справа №1.380.2019.004290
19 листопада 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання - Гулкевича В.О.;
за участю: представника позивача - Ікавого М.Р.,
представника відповідачів - Бондаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Західного територіального управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної гвардії України (далі ГУ Нацгвардії України, відповідач 1), Західного територіального управління Національної гвардії України (далі - Західне територіальне управління Нацгвардії України, відповідач 2) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії у вигляді відмови Головного управління Національної гвардії України вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №27/32/4-5184 від 03 липня 2019 року призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 в сумі 460 250,00 (чотириста шістдесят тисяч двісті п'ятдесят) гривень;
- зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України повторно надіслати Головному управлінню національної гвардії України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 27.11.2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в сумі 460 250,00 (чотириста шістдесят тисяч двісті п'ятдесят) гривень та скерувати таке рішення до Західного територіального управління Національної гвардії України для проведення виплати;
- зобов'язати Західне територіальне управління національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 27.11.2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в сумі 460 250,00 (чотириста шістдесят тисяч двісті п'ятдесят) гривень. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 наказом Командувача Нацгвардії України відповідно до п.п. «Б» п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» було звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України та Наказом начальника Західного територіального управління Нацгвардії виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Пізніше, 27.11.2018 позивачу було встановлено третю групу інвалідності через захворювання пов'язане з захистом Батьківщини. У зв'язку з чим він звернувся із заявою до Західного територіального управління Нацгвардії України про отримання одноразової грошової допомоги в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №975.
Головне управління Нацгвардії України повернуло документи до Західного територіального управління Нацгвардії України, яке у свою чергу повернуло документи заявнику. Листом позивача повідомили про наявність недоліків у пакеті документів без усунення яких не можливе прийняття позитивного висновку про виплату одноразової грошової допомоги. Зазначену відповідь ОСОБА_1 вважає фактичною протиправною відмовою йому у отриманні законних виплат.
На заперечення та підтвердження протиправності відмови позивач зазначає, що жодний інший орган, окрім того, який здійснював розрахунок при звільненні не може проводити виплату одноразової грошової допомоги, тому покликання відповідача 1 на відсутність даних щодо невиплати одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про національну поліцію» безпідставні. ОСОБА_1 стверджує, що одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності жодна установа йому не виплачувала.
Стосовно подання суперечливої інформації щодо перебування на лікуванні то позивач зазначає, що змушений був нести службу у зв'язку з відсутністю особи, яка б могла виконувати покладені на нього обов'язки. Сам по собі факт отримання зброї на який покликається відповідач у відмові не свідчить, на думку ОСОБА_1 про те, що в той самий час він не міг отримувати лікування. У документах про факт отримання лікування відсутні ознаки підробки, а рішення МСЕК про встановлення інвалідності ґрунтується на повній та всебічній оцінці стану здоров'я позивача. З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання заявленої допомоги, а відмова у її наданні є протиправною.
16.09.2019 за вх. №33149 Західне територіальне управління Нацгвардії України надало відзив на позовну заяву. 18.09.2019 за вх. №33537 відзив на позовну заяву було подано ГУ Нацгвардій у Львівській області.
Відповідачі зазначають, що листом №50/33-20 ОСОБА_1 було повідомлено проте, що з метою забезпечення виконання вимог пунктів 4, 7 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» було направлено запити до Львівського державного університету внутрішніх справ щодо неотримання одноразової грошової допомоги або інших компенсаційних виплат позивачем. Також було надіслано запит до ДУ «ТМО МВС України» у відповідь на який було повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.11.2017 по 10.11.2017. Відповідачі звертають увагу, що факт перебування позивача на лікуванні у даний період у наказах начальника Західного територіального управління Нацгвардії України по стройовій частині не зафіксований, тобто позивач ніс службу. А у відповідності до п.19 Постанови Кабінету Міністрів України №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у разі подання завідомо не правдивих відомостей для її призначення.
Вказано, що документи про виплату одноразової грошової допомоги повернуті позивачу з метою доопрацювання згідно з вимогами Методичних рекомендацій щодо порядку оформлення, фінансування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. На переконання відповідачів ГУ Нацгвардій України та Західне територіальне управління діяли виключно на підставі законодавства України, в межах своїх повноважень при цьому не порушили ані права, ані інтереси позивача.
Також відповідачі просить врахувати, що ОСОБА_1 порушено терміни подачі документів.
Західне територіальне управління Нацгвардії України 18.11.2019 за вх. №42921 надало пояснення у справі. Зазначено про звільнення від виконання службових обов'язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується наказ по військовій частині. За період з 02.11.2017 по 10.11.2017 в наказах по стройовій частині факт перебування ОСОБА_1 не зафіксований.
У судовому засіданні по розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, на основі долучених доказів та наданих пояснень.
Представник відповідачів, проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Всебічно та повно дослідивши матеріали та обставини справи, заслухавши доводи сторін та пояснення свідка, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом командувача Національної гвардії України від 05.05.2018 №58 о/с ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України.
Наказом начальника Західного територіального управління Нацгвардії України від 24.05.2018 №132 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки виданої Західним територіальним управлінням Нацгвардії України від 23.04.2018 №5916, ОСОБА_1 в період з 23.09.2017 по 23.11.2017 брав участь в антитерористичній операції в м. Часів Яр Донецької області.
ОСОБА_1 27.11.2018 встановлено третю групу інвалідності із ступенем втрати працездатності 45 % у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки 12 ААА №839293 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого (Серія 10 ААА №008342).
20.12.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Західного територіального управління Нацгвардії України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини.
До даної заяви було долучено копії наступних документів: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтва про хворобу №192/35, довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності №00839293, виписки з акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності №839293, виписки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності №839293 від 21.11.2018, довідки ЛОД ПАТ НАСК «Оранта», копії розрахункового рахунку; оригінал довідки МСЕК, акту огляду МСЕК №839293 від 21.11.2018.
Супровідним листом від 03.07.2019 №27/32/4-5184 ГУ Нацгвардії України надіслало до Західного територіального управління Нацгвардій України документи щодо виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання.
Західне територіальне управління Нацгвардії України листом від 16.07.2019 №50/33-1533 надіслало ОСОБА_1 подані ним документи. Разом з цим повідомило позивача, що в пакеті поданих документів є наступні недоліки:
- відсутні данні, про невиплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 97-101 ЗУ “Про Національну поліцію” (пунктів 6, 7 ст. 16-3 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” пункт 17 Порядку постанови КМУ від 25.12.2013 № 975);
- подана інформація військово-лікарській комісії військового госпіталю Національної гвардії України (в/ч НОМЕР_1 ), про перебування на лікуванні з 02.11.2017 року по 10.11.2017 року, розцінюється як неправдива.
При перевірці періодів перебування на лікуванні, вбачається одночасне перебування на місці служби, про що свідчать особисті підписи ОСОБА_1 у книзі приймання та здавання чергування та книзі видачі зброї, і у лікувальному закладі згідно інформації ДУ ТМО МЕС України у Луганській області;
- без усунення вищевказаних недоліків і однозначного тлумачення первинних документів, головний розпорядник бюджетних коштів (ГУ НГ України) вважає неможливим прийняття позитивного висновку, про виплату одноразової грошової допомоги на підставі п. “г” ст. 16-4 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вважаючи даний лист протиправною відмовою у призначенні та виплаті грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір суд керувався наступним.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про національну поліцію» від 20.08.2015 №580-VIII, Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого Порядку № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 (в редакції чинній на час звернення позивача за допомогою) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 806/986/16 та від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17.
Таким чином, суд з сукупного аналізу вищевказаних норм приходить до висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак, у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення даного питання.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 у справі 678/372/17.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Тобто подання інших документів законодавством не передбачено, і даний перелік є вичерпним. До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 05.10.2018 у справі № 265/7930/16-а.
Як вбачається з наданих доказів та встановленого судом переліку документів що поданий позивачем для вирішення питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, та такий відповідає визначеному Порядком №975.
Щодо підстав направлення заяви та поданих документів на доопрацювання у зв'язку з виявленими недоліками, суд звертає увагу на наступне.
Відсутність даних щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги іншими державними підприємствами, установами, на переконання суду, не може бути визначальним недоліком, який слугує причиною для повернення документів, оскільки п. 17 Порядку №975 чітко встановлює, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Отже, оскільки саме Нацгвардією був здійснений розрахунок з позивачем при звільненні зі служби (що підтверджується матеріалами справи, а саме витягом з наказу від 24.05.2018 №132), то даний факт дає підстави прийти до висновку, що ні Міністерство оборони України, ні Міністерство внутрішніх справ України виплату вказаної допомоги не здійснювало та здійснювати не могло.
Крім того, як вбачається з долучених позивачем доказів (листа ЛОД ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 21.02.2019 №1390-/234 та листа Львівського державного університету внутрішніх справ від 19.02.2019 №4/432) жодною установою у порядку передбаченому ст.ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №975 одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 інвалідності не виплачувалася.
Стосовно покликань відповідача на перевірку інформації про періоди перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 02.11.2017 по 10.11.2017 та розцінювання такої як не правдивої суд зазначає.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_1 захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, яке стало підставою для втрати ним працездатності та встановлення третьої групи інвалідності.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Факт отримання лікування ОСОБА_1 у Державній установі «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» підтверджується матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_2 , який під присягою надав пояснення, що виконуючи обов'язки начальника медичної служби Національної гвардії України у Луганській області, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивача скеровував його до вищевказаного медичного закладу у м. Сєвєродонецьк.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, оцінюючи дії ГУ Нацгвардії України при розгляді заяви ОСОБА_1 , доданих до неї документів, та наданні відповіді у формі листа №27/32/4-5184 від 03.07.2019 в контексті ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про їх протиправність.
Щодо решти вимог ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Предметом даного спору є призначення та виплата одноразової грошової допомоги. Оскільки Кабінетом Міністрів України в силу п. 17 Порядку №975 віднесено обов'язок прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги особам звільненим з військової служби органам державної влади, які здійснювали розрахунок під час звільнення з військової служби, то у даному випадку ГУ Нацгвардії України має виключну компетенцію при вирішенні даного питання.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Таким чином, слід зобов'язати Західне територіальне управління Нацгвардії України надіслати до ГУ Нацгвардії України заяву ОСОБА_1 від 20.12.2018 для вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі поданих ним документів.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України надіслати до Головного управління Національної гвардії України заяву ОСОБА_1 від 20.12.2018 для вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі поданих ним документів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному складений та підписаний 22.12.2019.
Суддя В.М. Сакалош