36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.12.19 Справа № 917/1941/19
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601
до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9), вул. Лісна, буд. 1/2, с. Кустолово-Суходілка, Полтавська область, 39433
про стягнення 24557,89 грн.
Суддя Паламарчук В.В.
Без виклику учасників справи
Обставини справи: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9) про стягнення 24557,89 грн. заборгованості за договором №4082/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р., з яких: 15777,40 грн. - пені, 1376,09 грн. - 3% річних, 7404,40 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №4082/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р. , в частині строків оплати поставленого природного газу.
Суд ухвалою від 12.11.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1941/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.12.2019 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, який фактично є клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 100%.
Таким чином, суд розцінює відзив відповідача, як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
31.12.2014 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9) (відповідач) уклали договір №4082/15-ТЕ-24 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язувався надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 97849,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 31859,38 грн., від 28.02.2015 на суму 25724,47 грн., від 31.03.2015 на суму 6352,24 грн., від 30.04.2015 на суму 871,33 грн., від 30.11.2015 на суму 344,35 грн., від 31.12.2015 на суму 32697,75 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (копії актів приймання-передачі природного газу в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав, проте, порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору, що стало підставою для нарахування 15777,40 грн. - пені, 1376,09 грн. - 3% річних та 7404,40 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідач, в порушення умов договору, оплату природного газу в установлений строк не проводив.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 7404,40 грн. та 3% річних - в розмірі 1376,09 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 14 -17).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15777,40 грн. пені ( а.с. 13-17), суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та вірним.
Водночас, як зазначено вище, відповідач просить суд зменшити розмір санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки природного газу №4082/15-ТЕ-24 від 31.12.2014 р. на 100%.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі та на те, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу.
Позивач проти зменшення пені категорично заперечує.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом наведених норм, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд зазначає, що на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем не було надано належних та допустимих доказів (фінансову звітність за 2018-2019 роки, виписки з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках).
Таким чином, саме лише посилання відповідача на те, що позивачу не завдано збитків не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому клопотання про зменшення штрафних санкцій на 100% відхиляється судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повнісю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9) (вул. Лісна, буд. 1/2, с. Кустолово-Суходілка, Полтавська область, 39433, код ЄДРПОУ 08680626) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 15777,40 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №4082/15-ТЕ-24 від 31.12.2014 р., 7404,40 грн. - інфляційні втрати, 1376,09 грн. - 3% річних, 1921,00 грн. - судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Паламарчук