вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/248/19
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом фізичної особи-підприємця Чернова Сергія Володимировича, м. Чугуїв
Харківської області
до відповідача фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича,
м. Фастів Київської області
про стягнення 366 584,40 грн.
за участю представників:
від позивача: Неонета А.В., адвокат, договір від 02.08.2019, ордер ХВ №2014000004 від 03.09.2019;
від відповідача: не з'явився;
позивач - фізична особа-підприємець Чернов Сергій Володимирович, м. Чугуїв Харківської області (далі по тексту ФОП Чернов С.В.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 16.01.2019 до відповідача - фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича, м. Фастів Київської області (далі по тексту ФОП Розовик В.Г) в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 366 584,40 грн., з яких: 327 600,00 грн. основного боргу, 29 156,40 грн. інфляційних втрат та 9 828,00 грн. 3% річних.
Позов обґрунтований тим, що між ФОП Черновим С.В. (замовник) та ФОП Розовиком В.Г. (виконавець) було укладено договір №1 на виготовлення продукції від 20.12.2017, за яким виконавець зобов'язався надати послуги, виготовити та передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію та надані послуги. Загальна вартість продукції була визначена в сумі 468 000,00 грн., з обов'язковою передплатою 70%. Позивач оплатив 327 600,00 грн. передоплати 05.01.2018, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, у строк, передбачений договором (180 днів з моменту оплати) продукцію не виготовив, граничний термін поставки продукції сплив 05.07.2018. Позивач твердить, що 23.08.2018 направив відповідачу лист щодо виконання умов договору, який не був отриманий відповідачем, та повернувся позивачу. Листом від 10.01.2019 позивач відмовився від договору та вимагав повернення сплачених грошових коштів, з врахуванням нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, всього в сумі 366 584,40 грн. Позаяк кошти повернуті не були, позивач просив стягнути їх з відповідача в судовому порядку, визначивши їх як збитки (в дужках основний борг) в сумі 327 600,00 грн., суму інфляційних втрат, які нараховані на суму збитків (в дужках основний борг) за період з січня по листопад 2018 включно, суму 3 відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 05 січня 2018 по 06.01.2019 включно у розмірі 9 828,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.02.2019 року у справі № 911/248/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Розовика В.Г. на користь ФОП Чернова С.В. 327 600,00 грн. заборгованості та 4 914,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено (Суддя Щоткін О.В.).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2019 року у справі № 911/248/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13.08.2019 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2019 року у справі № 911/248/19 скасовано, справу № 911/248/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Приймаючи дану постанову, Верховний Суд виходив з того, що суд першої інстанції розглядаючи справу без участі відповідача, мусив перевірити чи належним чином повідомлений відповідач про час і місце судового засідання, і якщо не повідомлений (як це й мало місце в даному разі), то з яких причин, а також вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі й відклавши, за необхідності, розгляд справи.
За результатами автоматизованого розподілу для розгляду даної справи було визначено суддю Кошика А.Ю.
Ухвалою суду від 20.08.2019 справу №911/248/19 прийнято до провадження в порядку нового розгляду. Підготовче судове засідання призначено на 03.09.2019 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2019 підготовче судове засідання відкладено на 26.09.2019.
26.09.2019 від представника позивача до господарського суду Київської області подано заяву б/н від 25.09.2019 року про зміну предмету позову та письмові пояснення б/н від 26.09.2019 року. У заяві про зміну предмету позову позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 327 600,00 грн., а також розірвати договір на виготовлення продукції №1 від 20.12.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.10.2019.
У підготовчому засіданні 08.10.2019 року представник позивача підтримав подану до канцелярії заяву б/н від 25.09.2019 року про зміну предмету позову, представник відповідача заперечував проти задоволення вказаної заяви.
Розглянувши в судовому засіданні 08.10.2019 року заяву позивача б/н від 25.09.2019 року про зміну предмету позову, суд встановив, що позовна вимога про розірвання договору №1 від 20.12.2017, викладена у заяві про зміну предмету позову, є новою позовною вимогою, яка обґрунтована невиконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором, що було зазначено в якості підстав первісної позовної вимоги про стягнення попередньої оплати. Відтак, судом зроблено висновок про те, що вказана вимога не може бути прийнята судом до розгляду в силу вимог ст. 46 ГПК України, відповідно до якої зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
В частині уточнення первісно заявленої позовної вимоги про стягнення коштів, заява позивача б/н від 25.09.2019 року про зміну предмету позову була прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 08.10.2019 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 14.11.2019.
31.10.2019 від представника ФОП Розовика В.Г. до господарського суду Київської області надійшла заява про відвід судді від 29.10.2019, в якій представник відповідача просить суд відвести суддю господарського суду Київської області Кошика Андрія Юрійовича від розгляду справи №911/248/19.
31.10.2019 від представника ФОП Розовика В.Г. до господарського суду Київської області надійшли пояснення щодо необґрунтованості позовних вимог від 30.10.2019, в яких відповідач просить суд розглянути позов в первинній редакції і відмовити в його задоволенні.
Відповідно до розпорядження керівника господарського суду Київської області від 01.11.2019 № 130-АР "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №911/248/19" вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справи №911/248/19.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01.11.2019 справа № 911/248/19 передана на розгляд судді Конюх О.В.
Ухвалою суду від 04.11.2019 прийнято справу №911/248/19 до провадження суддею Конюх О.В., підготовче судове засідання призначено на 18.11.2019.
Відповідно до частини 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Тож щодо поданої позивачем заяви про зміну предмету позову суд додатково вказує таке.
ГПК України, зокрема статтею 46 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог, то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтями 46, 162, 172 ГПК України.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Вимога позивача про розірвання договору №1 на виготовлення продукції від 20.12.2017 є фактично новим позовом, який не може бути прийнятий до розгляду судом під час нового розгляду справи в силу вимог ст. 46 ГПК Укрїни.
Разом із тим, уточнення первісно заявленої майнової вимоги про стягнення коштів, яка обґрунтована обставинами невиконання відповідачем умов Договору №1 від 20.12.2017 (якими також була обґрунтована первісно заявлена вимога), не є зміною предмету або підстав позову, а є зменшенням розміру майнової вимоги про стягнення коштів на розмір 3% річних та інфляційних втрат, відтак, відповідає вимогам ст. 46 ГПК України та має бути прийнята судом до розгляду, що й було зроблено судом ухвалою від 08.10.2019.
Відтак, справа розглядається в редакції позовних вимог, викладених у заяві від 25.09.2019 про стягнення з відповідача ФОП Розовика В.Г. на користь позивача ФОП Чернова С.В. суми попередньої оплати у розмірі 327 600,00 грн. та судових витрат, про що й зазначено в ухвалі від 08.10.2019.
13.11.2019 від представника ФОП Розовика В.Г. до господарського суду Київської області надійшло клопотання про залишення позовної заяви (в редакції заяви про зміну предмету позову від 25.09.2019) без руху.
18.11.2019 від представника ФОП Чернова С.В. до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить суд клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху від 13.11.2019 залишити без розгляду.
18.11.2019 від представника ФОП Чернова С.В. до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача просить суд пояснення представника відповідача від 30.10.2019 вважати безпідставними та необґрунтованими та задовольнити позов.
В судове засідання 18.11.2019 з'явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник відповідача в усних поясненнях повідомив суд, що просить не розглядати заяву про відвід судді Кошика А.Ю. та залишити її без розгляду, з огляду на її не актуальність. Враховуючи наведене, суд залишив заяву про відвід судді Кошика А.Ю. від розгляду справи №911/248/19 без розгляду.
Представник відповідача в усних поясненнях підтримав подане ним клопотання про залишення позовної заяви без руху. Зазначив, що п.6.6 договору на виготовлення продукції №1 від 20.12.2017 сторони погодили, що всі спори і розбіжності за даним договором вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не прийдуть згоди, спори розглядаються відповідно до чинного законодавства України, однак сторони прикладатимуть всі сили для вирішення суперечок шляхом переговорів (п.11 договору). На підставі наведеного, представник позивача вважає, що сторони погодили обов'язкове досудове врегулювання спору, а відтак позивач мав надати докази того, що здійснені заходи досудового врегулювання спору за вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати, а не збитків, як було заявлено позивачем спочатку. Таких доказів представник позивача не надала, а відтак позовну заяву ФОП Чернова Сергія Володимировича в редакції заяви про зміну предмету позову від 25.09.2019 слід залишити без руху на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України.
Представник позивача в усних поясненнях зазначила, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху слід залишити без розгляду. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач пред'явив позов до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав і це не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки в протилежному випадку, матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в редакції заяви про зміну предмету позову без руху, відмовив у її задоволенні з мотивів, зазначених в ухвалі.
18.11.2019 в судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та оголосив перехід до розгляду справи по суті за письмовою згодою обох сторін.
В судовому засіданні 18.11.2019 суд розпочав з'ясування обставин справи та дослідження доказів та оголосив перерву у розгляді до 02.12.2019, про що присутні представники обох сторін, які надали суду пояснення по суті позову, були повідомлені особисто під розпис.
В судове засідання 02.12.2019 з'явились представники позивача та відповідача, суд продовжив з'ясування обставин справи та дослідження доказів та повторно оголосив перерву у судовому засіданні до 09.12.2019, про що присутні представники позивача та відповідача були повідомлені особисто під розписку.
09.12.2019 від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат, у яких позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір 6 835,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 14 298,86 грн.
В судове засідання 09.12.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши позов фізичної особи-підприємця Чернова Сергія Володимировича до фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича про стягнення 366584,40 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
20.12.2017 між ФОП Черновим С.В. (замовник) та ФОП Розовиком В.Г. (виконавець) укладено договір на виготовлення продукції №1, відповідно до умов якого:
- в порядку та на умовах цього договору виконавець за замовленням замовника зобов'язується надати послуги, виготовити з власних та залучених матеріалів на власному або орендованому обладнанні зазначену у Специфікації продукцію у відповідності до затверджених замовником креслень (надалі - продукція), і передати її у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виготовлену виконавцем продукцію, а також надані послуги (пункт 1.1 договору);
- ціна продукції за договором визначається на підставі специфікації виконавця, погодженої замовником, яка є невід'ємною частиною даного договору, яка підлягає сплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставленого виконавцем рахунку-фактури (пункт 2.1 договору);
- вартість продукції по договору включає вартість виготовлення прес-форми для виготовлення продукції. Всі доопрацювання прес-форми здійснюються за рахунок виконавця (пункт 2.2 договору);
- замовник зобов'язується своєчасно оплатити продукцію відповідно до умов цього договору (пункт 3.1.1 договору);
- виконавець зобов'язується виготовити прес-форму продукції у відповідності до наданого замовником креслення продукції та своєчасно виготовити та передати продукцію замовнику у відповідній кількості та креслення продукції (пункти 3.2.1, 3.2.2 договору); не розголошувати та не передавати третім особам Креслення (додаток 2) та будь-яку інформацію щодо поставленого товару (пункт 3.2.4);
- виготовлення продукції розпочинається з дня узгодження замовником оригінал-макету, який виготовлений на прес-формі для виготовлення продукції (пункт 4.1);
- готова продукція має бути упакована. Виконавець зобов'язується поставити продукцію в закритій і неушкодженій упаковці, що забезпечує негнучкість при транспортуванні і перевантаженні (пункт 5.1). Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту підписання видаткової накладної та фактичного отримання продукції (пункт 5.5) Готову продукцію виконавець відвантажує на зручне відділення транспортної компанії (Нова пошта) для відправлення замовнику. Вартість доставки продукції оплачується замовником (пункт 2.3);
- договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 (пункт 10.1. договору);
- якщо жодна із сторін не заявить письмово про своє бажання розірвати договір за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, його дія автоматично пролонгується на наступний календарний рік. Аналогічний порядок автоматичного продовження дії договору застосовується і до всіх наступних періодів його дії (пункт 10.2. договору).
20.12.2017 сторони підписали Специфікацію №1 до договору № 1, у якій визначили предмет поставки, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ за одну одиницю, суму без ПДВ. Загальна вартість продукції за Специфікацією № 1 становить 468 000,00 грн. без ПДВ.
Порядок розрахунків у вказаній специфікації погоджений шляхом здійснення попередньої оплати в розмірі 70% від суми цієї специфікації.
Пунктами 3, 4 Специфікації № 1 сторони погодили, що термін виготовлення прес-форм складає 180 календарних днів з моменту отримання відповідного замовлення та оплати за рахунком-фактурою виконавця. Термін виготовлення "Деталей" (при наявності прес-форми) 85 робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення та проплати згідно рахунку-фактури виконавця.
Суд бере до уваги, що хоча сторонами і визначено назву укладеного договору як договір на виготовлення продукції, однак за правовим змістом вказаний договір є змішаним договором - підряду з окремими елементами договору поставки (передача продукції на підставі накладної на передачу продукції).
Суд погоджується з твердженням про те, що договір має також елементи договору про надання послуг в частині виготовлення прес-форм з огляду на те, що за умовами договору прес-форми виготовляються виконавцем для виготовлення кінцевого продукту - погоджених сторонами деталей, та залишаються у власності виконавця (пункт 4.2).
Відповідно до частини 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до частини 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що замовником не було передано, і відповідно сторонами договору не було узгоджено креслень, за якими мали бути виготовлені прес-форми. Копії креслень були додані до Договору №1, предмет договору був визначений сторонами в достатній мірі для того, щоб виконавець виставив замовнику Рахунок-фактуру №340 від 20.12.2017 згідно Специфікації №1 до Договору, у якій за власним підписом визначив назви деталей, кількість та ціну.
Відповідно до частини 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Позивач на виконання умов договору та згідно Специфікації №1, 05.01.2018 перерахував відповідачу аванс в сумі 327 600,00 грн., про що свідчить залучена до матеріалів справи копія банківської виписки №301118VU10484288 від 30.11.2018, після чого відповідач за умовами договору (п.п. 3, 4 Специфікації №1) був зобов'язаний виготовити прес-форми для виготовлення продукції протягом 180 календарних днів з моменту оплати за рахунком-фактурою, тобто до 04.07.2018, а також виготовити на прес-формах оригінал-макет для погодження замовником в порядку пункту 4.1 Договору.
Жодних доказів того, що відповідач приступив до виконання замовлення, та виконав хоч якісь дії, суду не подано.
Згідно до частини 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Позивач 23.08.2018 направив відповідачу лист, в якому просив проінформувати про хід виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, а також повідомити про дату передачі продукції. Матеріали справи свідчать про те, що вказаний лист був направлений на належну адресу відповідача м. Фастів, вул Дімітрова 20, яка була зазначена у підписаному Договорі №1 та виданому самим відповідачем Рахунку-фактурі №20 від 20.12.2017, а також зазначена як адреса місцезнаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Залучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення свідчить про те, що зазначений лист не був отриманий та повернувся відправнику у м. Чугуїв.
Згідно до частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до частини 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі
Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору підряду у випадку прострочення підрядника. При цьому суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач, отримавши кошти, своїх зобов'язань за договором не виконав.
15.01.2019 позивач направив відповідачеві лист від 10.01.2019 № 1 про відмову від договору №1 від 20.12.2017, у якому також вимагав повернути сплачені кошти, а також сплатити інфляційні втрати, нараховані за період з січня по листопад 2018, а також 3% річних за період з 05.01.2018 по 06.01.2019.
Матеріали справи свідчать про те, що вказаний лист був направлений на належну адресу відповідача м. Фастів, вул Дімітрова 20, яка була зазначена у підписаному Договорі №1 та виданому самим відповідачем Рахунку-фактурі №20 від 20.12.2017, а також зазначена як адреса місцезнаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Залучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення (аркуш справи 148), свідчить про те, що зазначений лист не був отриманий та повернувся відправнику у м. Чугуїв.
Разом із тим, позивач як замовник, оплативши відповідно до Договору аванс, та в наступному надіславши відповідачу листи від 23.08.2018 та від 15.01.2019 на належну адресу, діяв правомірно відповідно до чинного законодавства та звичаїв ділового обороту, відтак, мав право очікувати добросовісної поведінки від контрагента за договором.
Неотримання відповідачем пошти за належною адресою є його власною недобросовісною поведінкою та власною відповідальністю, та не може бути підставою для відмови позивачу у захисті його законних прав та інтересів.
Згідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
(Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду викладена у постанові від 04.04.2018 №910/4590/17).
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Договір був спрямований перш за все на отримання кінцевого результату - виготовленої продукції відповідно до погоджених креслень, у погодженій кількості та у погоджений строк.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем будь-якої частини зобов'язань за договором, в тому числі передачі відповідачем позивачу кінцевого результату робіт повністю чи частково.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене, обов'язок доведення своєї позиції та наповнення доказової бази закон покладає на сторони, а не на суд.
Враховуючи, що позивач як замовник в результаті порушення відповідачем зобов'язань за договором взагалі не отримав кінцевого результату, для досягнення якого договір укладався, суд вважає обґрунтованим висновок про те, що мало місце істотне порушення умов договору з боку відповідача, що надає право позивачу розірвати договору відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України.
Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відтак, судом встановлено, що договір №1 на виготовлення продукції від 20.12.2017 є розірваним, а зобов'язання сторін з ним припинилися.
Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Позивачем на виконання робіт за договором були перераховані відповідачеві грошові кошти, та після розірвання даного договору зазначені грошові кошти перебувають у відповідача без достатньої правової підстави, отже у відповідача відпали правові підстави для подальшого використання цих коштів.
Суд врахував твердження представника відповідача про те, що зазначені кошти були використані для закупівлі необхідних матеріалів та для підготовки робіт, однак, зазначає, що жодних доказів зазначених тверджень представником відповідача не подано.
Оскільки на час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів виготовлення продукції або повернення позивачу грошових коштів у сумі 327 600,00 грн., отриманих в якості попередньої оплати по договору, зобов'язання за яким є припиненими, то вимога позивача щодо стягнення вказаної грошової суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд ухвалює рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича на користь фізичної особи-підприємця Чернова Сергія Володимировича 327 600,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 4 914,00 грн. пропорційно задоволеним вимогам, покладається судом на відповідача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 298,86 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2019, акт приймання - передачі наданої правничої (правової) допомоги №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 02.08.2019 на суму 14 298,86 грн., копію розписки від 05.12.2019, відповідно до якої позивач передав адвокату Неонеті А.В. грошові кошти в сумі 14 298,86 грн., копії проїзних документів та посадочних документів на загальну суму 6 273,86 грн., оригінал ордеру ХВ №2014000004 від 03.09.2019. Адвокат представляла інтереси позивача у судових засіданнях у підготовчому провадженні та з розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що адвокатом зазначено розмір витрат на проїзд залізницею у сумі 6 298,86 грн., однак, як вбачається з копій проїзних документів та посадочних документів, фактичні витрати становлять 6 273,86 грн.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (зокрема щодо співмірності витрат на професійну правову допомогу) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таке клопотання відповідачем до суду не заявлено, у зв'язку з чим витрати на правову допомогу в розмірі 14 273,86 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця Чернова Сергія Володимировича задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Розовика Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь фізичної особи - підприємця Чернова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
327600,00 грн. (триста двадцять сім тисяч шістсот гривень нуль копійок) боргу;
4914,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок) судового збору.
14273,86 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят три гривні вісімдесят шість копійок) судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 21.12.2019.
Суддя О.В. Конюх