справа № 1.380.2019.005126
16 грудня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача Чубика Б.Г.,
представника відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (надалі - Відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати видане ОСОБА_1 Рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000303/2 від 15.07.2019;
- визнати протиправним та скасувати видану ОСОБА_1 Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00819 від 15.07.2019.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що нею для митного оформлення імпортованого транспортного засобу надано митному органу усі документи, які підтверджують митну вартість такого за ціною договору. Водночас Відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товару, як наслідок, протиправно та необґрунтовано виніс рішення про коригування митної вартості товару від № UA209000/2019/000303/2 від 15.07.2019 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації.
Згідно з ухвалою від 10.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 24.102019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.11.2019 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю (арк. справи 38-47). Вказує на те, що під час заявленої митної вартості товару, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу. Жодних документів, які підтверджують факт оплати за транспортний засіб до митного оформлення не подавалося. У зв'язку з цим, що митний орган не міг визначити вартість на базі цін, встановленої експертом з підстав відсутності її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA209190/2019/00819 від 15.07.2019 було використано рівень цін, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі, визначений за результатами спрацювання АСАУР, а саме - 7900,00 Євро. Тому, Відповідач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації такими, що прийняті з дотримання вимог чинного законодавства.
Позивач подала відповідь на відзив (арк. справи 76-77). Зазначила, що подавала до митного оформлення необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості. Водночас наголосила, що Відповідач не надав жодного доказу недостовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу. Також, Позивач зазначила, що відомості, які містяться в АСАУР ДФС мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Однак, законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару і тієї, що міститься в АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності заявленої вартості.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник Відповідача щодо позовних вимог заперечив. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 27.06.2019 ОСОБА_1 придбала у іноземної сторони - шведської фірми АТ "Глобал Тріанг" автомобіль "Форд", модель "Транзіт", пасажирський, категорія М1, що використовувався, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'ємом 2198 см. куб., дизельний за ціною 27000 шведських крон, який 08.07.2019 було ввезено на митну територію України.
З метою митного оформлення зазначеного автомобіля Позивач подала митну декларацію №UA209190/2019.047798 від 10.07.2019 та долучила додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, що відповідає ціні придбання вказаного автомобіля в Швеції в сумі 27000,00 шведських крон, що в перерахунку на українські гривні становить 72517,52 грн.
Для підтвердження митної вартості вказаного транспортного засобу до митної декларації Позивач долучила такі документи: рахунок - фактуру (інвойс) 845755 від 27.06.2019; декларацію про походження товару 845755 від 27.06.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) UA209020/2019/31592 від 08.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 1017386372 від 03.10.2018; договір про надання послуг митного брокера б/н від 05.07.2019; інші некласифіковані документи, довіреність ННН 323558 від 05.07.2019; фото від 10.07.2019; копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E0757827 від 08.07.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.027609-19 від 09.07.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FP 192579 від 06.08.2017; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України KВ531744 від 16.11.2000; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA209190/2019.047798 від 10.07.2019.
Митне оформлення транспортного засобу здійснювалося за основним методом - за ціною договору купівлі - продажу.
Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000303/2 від 15.07.2019 та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00819 від 15.07.2019.
Позивач не погоджуючись із рішенням про коригуванням митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, звернувся до суду з позовом про його скасування.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (надалі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що у частині 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження вартості товару, а конкретний перелік документів визначається залежно від умов придбання того чи іншого товару у кожному окремому випадку.
Частина п'ята статті 53 містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)". Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту. Частиною другою статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті заборонено.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що при перевірці митної декларації №UA209190/2019.047798 від 10.07.2019 та долучених до неї документів, митний орган встановив, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб.
Відповідач у відзиві зазначив, що до митного оформлення подано фактуру №845755 від 27.06.2019, видану юридичною особою.
Суд зазначає, що аналіз статті 53 МК України та частини 1 статті 368 МК України свідчить про необхідність подання громадянами на підтвердження фактурної вартості товарів касових або товарних чеків, ярликів, інших документів, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Як уже зазначалося, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - платформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Також суд наголошує, що відповідно до листа Міністерства фінансів України від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 "Щодо особливостей застосування первинних документів" роз'яснено, що оформлений належним чином рахунок - фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання - передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.
Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
Митною вартістю товару, які ввозяться на митну територію України, у відповідності до положень частини 1 та 4 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в України, або скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Суд проаналізувавши перелік документів, які Позивач долучав до митної декларації № UA209190/2019.047798 від 10.07.2019 зазначив, що у вказаному переліку відсутні будь - які документи, які б підтверджували вартість транспортного засобу та відсутні докази оплати за вказаний автомобіль.
Отже, оскільки від декларанта не надходило документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, суд дійшов висновку про наявність підстав у митного органу застосувати інші методи визначення митної вартості товарів з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, Відповідачем правомірно було самостійно визначено вартість транспортного засобу на базі загального рівня цін на подібний товар, визначений за результатами спрацювання АСАУР.
Позивач зазначав, що надавав до митного оформлення платіжні документи, зокрема, чек Нордеас інтернет банку Пріват про оплату по рахунку - 29983 шведських крон та чек Нордеас інтернет банку Пріват про повернення ПДВ на суму 5996,60 шведських крон.
Однак, суд зазначає, що з цього чеку неможливо встановити, що вказана у ньому сума сплачувалася за транспортний засіб, який було представлено Позивачем до митного оформлення.
Крім того, інформація про вказані чеки відсутня у переліку документів, які долучалися Позивачем до митної декларації, що наведений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, суд критично ставиться до твердження Позивача про те, що ним подано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору.
Суд також наголошує, що обов'язок доведення митної вартості транспортного засобу належить на декларанту. Тому, у випадку наявності обґрунтованих сумніві у достовірності поданих відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, яка була фактично сплаченою або підлягає сплаті за ці товари, митний орган вправі витребовувати додаткові документи.
Тому, враховуючи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість транспортного засобу, митний орган правомірно витребував у Позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості транспортного засобу, вказаного нею у митній декларації.
Суд при розгляді цієї справи враховує позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.04.2019 у справі №804/16271/15.
Так, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що митний орган вправі витребовувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, з урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, зокрема ті, що підтверджують числові значення складових митної вартості, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA209000/2019/000303/2 від 15.07.2019, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 МК України, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00819 від 15.07.2019.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000303/2 від 15.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00819 від 15.07.2019, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено та підписано 22.12.2019.
Суддя Мричко Н.І.