19 грудня 2019 року Справа № 915/2018/19
За позовом: Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури
(56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2).
в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
(54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34)
до відповідача: Селянського (Фермерського) господарства «Осінь»
(56401, Миколаївська обл., смт Доманівка, вул. Зелена, 72, кв.4),
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
від позивача: Єгорова О.П., за довіреністю,
від відповідача:
від прокуратури: Кадєєва А.В.
СУТЬ СПОРУ: повернення земельної ділянки площею 50,0 га., -
20.09.2019р. Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №34/2-903вих-19 від 19.09.2019р. про зобов'язання СФГ «Осінь» повернути у розпорядження державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства вартістю 2060871,0 грн., розташовану у межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №004100 від 24.03.1995р.
Ухвалою суду від 25.09.2019р. позов був залишений без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків - протягом 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позову без розгляду.
02.10.2019р. від прокурора до суду надійшов супровідний лист з доданими документами на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2019р.
Ухвалою суду від 08.11.2019р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 26.11.2019р.
25.11.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначаючи, що гр. ОСОБА_1 , який був головою фермерського господарства «Осінь» та помер 19.03.2019р., отримав спірну земельну ділянку на праві постійного користування у 1995 році та право постійного користування є безстроковим та може бути припиненим лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та до яких не входить даний випадок. Право користування земельною ділянкою переходить до фермерського господарства з дня його створення як юридичної особи. Отже, на думку відповідача вимоги позивача та прокурора щодо користування відповідачем земельною ділянкою без достатніх правових підстав є необґрунтованими.
26.11.2019р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення в яких позивач підтримує позов прокурора з підстав, зазначених в позовній заяві.
05.12.2019р. від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Справа №915/2018/19 порушена за заявою Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на володінні відповідачем - ФГ «Осінь» земельною ділянкою площею 50,0 га без достатніх правових підстав, оскільки вказана земельна ділянка належала гр. ОСОБА_2 С ОСОБА_3 , який був головою ФГ «Осінь» на праві постійного користування, та зі смертю останнього у фермерського господарства відсутня правова підстава для користування спірною земельною ділянкою оскільки право постійного користування громадянина припинилось з його смертю.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. прийнято до розгляду справу №922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Берізка» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу за касаційної скаргою СФГ «Берізка» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019р. Розгляд справи призначено на 31.03.2020р. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім'я засновника фермерського господарства - юридичної особи.
Так, суд касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги СФГ «Берізка» у справі №922/989/18 зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6 - 2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 587/260/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім'я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов'язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
19.12.2019р. в судовому засіданні суд заслухав думки представників учасників справи щодо доцільності зупинення провадження у справі.
Так, прокурор залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду, погодившись, що станом на даний час дійсно наявна правова проблема у питанні про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім'я засновника фермерського господарства - юридичної особи.
Представник позивача вирішення питання щодо зупинення провадження у справі залишив на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі з виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-202 ГПК України, з урахуванням особливостей підготовчого засідання.
За змістом статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У відповідності до п. 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку, зокрема при перегляді судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст. 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права.
Враховуючи наведене та з метою врахування позиції Великої Палати Верховного Суду щодо подібних правовідносин під час розгляду справи №922/989/18, а саме формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім'я засновника фермерського господарства - юридичної особи, суд знаходить достатньо підстав для зупинення провадження у справі №915/201819 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги по справі №922/989/18.
Керуючись ст. ст. 196, 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Провадження у справі №915/2018/19 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судового рішення у справі №922/989/18.
2. Дану ухвалу надіслати учасникам справи.
3. Зобов'язати Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області повідомити Господарський суд Миколаївської області про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Ткаченко