Ухвала від 21.12.2019 по справі 5015/118/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.12.2019 р. Справа № 5015/118/11

Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи № 5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ,

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", с. КоростівСколівського району Львівської області

Учасники провадження у справі: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської перебуває справа № 5015/118/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (суддя Чорній Л.З.).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 р. № 28/45 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" прийнято до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач". 15.09.2010 р. припинено провадження у справі № 28/45.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.10 р. апеляційну скаргу ТзОВ „Укравтозапчастина", м. Київ задоволено повністю, ухвалу господарського суду Львівської області від 15.09.10 р. у справі №28/45 скасовано, матеріали справи скеровано на розгляд господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 12.01.2011 р. прийнято справу № 28/45 до розгляду та присвоїно справі № 5015/118/11.

Ухвалою від 08.02.2011р. введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач".

Постановою господарського суду від 15.07.2011р. ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 06.08.2011р. в газеті "Голос України" №143 (5143) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 06.12.11р. заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Скочка І.Я. про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" задоволено, повноваження арбітражного керуючого Скочка Івана Ярославовича, як ліквідатора банкрута - припинено. Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Хомишина Ігора Григоровича (ліцензія серії АВ №499060 Державного департаменту з питань банкрутства від 21.12.2009р., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 18.05.2016 р. задоволено заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Хомишина Ігора Григоровича про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатораТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", припинено повноваження арбітражного керуючого Хомишина Ігора Григоровича, як ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича (свідоцтво №163 від 07.02.13 р.; поштова адреса: АДРЕСА_2).

18.12.2019 р. представником ТзОВ "Укравтозапчаснина" подало заяву за вх. № 53307/19 про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач".

Ухвалою від 18.12.2019 р.Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.)заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчаснина" від 18.12.2019 р. за вх. № 53307/19 про відвід судді Чорній Л.З. визнав необґрунтованою та ухвалив заяву Товариства з обмеженою відповідальність "Укравтозапчаснина" від 18.12.2019 р. за вх. № 53307/19 про відвід судді Чорній Л.З. передати для розгляду в порядку ст. 39 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019 р., для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначено суддю Артимовича В.М. для розгляду даної заяви про відвід судді Чорній Л.З.у справі № 5015/118/11.

У відповідності до ч. ч. 7, 8 ст. 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

У заяві про відвід від 18.12.2019 р. за вх. № 53307/19 ТзОВ „Укравтозапчастина" вважає, що суддя Чорній Л.З. підлягає усуненню (самовідводу) з розгляду даної справи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, а саме, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщоє інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Заява про відвід складу суду мотивована тим, що з моменту подання до Господарського суду Львівської області клопотання ліквідатора Козія В.Ю. про закриття провадження в частині кредиторських вимог ПрАТ ВНК "Розточчя СТ" (09.10.2019р.) пройшло вже понад 2 (два) місяці і до цього часу зазначене клопотання не розглянуте та не призначене до судового розгляду, чим порушено розумні строки розгляду справи.

Також, заявник посилається на те, що головуючим суддею систематично ігноруються зловживання процесуальними правами, допущені представником ПрАТ ВНК "Розточчя СТ" Ганайлюком Б.А.

Вказане, на думку заявника, викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Чорній Л.З. і являється підставою для її відводу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Розглянувши доводи поданої заяви ТзОВ"Укравтозапчастина", суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 з огляду на наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 35 ГПК України.

В силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, заявник, як на підставу відводу, посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, відповідно до яких, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суд зазначає, що вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному вище пунктах 3, 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, лежить в межах повноважень суду.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012 р. суд зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою надання учасникам судового процесу можливості для реалізації їх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч. 2 ст. 2 ГПК України, судом здійснюється розгляд заяв в розумні строки.

Щодо посилань заявника на те, що головуючим суддею систематично ігноруються зловживання процесуальними правами, які допускаються представником ПрАТ ВНК "Розточчя СТ" Ганайлюком Б.А., суд вважає за необхідне зазначити, що такі твердження є необґрунтованими належним чином та не доведені жодними належними та допустимими доказами. А відповідно до норм ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Суд звертає увагу заявника на те, що, як зазначається Європейським судом з прав людини, у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 р.). Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" від 15.07.2010 р., заява № 16695/04).

Суд зазначає, що обґрунтованих обставин, які б свідчили про упередженість судді стосовно заявника чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі, заявник не навів.

Отже, у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчаснина" про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 заявником не зазначено та до заяви не долучено належних і допустимих доказів про наявність підстав для відводу. Заявником у поданій заяві документально не обґрунтовано обставин, визначених вимогами ст.ст. 35, 36 ГПК України.

З огляду на викладене, заявник не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність передбачених ст. ст. 35, 36 ГПК України підстав для відводусудді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11, тому такий відвід є необґрунтований та не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 35, 36, 39, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчаснина" від 18.12.2019 р. за вх. № 53307/19 про відвід судді Чорній Л.З.у справі № 5015/118/11 відмовити.

2. Справу № 5015/118/11повернути раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строк, передбачений ст. 235 ГПК України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Артимович В.М.