Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"20" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/735/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф.,
за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Укрриба"
до фізичної особи підприємця Жовклого Володимира Миколайовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про стягнення заборгованості в сумі 13 576, 23 грн та повернення державного майна
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача:ПоліщукТ.С.
від третьої особи: Беркута Є.В.
У жовтні 2019 року Державне підприємство "Укрриба" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи підприємця Жовклого Володимира Миколайовича про стягнення заборгованості в сумі 13 576, 23 грн, з яких: 9 558,70 грн основний борг, 950, 02 грн пеня, 83,23 грн 3% річних, 2 388,38 грн завдатку, 506,73 грн пені на суму несплаченого завдатку та 45,39 грн інфляційних втрат на суму несплаченого завдатку, та повернення державного майна.
Позовні вимоги обґрунтовані на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019 від 31.01.2019 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та фізичною-особою підприємцем Жовклим В.М., відповідно до якого фізичній-особі підприємцю Жовклому В.М. передано в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Дубровицький район, с. Переброди та Рівненська область, Рокитнівський район, в межах Старосільської сільської ради, що обліковується на балансі державного підприємства "Укрриба".
Ухвалою суду від 22.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2019 року.
Ухвалою суду від 13.11.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, розгляд справи відкладено на 11.12.2019 року.
25 листопада 2019 року відповідачем через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній вважає позовні вимоги незаконними, оскільки відповідачем сплачено платежі згідно договору. На підтвердження чого до відзиву долучено копії відповідних квитанцій.
09 грудня 2019 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з якою Державне підприємство "Укрриба" вважає, що долучені відповідачем до відзиву квитанції стосуються іншого договору - договору зберігання з правом користування від 01.09.2009 року №18/09, оскільки в призначенні платежу відповідачем зазначено рахунок-фактуру від 31.12.2019 року №3335, який стосується договору зберігання.
10 грудня 2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа зазначає, що у відповідача перед регіональним відділенням станом на 02.11.2019 року відсутня заборгованість згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019 від 31.01.2019 року. Вказує, що із долучених до відзиву доказів вбачається, що відповідач сплачував орендну плату для позивача. Всього на загальну суму 11 975, 76 грн. Однак згідно картки рахунку №361, долученої позивачем до позовної заяви, відсутня інформація щодо сплати відповідачем зазначених платежів.
Ухвалою суду від 11.12.2019 року розгляд справи відкладено на 20.12.2019 року.
18 грудня 2019 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подано письмові пояснення, у яких третя особа зокрема вказує, що відповідачем було здійснено на користь позивача платежі в сумі 11 974, 76 грн, що співпадає із сумою по сплаті орендної плати разом із несплаченим завдатком відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019 від 31.01.2019 року та перевищує загальну суму, що підлягала сплаті з урахуванням ПДВ по договору зберігання з правом користування №18/09 від 01.09.2009 року згідно рахунку фактури №3335 від 31.05.2019 року. Зазначає, що дія обох договорів на одне й те ж саме майно неможлива, а отже усі платежі відповідача у 2019 році були здійснені за користування гідротехнічними спорудами за договором оренди так як відповідно до чинного законодавства договір зберігання не може передбачати користування майном, а лише його зберігання.
Крім того, 18.12.2019 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких представник звертає увагу суду, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача, який є спільним як для договору зберігання з правом користування №18/09 від 01.09.2009 року так і для договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019 від 31.01.2019 року, згідно квитанцій №49 від 29.01.2019 року, 58 від 01.03.2019 року , №36 від 08.04.2019 року та №67 від 29.05.2019 року 11 975, 76 грн. При цьому вважає, що позивачем безпідставно вказані платежі враховані в рахунок договору зберігання. Також зазначає, що наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим.
Ухвалою суду від 20.12.2019 року здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 17 Липня,77 ЄДРПОУ 13989432 ) на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях ( 33028, м. Рівне, вул. 17 Липня,77 ЄДРПОУ 42956062 ).
Також, ухвалою суду від 20.12.2019 року закрито провадження у справі №918/735/19 в частині вимоги Державного підприємства "Укрриба" про повернення державного майна.
Крім того, 20.12.2019 року від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якого останній просить суд стягнути з відповідача 17 058, 70 грн основної заборгованості, 9 370, 29 грн неустойки у зв'язку з ухиленням відповідача щодо повернення майна, 2 492, 04 грн пені, 224, 11 грн 3% річних та 107, 10 грн інфляційних втрат.
Суд наголошує, що за приписами ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити розмір позовних вимог.
Як було вказано, ухвалою суду від 22.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2019 року. Тобто, позивач мав строк на вчинення процесуальної дії - подання до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог до початку першого судового засідання - 13.11.2019 року. Втім, вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано 20.12.2019 року, тобто поза межами строку встановленого законом.
Відповідно до приписів ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, а саме подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог з пропуском строку, встановленого законом, суд залишає без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 20.12.2019 року представник позивача не з'явився, натомість надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили щодо позовних вимог з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні, заслухавши представників відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази та оглянувши оригінали, надані сторонами суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
31 січня 2019 року між Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області та Фізичною особою-підприємцем Жовклим Володимиром Миколайовичем укладено договір нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019.
Актом приймання-передачі від 31.01.2019 року, орендодавець - Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області передав, а орендар - Фізична особа-підприємець Жовклий Володимир Миколайович прийняв в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Дубровицький р-н., с. Переброди та Рівненська обл., Рокитнівський р-н., в межах Старосільської сільської ради, що обліковуються на балансі державного підприємства "Укрриба".
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 31.01.2019 року до 29.01.2022 року включно.
Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2018 року 4 776,76 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні (70% до 30%) з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 3.7 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України із врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3. 9 Договору, зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується внесенням завдатку, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок сплати Орендарем орендної плати за останній місяць дії Договору оренди. П. 5.2 передбачає, що Орендар зобов'язаний протягом місяця після підписання Договору внести завдаток. Завдаток сплачується до державного бюджету ті Балансоутримувачу у співвідношенні визначеному п. 3.6. Договору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а уповноважена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу норм ч.ч. 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено у ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного закону.
Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
За приписами ст.1 цього Закону та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державне підприємство "Укрриба" зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням фізичною особою підприємцем Жовклим Володимирем Миколайовичем договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019 від 31.01.2019 року, у відповідача утворилась заборгованість в загальній сумі 13 576, 23 грн.
На підтвердження власної позиції по суті розглядуваного спору останнім долучено до матеріалів справи, серед іншого, картку рахунку 361 за період з 31.01.2019 року по 09.10.2019 року та розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Виходячи зі змісту матеріалів справи, заявлену до стягнення суму відображають лише картка рахунку 361 за період з 31.01.2019 року по 09.10.2019 року та розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, які по своїй суті не є первинними документами. В той же час, позивачем не надано суду первинних документів, що підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем, зокрема, видаткових накладних, рахунків тощо.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи. Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими у розумінні норм ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами наявність у відповідача перед Державним підприємство "Укрриба" заборгованості у розмірі 13 576, 23 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1668-2019 від 31.01.2019 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 21.12.2019 року.
Суддя Церковна Н. Ф.