТ “Укртрансгаз” для здійснення реституції та повернення Відповідачу 2 спожитого за Договором природного газу, оскільки Відповідач 1 не є трейдером (постачальником природного газу).
Так само не є доцільним повернення грошових коштів один одному за поставлений/спожитий природний газ;
- Жодний нормативний акт не містить повноважень Держаудитслужби та її територіальних органів щодо звернення до суду саме з позовом про визнання недійсним договорів про закупівлю та/або застосування наслідків недійсності правочинів.
Таким чином, Позивач не має процесуальної дієздатності на подання даного позову.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачів у своїх поясненнях повідомили суду, що на час вирішення справи, договір постачання природного газу укладений між Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівького району та ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” є виконаним повністю.
Зазначене, зокрема, на думку АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз”, виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, укладеного в межах Закону України "Про публічні закупівлі".
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі", публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до п.п. 5, 9, 18, 32 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі”: договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.... При цьому предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону № 922-VIII замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб- порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Аналогічна норма визначена пунктом 2 розділу VI тендерної документації щодо проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі за предметом згідно коду ДК 021:2015 (СРУ 2008) - 09120000-6 - газове паливо газ природний, затвердженої головою тендерного комітету Полішко С.О. на засіданні тендерного комітету Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району (протокол № 2 від 15.11.2018) (далі - тендерна документація), а саме: “замовник укладає договір про закупівлю з учасником, якого визнано переможцем торгів, протягом строку дії його пропозиції не пізніше ніж через двадцять днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця”.
Таким чином, і частиною 2 статті 32 Закону № 922-VIII і пунктом 2 розділу VI тендерної документації визначено однакові строки укладення договору про закупівлю з учасником, якого визнано переможцем.
Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами в заявах по суті, що Рішення про намір укласти договір про закупівлю тендерним комітетом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району прийнято 10 грудня 2018 року, що підтверджується протоколом засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району № 3 від 10 грудня 2018 року.
За результатами електронного аукціону та засідання тендерного комітету Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району (протокол засідання № 3 від 10.12.2018) переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС”, з яким 10 січня 2019 року укладено договір на постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Частиною 1 статті 18 Закону № 922-VIII визначено, що скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель.
Доказів щодо подання відповідної скарги до органу оскарження, суду не надано. Отже, зупинення перебігу строків, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 922-VIII не було.
За даних обставин, суд приходить до висновку про порушення строку укладення договору про закупівлю з учасником, якого визнано переможцем, в зв'язку з чим договір про постачання природного газу № 1 між ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району є нікчемним.
Судом встановлено, що керуючись статтями 2 та 5 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області зобов'язало виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Машівського району здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень та відповідно до частини 8 статті 7-1 Закону № 922-VIII протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.
Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради на адресу ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” направлено листа від 17.05.2019 № 02-33/467 стосовно припинення постачання до належних сільській раді об'єктів природного газу. Разом з тим, повідомлено, що станом на 01.05.2019 Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради проведено повний розрахунок за фактично спожитий газ, а тому подальший відбір природного газу, що передбачався за умовами Договору припиняється.
Зважаючи на незгоду ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” з розірванням договору за згодою сторін, Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради повторно направлено лист від 13.06.2019 № 532 стосовно припинення подальшого відбору природного газу.
Разом з тим, на адресу Машівської дільниці КарлівськогоРГП направлено листа від 13.06.2019 № 533, як оператору ГРМ згідно Договору розподілу природного газу від 21.01.2019 № 17 щодо припинення постачання газу до належних органу місцевого самоврядування об'єктів природного газу, постачальником якого є ТОВ “УКР ГАЗРЕСУРС”.
Рішенням Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області від 17.07.2019 припинено роботу вказаного відокремленого відділу та створено відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Михайлівської сільської ради як окрему юридичну особу. А також, згідно засідання тендерного комітету відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області (протокол № 3 від 25.09.2019) прийнято пропозицію Учасника ТОВ “ГК “ІНВЕСТСЕРВІС” за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю за предметом згідно коду ДК 021:2015 (CPV2008) - 09120000-6 -Газове паливо) (газ природний) та подано на оприлюднення повідомлення про намір укласти договір відповідно до вимог Закону.
Тобто, газопостачання до закладів підпорядкованих відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області здійснюватиметься ТОВ “ГК “ІНВЕСТСЕРВІС”, договірні відносини з ТОВ “УКР ГАЗРЕСУРС” у відповідача 1 відсутні.
Звертаючись до суду з позовом, вказуючи на нікчемність договору, позивач (Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області) способом захисту права в даному випадку визначив наступний - застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Слід зазначити, що позовні вимоги до відповідача, викладені в прохальній частині позовної заяви, повинні бути зрозумілими, чіткими та конкретизованими. При цьому, предмет позову, що являє собою матеріально - правову вимогу позивача та характеризується певним змістом, повинен бути спрямований на захист порушеного права та охоронюваного інтересу позивача та містити конкретний виклад позовних вимог.
З огляду на викладене, предмет позову у даній справі, стосовно якого позивач просить суд ухвалити рішення, повинен бути чітким, зрозумілим та спрямований на відновлення прав.
З урахуванням наведеного, позивач звертаючись до суду з даним позовом мав сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права, були чіткими та зрозумілими.
Однак, заявлена позивачем вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району, є такою, що не відповідає наведеним вище вимогам та ефективному способу захисту.
Так, наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо сторони не приступили до виконання правочину, то він і не підлягає виконанню, тобто жодна із сторін не вправі вимагати його виконання. Якщо ж правочин уже виконано повністю або частково (передане майно, сплачені кошти), то наслідки такі: двостороння реституція, при неможливості повернення відшкодування вартості того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування, відшкодування збитків, інші правові наслідки, передбачені ЦК України або іншими законами.
Суд зазначає, що ні в тексті позовної заяви, ні в прохальній її частині позивачем не вказано які саме наслідки недійсності нікчемного правочину він просить застосувати у даній справі.
Так, відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та на умовах, передбачених Договором.
Враховуючи, що виконкомом Михайлівської с/р протягом січня - вересня 2019 року було спожито природний газ, в обсягах, визначених Договором, застосувати реституцію у вигляді повернення останнім в натурі одержаного майна (товару - природного газу) на користь ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС” не видається можливим.
Крім того, для здійснення постачання газу на об'єкти Споживача, Постачальник повинен отримати доступ до віртуальної торгової точки, якою, відповідно до частини 4 розділу 1 глави І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (надалі - Кодекс ГТС), є точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу.
Такий доступ надається на підставі договору, що укладається між замовником таких послуг (ТОВ “УКР ГАЗ РЕСУРС”) та Оператором газотранспортної системи (АТ “Укртрансгаз”, надалі - Оператор ГТС).
Таким чином, для застосування реституції, шляхом повернення в натурі отриманого Відповідачем 1 майна (природного газу), останньому необхідно набути статус постачальника природного газу, укласти відповідний договір з Оператором ГТС та мати ліцензію на здійснення діяльності з постачання природного газу, що об'єктивно є неможливим.
З аналогічних підстав Відповідач 1 не може отримати доступ до газових сховищ АТ “Укртрансгаз” для здійснення реституції та повернення Відповідачу 2 спожитого за Договором природного газу, оскільки Відповідач 1 не є трейдером (постачальником природного газу).
Так само не є доцільним повернення грошових коштів один одному за поставлений/спожитий природний газ.
Крім того, при вирішенні спору у даній справі суд позбавлений можливості застосувати наслідки нікчемності цього правочину за власною ініціативою за відсутності у справі документів для здійснення розрахунків щодо вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування збитків, чи інших правових наслідків, передбачені ЦК України або іншими законами за наслідками нікчемного правочину.
Судом враховано, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку щодо наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права.
У даному випадку зміст позовної заяви свідчить, що фактично позивачем вказується на нікчемність правочину, а визначення в прохальній частині вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину без конкретизації таких наслідків, не є належним способом захисту та не буде направлено на відновлення порушеного права.
Суд приймає до уваги те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Суд виходить з того, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
В постанові від 04.06.19 р. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками, викладеними в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц , від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України у цій частині.
При цьому, в зазначеній постанові від 04.06.19 р. Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію, що саме за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину. При цьому, жодна зі сторін і не посилається на наявність такого спору за договором про постачання природного газу № 1 від 10 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” та Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Машівського району.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладених встановлених судом обставин, керуючись основними засадами (принципами) господарського судочинства, визначеним уст. 2 ГПК України, суд відмовляє у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Всі інші доводи сторін суд до уваги не приймає як такі, що не впливають на суть прийнятого рішення.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.12.2019
Суддя Киричук О.А.