справа №1.380.2019.004117
21 листопада 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання - Гулкевича В.О.;
за участю: представника позивача - Секретар О.Л.,
представника відповідача - Мандзі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області № 4847 сл/03-27 від 17.04.2019 про результати розгляду заяви в частині відмови зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи електрозварником на ВАТ «Прибужжя» (колишнє Будівельне управління № 25 тресту «Укрособвуглемонтаж») за період з 23.09.1986 по 28.04.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 14.08.2018, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди з 01.09.1979 по 01.09.1986, з 23.09.1986 по 21.08.1992, з 04.08.2004 по 26.01.2007.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Бродівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п.2. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На що отримав відповідь, згідно з якою був повідомлений, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи (далі - Комісія), а оскільки підприємство на якому працював позивач у період з 23.09.1986 по 24.08.1993 припинило свою діяльність, документи скеровано на розгляд даної Комісії. Як зазначає позивач, рішенням Комісії було відмовлено у підтвердженні стажу, з тих підстав, що у долученій копії особової картки зазначена професія електрозварника, та про особливі умови праці не зазначено, відсутні накази про атестації робочих місць. Позивач звертає увагу суду, що на підставі вказаних висновків відповідачем рішення про відмову не приймалося, а тому не зрозуміло, який стаж відповідач зарахував до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , тощо. З таким рішенням Комісії та листом-відповіддю на заяву позивач не погоджується, оскільки, на його думку, право на призначення пільгової пенсії за Списком №2 повністю підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами доданими до заяви. Відповідачем, на переконання ОСОБА_1 , було поверхнево розглянуто надані документи та помилково зроблений висновок про відсутність підтвердження первинними документами відповідного стажу.
Ухвалою суду від 13.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
ГУ ПФУ у Львівській області 02.09.2019 за вх. №31305 надало відзив на позовну заяву. На заперечення позовних вимог зазначає, що у трудовій книжці позивача немає відомостей, що підтверджують право на пільгову пенсію, для підтвердження якого за відсутності відповідних записів, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників. Крім довідки, яка стверджує пільговий характер роботи, додаються копії наказів про результати атестації робочих місць, якими підтверджено право на пенсію. Зазначає, що спеціалістом управління проводилася зустрічна перевірка первинних документів Львівського монтажного управління тресту «Південтеплоенергомонтаж» (правонаступник ТзОВ «ЮТЕМ-ТМ ЛЬВІВ»), щодо періоду роботи ОСОБА_1 . Відповідно акту складеного за результатами такої перевірки не стверджується ,що позивач працював повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, таким чином довідка видана безпідставно. Крім того, зважаючи на ту обставину, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, зокрема про професію або посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номерів до яких включається робота за професією електрозварювальник за період 23.09.1986 по 28.04.1993, а у БУ №25 тресту «Укрсобвуглемонтаж» немає правонаступника, підтвердження стажу відсутнє.
Також 02.09.2019 за вх. №31308 відповідач надав заперечення на клопотання позивача про виклик свідків. Зазначив, що законодавством не передбачено підтвердження пільгового характеру роботи показаннями свідків.
ОСОБА_1 13.09.2019 за вх №32928 надав відповідь на відзив. Зазначає, що відповідач зробивши висновки щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, не надав оцінки та не зазначив підстав відхилення записів наявних в трудовій книжці позивача в оскаржуваний період, де зокрема зазначено про роботу на повний робочий день. Також, не взято до уваги період навчання позивача в профтехучилищі СМПТУ-47 села Добротвір Львівської області та служби в армії. Натомість, відповідач покликається на висновки зроблені під час перевірки від 21.03.2019 та рішення Комісії від 17.04.2019, тоді як висновок про відсутність права на пенсію був зроблений відповідачем 08.02.2019. Крім того, звертає увагу суду, що відповідачем не було розглянуто у встановлений законодавством спосіб заяву позивача про призначення пенсії та не було прийнято жодного рішення.
ГУ ПФУ у Львівській області 20.09.2019 за вх. №33932 та вх. №33937 надало заперечення на відповідь на відзив та на заяву про уточнення позовних вимог від 13.09.2019. У яких окрім іншого зазначає, що при прийнятті документів ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність долучення довідок що підтверджують спеціальний стаж роботи за період з 1982 по 1983 роки та з 1985 по 2007 роки. А оскільки протягом трьох місяців з моменту звернення із заявою від 08.11.2019 про призначення пенсійної виплати не було долучено документів на підтвердження наявності спеціального стажу роботи відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управлінням прийнято Протокол №134750001613 від 08.02.2019 про відмову у призначенні пенсійної виплати.
Позивач надав пояснення по справі, щодо прийнятого відповідачем Протоколу, зазначив, що ГУ ПФУ у Львівській області жодним чином у належний спосіб не спростовано факт порушення прав ОСОБА_1 та неналежного у встановлений строк розгляду його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні до викладених у відзиві, запереченнях та поясненнях наявних у матеріалах справи.
Заслухавши доводи сторін, всебічно та повно дослідивши докази та характер позовних вимог суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Із записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається наступне:
- навчання в профтехучилищі СМПТУ-47 село Добротвір Львівської області по спеціальності електрогазозварник з 01.09.1979 по 16.07.1982;
- робота електрозварником 4 розряду на Київському монтажному управлінні тресту «Південтеплоенергомонтаж» з 22.07.1982 по 11.10.1982;
- зарахований електрозварником 4 розряду на Львівське монтажне управління тресту «Південтеплоенергомонтаж» з 14.10.1982 по 04.05.1983;
- з 05.05.1983 по 28.05.1985 служба в Радянській Армії;
- робота елекрозварником 4 розряду у Львівському монтажному управлінні тресту «Південтеплоенергомонтаж» з 10.07.1985 по 01.09.1986;
- робота електрозварником 4 розряду БУ №25 тресту «Укрособвуглемонтаж» (надалі ВАТ «Прибужжя») з 23.09.1986 по 28.04.1993;
- робота електрозварником 4 та 5 розрядів на дільниці №3 у Львівському БМУ з 12.08.1991 по 16.03.1992;
- робота електрозварювальником 4 розряду на дільниці №3 Львівського БМУ з 31.08.1993 по 02.008.2004;
- робота електрозварником 5 розряду у ВАТ ПМК-9 з 04.08.2004 по 26.01.2007;
- робота у Бродівській центральній районній лікарні на посаді робочого з 04.01.2008 по 16.08.2010;
- з 24.02.2012 по 17.02.2015 перебував на обліку у Бродівському районному центрі зайнятості;
- робота електрогазозварювальником на ТДВ «Бродівський механічний завод» з 05.02.2016 по 18.03.2016.
08.11.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Бродівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Протоколів ІКІС ПФУ страховий стаж позивача визначений як не повний всього 32 роки 4 місяці 10 днів, у призначенні пенсії відмовлено.
Згідно розписки-повідомлення позивачем було подано у встановлений строк (до 13.02.2019) докази страхового стажу за періоди з 1982-1986 та 2004-2007 рр.
Листом від 08.02.2019 №961/03.11-32 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №11 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області повідомило ОСОБА_1 , що враховуючи подані ним документи, підстав для призначення пенсії на даний час немає. Зазначено, що для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за період з 23.09.1986 по 28.04.1993 документи скеровано на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу при ГУ ПФУ у Львівській області.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу при ГУ ПФУ у Львівській області від 17.04.2019 №4847сл/03-27 відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 електрозварником ВАТ «Прибужжя» (колишнє БУ тресту «Укрсобвуглемонтаж») за період з 23.09.1986 по 28.04.1993.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач не зарахував позивачу стаж роботи за періоди з 01.09.1979 по 01.09.1986, з 23.09.1986 по 21.08.1992 з 04.08.2004 по 26.01.2007, до стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням Комісії та бездіяльністю ГУ ПФУ у Львівській області щодо не призначення йому пільгової пенсії за Списком №2, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір на підставі первинних позовних вимог суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 2 частини 2 цього ж Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);
- що виконувана робота відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;
- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць.
Як на підставу відмови у призначенні пенсії позивача ГУ ПФУ у Львівській області посилається на те, що ним протягом трьох місяців з дня звернення за призначенням пенсії не долучено інших документів, які підтверджують наявність спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсійної виплати відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону №1058- ІV, у результаті чого ГУ ПФУ у Львівській області було прийнято Протокол від 08.02.2019 №134750001613 про відмову у такому призначенні.
Судом також встановлено.
Пільговий стаж ОСОБА_1 окрім записів наявних у трудовій книжці підтверджується:
- довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1, 2 за періоди з 10.07.1985 по 01.09.1986, з 14.10.1982 по 04.05.1983 виданими 31.01.2019 ТзОВ «ЮТЕМ-ТМ Львів» (раніше Львівське монтажне управління тресту «Південтеплоенергомонтаж»);
- довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.12.2018 №11/12 за період з 04.08.2004 по 26.01.2007 виданою ПАТ «Еко-Дім» (раніше ВАТ ПМК-9);
- висновком №1175 від 23.01.2006 №14/07-490 експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та встановлення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці наданому голові правління ВАТ ПМК-9;
- наказами ВАТ ПМК-9 від 10.03.2005 №12,від 17.08.2005 №45 про проведення атестації робочих місць за умовами праці;
- архівною довідкою №1069 від 19.10.2018, згідно з якою ОСОБА_1 відповідно до особових документів ВАТ «Прибужжя» значиться електрозварювальником 4 розряду в БУ-25 тресту «Укрсобвуглемонтаж» (реорганізовану у ДБ-МФ «Прибужжя») з 23.09.1986 по 28.04.1993.
Враховуючи наведене суд зазначає, що рішення Комісії про відмову у підтвердженні стажу позивача у спірний період у свою чергу було прийняте 17.04.2019 і відповідного рішення про призначення пенсії чи про відмову у її призначенні після одержання висновку Комісії відповідачем не приймалося.
Отже суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 .
Щодо рішення Комісії, суд звертає увагу на те, що воно було прийняте у зв'язку з тим, що в представлених документах зазначена професія електрозварювальник, про шкідливі умови праці не зазначено, відсутні накази «Про результати атестації робочих місць за умовами праці». Також Комісія посилалася на архівну довідку від 03.01.2019 №12 видану архівним відділом Червоноградської міської ради. Згідно з якою, на запит Комісії було надано усі наявні в архіві документи, окрім відомостей нарахування заробітної плати та особових рахунків у зв'язку з відсутністю технічної можливості їх виготовлення. На переконання суду, на час прийняття рішення, Комісією не було з'ясовано, причини відсутності певних документів та не враховано, що ці обставини не залежать від заявника і не можуть слугувати підставою для обмеження його права на соціальний захист.
Суд також зазначає, що розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, передбачалися професії «газозварники», «електрозварники» та їх підручні.
Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 передбачалися професії «газозварники», «електрозварники».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162 затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники», «електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах» та «газозварники».
З наведеного вбачається, що професія електрозварника та газозварника в спірні періоди була передбачена у всіх Списках №2 і відповідні записи про роботу позивача за професіями передбаченими Списками №2 у спірні періоди містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 .
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Отож, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
Зі змісту вказаного вбачається, що уточнюючі довідки чи інші докази мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа №194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі №156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі №423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі №225/3845/17.
З огляду на викладене суд приходить до висновку що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії в частині відмови у зарахуванні спірного періоду з 23.09.1986 по 21.08.1993 до пільгового стажу ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що факт навчання позивача підтверджується Дипломом Г№401745 виданим Державним комітетом Української РСР по професійно-технічній освіті, а служби в армії відповідно військовим білетом НК №4497605, і відображений у трудовій книжці позивача.
Після закінчення 16 липня 1982 року навчання в СМПТУ- 47 за професією ектрогазозварник 4 розряду позивач був прийнятий в штат Київського монтажного управління тресту «Південтеплоенергомонтаж», а з 14 жовтня 1982 року - зарахований ектрозварником 4 розряду на Львівське монтажне управління тресту Південтеплоенергомонтаж». Перерва між днем закінчення навчання і днем .рахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (становить 6 днів), що дає право на зарахування періоду навчання у професійно- технічному училищі до пільгового стажу роботи за набутою професією, відповідно до 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».
Також, згідно абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян країни, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби заховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже стаж за період навчання позивача та його служби в армії зараховується до пільгового стажу який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Щодо характеру та умов праці позивача за період з 23.09.1986 по 28.04.1993, то на підставі архівної довідки наданої ОСОБА_1 №1069 від 19.10.2018 для опрацювання ГУ ПФУ у Львівській області у якій значиться, що позивач працював електрозварником 4 розряду, на переконання суду відповідач міг встановити що вказана посада безумовно підпадає під перелік визначений Списками №2.
Стосовно покликань відповідача на дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсій, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.
Згідно, положень ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається, пенсійного віку ОСОБА_1 досяг 13.08.2018, а з заявою про призначення пенсії звернувся 08.11.2018, тобто до спливу встановленого законодавством тримісячного терміну.
За таких обставин, на думку суду, з метою ефективного відновлення порушеного права ОСОБА_1 , його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в тому числі щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 14.08.2019.
До аналогічних висновків по суті спірних правовідносин що склалися дійшов верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об'єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об'єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі 235/7638/16-а.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не спростовано твердження позивача щодо протиправності бездіяльності ГУ ПФУ у Львівській області при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області № 4847 сл/03-27 від 17.04.2019 про результати розгляду заяви в частині відмови зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи електрозварником на ВАТ «Прибужжя» (колишнє Будівельне управління № 25 тресту «Укрособвуглемонтаж») за період з 23.09.1986 по 28.04.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 14.08.2018, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди з 01.09.1979 по 01.09.1986, з 23.09.1986 по 21.08.1992, з 04.08.2004 по 26.01.2007.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (80600, Львівська область, Бродівський район, с. Дубина; РНКОПП НОМЕР_2 ) з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплачений відповідно до квитанції №4 від 07.08.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному складено та підписано 22.12.2019.
Суддя В.М. Сакалош