Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3184/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720)
до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ") (61004, Харківська область , м. Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59, ідентифікаційний код 03359552)
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - адвоката Єфімової Н.В., довіреність №1-301 від 29.12.2018;
відповідача - адвоката Мар'їної І.О., довіреність №007.1Др-46-0619 від 03.06.2019;
3-ої особи - не з'явився;
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу, 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011168/П40 у частині своєчасного розрахунку за надані послуги з транспортування природного газу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03.10.2019 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №922/3184/18 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат. Справу № 922/3184/18 у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №922/3184/18 залишено без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019, зокрема зазначено:
"Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат передчасними, з огляду на таке.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у тексті позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, 50 817,17 грн пені за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; 3% річних у сумі 432 265,30 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 41 326,85 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; інфляційні втрати у сумі 1 776 379,74 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 117 235,80 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.
До позовної заяви позивач надав розгорнуті розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, у яких позивачем здійснено відповідні нарахування як на підставі Актів наданих послуг, не підписаних сторонами, так і на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг.
Проте, у порушення приписів статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджувались вказані розрахунки та, відповідно, не встановлювалось, які з заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат були нараховані позивачем саме на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг.
Як наслідок, суди належним чином не встановили обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Крім того, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині заявлених сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що відповідач прострочив оплату за Договором за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; розрахунок заявлених сум 3% річних, пені та інфляційних втрат не підтверджений відповідними доказами; позивачем не доведено факт прострочення відповідачем здійснення платежів за надані позивачем послуги у період з січня 2016 року по грудень 2017 року за Договором.
Суд касаційної інстанції зазначає, що такі висновки зроблені судом апеляційної інстанцій всупереч принципу змагальності сторін.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктом 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Усупереч наведеним нормам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розрахунок заявлених сум 3% річних, пені та інфляційних втрат не підтверджений відповідними доказами.
Так, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що відповідач, який протягом всього періоду вирішення даного спору обґрунтовував свою позицію належним виконанням ним своїх обов'язків за Договором, не заперечував проти розрахунку, зробленого позивачем. Свого контррозрахунку відповідач також не надавав.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано й не перевірено усіх обставин справи в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Під час нового розгляду справи в частині вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат судам слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.".
16.10.2019 матеріали справи №922/3184/18 надійшли до господарського суду Харківської області.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 для розгляду справи № 922/3184/18 визначено суддю Чистякову І.О.
Судом, при надходженні матеріалів справи з Верховного Суду встановлено, що з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.10.2019, відбулась зміна найменування третьої особи та відповідача у справі, а саме повним найменуванням третьої особи є: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"), та повним найменуванням відповідача є: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (скорочене - АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ"), що враховано судом при призначенні справи до розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року здійснювати розгляд вказаної справи постановлено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "12" листопада 2019 р. о 10:00.
В підготовчому засіданні 12.11.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 12.11.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.11.2019 о 11:10.
26.11.2019 року відповідачем через канцелярію господарського суду Харківської області надано письмові пояснення за вх.№28607, в яких відповідач зазначив про пропущення позивачем строку позовної давності в частині нарахування пені та розрахунок пені необхідно проводити з 19.05.2017. Також, відповідач посилаючись на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, вважає, що відсутні підстави для стягнення 3%, пені, індексу інфляції, оскільки жодних прострочень з боку АТ «Харківміськгаз» не відбулося.
У судовому засіданні 26.11.2019 на стадії розгляду по суті суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 26.11.2019 про перерву у судовому засіданні до 10.12.2019 о 11:30.
Представник позивача у судовому засіданні з розгляду справи по суті позовні вимоги в частині стягнення 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат підтримував та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про повідомлення від 26.11.2019 повноважному представнику третьої особи - 29.11.2019.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника третьої особи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у його постанові від 03.10.2019р. у даній справі, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28 вересня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - АТ "Укртрансгаз") (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз") (далі - Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (далі - Замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011168/П40 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі-Оператор), відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - Підтверджені обсяги).
Згідно з пунктом 2.2 Договору Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.
Відповідно до пункту 2.4 Договору Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється сторонами відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до пункту 3.1 Договору послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - Акти наданих послуг).
Згідно з пунктом 3.2 Договору Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику 2 примірника Акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені гербовою печаткою Газотранспортного підприємства.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання Акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу Акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Актів наданих послуг. У випадку відмови від підписання Акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або у судовому порядку.
Згідно з пунктом 3.4 Договору Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Відповідно до пункту 5.4 Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі Акта наданих послуг.
Згідно з пунктом 5.5 Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснювати транспортування природного газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до Акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з пунктом 5.8 Договору Газотранспортне підприємство і Замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до двадцять п'ятого числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортуванню газу та Актів наданих послуг. Звірка розрахунків оформляється сторонами актом звірки.
Відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором. Цей Договір вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
29 червня 2016 року позивач направив на адресу відповідача коригуючі акти: №05-15-1109011168/П40/КОР за травень 2015 року, № 06-15-1109011168/П40/КОР за червень 2015 року, № 07-15-1109011168/П40/КОР за липень 2015 року, № 08-15-1109011168/П40/КОР за серпень 2015 року, № 09-15-1109011168/П40/КОР за вересень 2015 року, № 10-15-1109011168/П40/КОР за жовтень 2015 року.
Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у даній справі зазначено у розділі: "ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ. 8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій":
"Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу послався на те, що така заборгованість за Договором підтверджується коригуючими актами № 05-15-1109011168/П40/КОР за травень 2015 року, № 06-15-1109011168/П40/КОР за червень 2015 року, № 07-15-1109011168/П40/КОР за липень 2015 року, № 08-15-1109011168/П40/КОР за серпень 2015 року, № 09-15-1109011168/П40/КОР за вересень 2015 року, № 10-15-1109011168/П40/КОР за жовтень 2015 року та реєстрами реалізації природного газу споживачам за травень-жовтень 2015 року."
"Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, інших первинних бухгалтерських документів, що підтверджують обставини та факти виникнення обов'язку відповідача з оплати коригуючих актів № 05-15-1109011168/П40/КОР, № 06-15-1109011168/П40/КОР,№07-15-1109011168/П40/КОР, №08-15-1109011168/П40/КОР, №09-15-1109011168/П40/КОР, №10-15-1109011168/П40/КОР, складених позивачем на умовах Договору, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи вказані обставини справи та приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за коригуючими актами.
Суд касаційної інстанції відхиляє як неспроможні доводи скаржника про те, що відповідачем не заперечується отримання природного газу об'ємом 12 519 тис. куб. м у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних доводів.".
Отже, суд касаційної інстанції погодився із безпідставністю позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6 200368,44 грн та рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 200 368,44 грн основного боргу залишено без змін.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат, судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовано та справу передано на новий розгляд у цій частині.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у його постанові від 03.10.2019р. у даній справі, які є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи в силу вимог ст. 316 ГПК України, суд виходить з наступного.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
При цьому, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем наданих позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору), а тому згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Верховний Суд при розгляді касаційної скарги у даній справі у постанові від 03 жовтня 2019 року зазначив про те, що:
"Як встановлено судом апеляційної інстанції, у тексті позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, 50 817,17 грн пені за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; 3% річних у сумі 432 265,30 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 41 326,85 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; інфляційні втрати у сумі 1 776 379,74 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 117 235,80 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.
До позовної заяви позивач надав розгорнуті розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, у яких позивачем здійснено відповідні нарахування як на підставі Актів наданих послуг, не підписаних сторонами, так і на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг.
Проте, у порушення приписів статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджувались вказані розрахунки та, відповідно, не встановлювалось, які з заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат були нараховані позивачем саме на підставі підписаних сторонами Актів наданих послуг.
Як наслідок, суди належним чином не встановили обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.".
Судом встановлено, що підписаними позивачем та відповідачем є наступні акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:
- акт № 01-16-1109011168/П40 від 31.01.2016 на суму 152 137,81 грн (арк. справи №23,т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за січень 2016);
- акт № 02-16-1109011168/П40 від 29.02.2016 на суму 952 381,36 грн (арк. справи 24, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за лютий 2016);
- акт № 03-16-1109011168/П40 від 31.03.2016 на суму 18 324,83 грн (арк. справи 25, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за березень 2016);
- акт № 10-16-1109011168/П40 від 31.10.2016 на суму 3 461 973,12 грн (арк. справи 26, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за жовтень 2016);
- акт № 11-16-1109011168/П40 від 30.11.2016 на суму 1 210 235,57 грн (арк. справи 27, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за листопад 2016);
- акт № 12-16-1109011168/П40 від 31.12.2016 на суму 1 477 555,00 грн (арк. справи 28, т. 1, далі по тексту - акт наданих послуг за грудень 2016);
- акт № 01-17-1109011168/П40 від 31.01.2017 на суму 2 929 092,12 грн (арк. справи 29, т.1 далі по тексту - акт наданих послуг за січень 2017);
- акт № 02-17-1109011168/П40 від 28.02.2017 на суму 1 646 346,14 грн (арк. справи 30, т.1 далі по тексту - акт наданих послуг за лютий 2017);
- акт № 03-17-1109011168/П40 від 31.03.2017 на суму 20 418,61 грн (арк. справи 31, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за березень 2017);
- акт № 05-17-1109011168/П40 від 31.05.2017 на суму 10,01 грн (арк. справи 32, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за травень 2017);
- акт № 10-17-1109011168/П40 від 31.10.2017 на суму 9 785,11 грн (арк. справи 33, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за жовтень 2017);
- акт № 11-17-1109011168/П40 від 30.11.2017 на суму 252 200,27 грн (арк. справи 34, т.1, далі по тексту - акт наданих послуг за листопад 2017).
Згідно з п.6.3. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п.4.6 договору сторони погодили, що у випадку, якщо Замовник є Гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг по траспортуванню газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гозопостачальних підприємств, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідач під час розгляду справи заявляв про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарським судам України також роз'яснено, що стосовно вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п. 2.1., п. 2.2, п. 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
Отже, судом здійснено перерахунок нарахованої позивачем пені з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у його постанові від 03.10.2019 у даній справі, а також з урахуванням заяви відповідача щодо спливу позовної давності та встановлено наступне.
За підписаними позивачем та відповідачем актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:
- за актом за березень 2017 року строк оплати: не пізніше 19.04.2017, отже прострочення виникло з 20.04.2017, так пеня має бути нарахована з 20.04.2017 по 20.10.2017 згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України. Отож, з 21.10.2017 нарахування пені припинено. В той же час позивачем розраховано пеню з 01.11.2017, а саме після закінчення строку для її нарахування, у зв'язку із чим вимогу про стягнення пені в сумі 1936,69 грн заявлено безпідставно, отже позовні вимоги в цій частині пені задоволенню не підлягають.
- акт за квітень 2017 року не підписано, а тому з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 03.10.2019 у даній справі суд вважає, що пеня в сумі 587,77 грн заявлена позивачем безпідставно, у зв'язку із чим в задоволенні позову в цій частині також суд відмовляє.
- за актом за травень 2017 року строк оплати: не пізніше 19.06.2017, отже прострочення зобов'язання щодо сплати у відповідача виникло з 20.06.2017 та пеня має нараховуватись з 20.06.2017 по 20.12.2017. Отож, приймаючи до уваги те, що позивач починає розраховувати пеню з 01.11.2017, в той час як позов подано до суду 19.11.2018 (відмітка пошти на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду), та приймаючи до уваги те, що відповідач заявив про застосування позовної давності, отож вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 01.11.2017 до 19.11.2017 не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності, а тому, суд дійшов висновку, що пеня з 19.11.2017 по 20.12.2017 в сумі 0,24 грн підлягає задоволенню. Щодо решти частини позовних вимог в сумі 0,71 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з 21.12.2017 припинено нарахування пені, а по пені розрахованій за період з 01.11.2017 до 19.11.2017, що становить 0,13 грн сплила позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачем.
- за актом за жовтень 2017 року строк оплати: не пізніше 20.11.2017, прострочення виникло з 21.11.2017 в сумі 9 785,11 грн, отож за період з 21.11.2017 по 28.02.2018 розмір пені становить 791,92 грн, проте позивачем заявлено за вказаним актом до стягнення пеню у розмірі 783,34 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
- за актом за листопад 2017 року строк оплати: не пізніше 19.12.2017, прострочення по сплаті грошових коштів у розмірі 752 200,27 грн виникло з 20.12.2017, позивач розрахував пеню починаючи з 21.12.2017 по 27.02.2018 на вказану суму заборгованості, суд переривши розмір пені за вказаний період встановив, що розмір пені становить 43 277,28 грн, у зв'язку із чим в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За період з 28.02.2018 по 01.03.2018 пеня, яка нарахована на решту суми боргу в сумі 480 246,71 грн за листопад 2017 року становить 842,08 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Загалом сума пені, яка нарахована за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за листопад 2017 року становить 44 119,36 грн проте позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 43 698,31 грн, яка підлягає задоволенню.
- Акт за грудень 2017 року не підписано, а тому з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 03.10.2019 у даній справі суд вважає, що пеня в сумі 3810,10 грн заявлена позивачем по вказаному акту безпідставно, у зв'язку із чим в задоволенні позову в цій частині також суд відмовляє.
Зважаючи на вищевикладені обставини, приписи закону, та враховуючи вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 03.10.2019 у даній справі, та те, що позивачем не вірно обраховані суми пені, а саме заявлені до стягнення з відповідача суми пені по не підписаним актам наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 44 481,89 грн, врешті частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6 335,28 грн у задоволенні позову слід відмовити.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 432 265,30 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 41 326,85 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року; інфляційні втрати у сумі 1 776 379,74 грн за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та у сумі 117 235,80 грн за період з січня 2016 року по грудень 2017 року.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Суд, з урахуванням вказівок викладених Верховним Судом у постанові від 03.10.2019, здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи "Ліга Закон" та судом встановлено, що за прострочення оплати за підписаними сторонами актами 3% річних та інфляційні втрати у зазначені позивачем періоди становлять: 3% річних - 40 765,85 грн. та інфляційні втрати - 114 014,53 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 114 014,53 грн та 3% річних у розмірі 40 765,85 грн. є обґрунтованими та доведеними, отже такими, що підлягають задоволенню. Врешті частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних у розмірі 1 779 601,01 грн та 3 % річних у розмірі 423826,30 грн у задоволенні позову слід відмовити, оскільки заявлені позивачем безпідставно.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційних та касаційних скарг у справі, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами понесені наступні судові витрати по сплаті судового збору:
- позивач оплатив судовий збір: у розмірі 129 140,90 грн згідно меморіальних ордерів: №12808_88 від 15.11.2018; № 12808_46 від 16.11.2019 - за подання даної позовної заяви до суду; у розмірі 193 711,35 грн, згідно платіжного доручення №4886 від 12.04.2019 за подання позивачем апеляційної скарги;
- відповідач оплатив судовий збір у розмірі 258 281,80 грн, згідно платіжного доручення №8210 від 27.06.2019 - за подання касаційної скарги.
Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача покладається судовий збір у розмірі 7472,35 грн (з яких 2988,93 грн за подання позовної заяви до суду, 4483,41 грн за подання позивачем апеляційної скарги), а на позивача покладається судовий збір у розмірі 252303,93 грн (за подання відповідачем касаційної скарги).
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 254, 258, 261, 267, 526, 611, 612, 623-629, 631, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов в частині стягнення 50 817,17 грн пені, 464 592,15 грн 3% річних, 1 893 615,54 грн інфляційних втрат задовольнити частково в сумі 199 262,27 грн.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ") (61004, Харківська область, м. Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59, ідентифікаційний код 03359552) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню у розмірі 44 481,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 114 014,53 грн та 3% річних у розмірі 40 765,85 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Врешті частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6 335,28 грн, інфляційних у розмірі 1 779 601,01 грн та 3 % річних у розмірі 423826,30 грн, що разом становить 2 209 762,59 грн - у задоволенні позову відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору у справі за подання позивачем даної позовної заяви до суду у розмірі 129 140,90 грн, що сплачений меморіальними ордерами: №12808_88 від 15.11.2018; № 12808_46 від 16.11.2019; за подання позивачем апеляційної скарги в розмірі 193 711,35 грн, сплаченого платіжним дорученням №4886 від 12.04.2019, за подання відповідачем касаційної скарги в розмірі 258 281,80 грн, сплаченого платіжним дорученням №8210 від 27.06.2019, покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача покладається судовий збір у розмірі 7472,35 грн (з яких 2988,93 грн за подання позовної заяви до суду, 4483,41 грн за подання позивачем апеляційної скарги), а на позивача покладається судовий збір у розмірі 252303,93 грн (за подання відповідачем касаційної скарги).
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ") (61004, Харківська область, м. Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59, ідентифікаційний код 03359552) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) судовий збір у розмірі 2988,93 грн за подання позовної заяви до суду, судовий збір у розмірі 4483,41 грн за подання позивачем апеляційної скарги.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ") (61004, Харківська область, м. Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59, ідентифікаційний код 03359552) судовий збір у розмірі 252303,93 грн за подання касаційної скарги.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801).
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (АТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ") (61004, Харківська область, м. Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59, ідентифікаційний код 03359552).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "20" грудня 2019 р.
Суддя І.О. Чистякова