Рішення від 21.12.2019 по справі 910/14246/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2019Справа № 910/14246/19

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕСТО УКРАЇНИ»

про стягнення 487, 22 грн

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство оборони України (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕСТО УКРАЇНИ» (надалі - відповідач) про стягнення 487, 22 грн пені.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.193 ГК України, ст. 526, 550, 610, 611 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №286/2/18/105 від 13.09.2018 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі № 910/14246/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.11.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача та зазначає, що товар був доставлений своєчасно, що підтверджується видатковими накладними, проте акти приймання-передачі були оформлені та підписані позивачем несвоєчасно, а тому нарахування пені останнім є безпідставним, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову повністю.

13.11.2019 через діловодство суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з тим, що довіреність, яка додана до позову, завірена самим представником, що не є належним доказом підтвердження повноважень представника Ніколової В.М.

Позивач свої правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, на подання відповіді на відзив не скористався.

Що стосується вищезазначеного клопотання відповідача, суд зазначає, що останнє не підлягає задоволенню, оскільки позов підписано представником, повноваження якого підтверджені належним чином, відповідно до вимог ГПК України, а саме копією довіреності, завіреної Директором юридичного департаменту - В. Коваль.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «МАРЕСТО УКРАЇНИ» (постачальник) був укладений договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/18/105 (надалі - «договір»).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (42210000-1) (Машина гастрономічна (слайсер) та Машина універсальна кухонна загального призначення) 1. Машина гастрономічна (слайсер), а саме: СлайсерRGVLusso 300SL, 2. Машина універсальна кухонна загального призначення, а саме: Кухонний процесор RobotCoupeR205 (380) (далі-товар), зазначений у специфікації а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в наступній редакції: найменування товару - машини для обробки продуктів харчування, виробництва напоїв та обробки тютюну (42210000-1) (Машина гастрономічна (слайсер) та Машина універсальна кухонна загального призначення) 1. Машина гастрономічна (слайсер), а саме: СлайсерRGVLusso 300SL, 2. Машина універсальна кухонна загального призначення, а саме: Кухонний процесор RobotCoupeR205 (380); нормативно-технічна документація ДСТУ IEC 60335-2-64:2006, ДСТУ EN 61000-6-1:2015, ДСТУ EN 61000-6-3:2015; строк постачання - до 15.10.2018 включно, загальна кількість - 29 шт.; ціна за одиницю виміру продукції в грн. (без ПДВ з тарою витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) - 13 970,00 грн; загальна сума вартості продукції в грн (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях) - 405 130,00 грн; ціна товару з ПДВ - 996 000, 00 грн.

У відповідності до пунктів 2.2, 2.3 договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Пунктом 2.4. договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Ціна договору становить 996 000,00 грн, у тому числі: без ПДВ - 830 000,00 грн, ПДВ - 166 000,00 грн (за загальним фондом) (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

Відповідно до п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP- склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.2 договору місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього Договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором.

Постачання товару одержувачу замовника постачальником зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії.

Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника. (п.5.2. договору).

Пунктом 6.1.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-постачання (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).

У відповідності до п. 6.2.4 договору замовника має право у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник, в односторонньому порядку має право, зокрема відмовитись від подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором.

Пунктом 6.3.1 договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 7.3.6 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальником додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Додатком 12.1.1 до договору сторонами узгоджено рознарядку за специфікацією.

13.09.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою погоджено ціну договору, а саме, ціна договору з ПДВ становить 995 999, 52 грн.

Як зазначає позивач, відповідач товар на суму 152 029,92 грн поставив з порушенням термінів, узгоджених сторонами, в зв'язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 487, 22 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що поставив товар своєчасно, що підтверджується видатковими накладними, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки у вигляді пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами п. 1.2 договору кінцевим строком поставки товарів є 15.10.2018 включно.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу товар на суму 101 737,92 грн згідно акта приймання № 25 від 17.10.2018, на суму 16 764, 00 грн згідно акта приймання № 43 від 18.10.2018, на суму 16 764, 00 грн згідно акта приймання № 171 від 22.10.2018 та акта приймання № 73 від 31.10.2018 на суму 16 764, 00 грн, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що поставив товар своєчасно, що підтверджується видатковими накладними, відповідно до яких, товар на суму 101 737,92 грн згідно видаткової накладної №7030 поставлений 10.10.2018, на суму 16 764,00 грн - 09.10.2018 згідно видаткової накладної № 7006, на суму 16 764,00 грн - 09.10.2018 згідно видаткової накладної № 7017, на суму 16 764,00 грн - 09.10.2018 згідно видаткової накладної № 7028, тобто у межах строку, узгодженого сторонами.

Однак, пунктом 2.4 договору узгоджено, що приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністрерства борони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Наявні у матеріалах справи акти приймання № 25 від 17.10.2018 на суму 101 737,92 грн, № 43 від 18.10.2018 на суму 16 764, 00 грн, № 171 від 22.10.2018 на суму 16 764, 00 грн та № 73 від 31.10.2018 на суму 16 764, 00 грн, містять окремо зазначені дати відправлення та дати надходження товару: а саме акт № 25 від 17.10.2018 на суму 101 737,92 грн містить відмітку про відправлення товару 17.10.2018 та про надходження товару 17.10.2018, акт приймання № 43 від 18.10.2018 на суму 16 764, 00 грн містить відмітку про відправлення товару 18.10.2018 та про надходження товару 18.10.2018, акт приймання № 171 від 22.10.2018 на суму 16 764, 00 грн містить відмітку про відправлення товару 22.10.2018 та про надходження товару 22.10.2018 та акт приймання № 73 від 31.10.2018 на суму 16 764, 00 грн містить відмітку про відправлення товару 31.10.2018 та про надходження товару 31.10.2018.

Суд наголошує, що зазначені акти підписані представниками відповідача без заперечень та зауважень.

Також матеріали справи містять повідомлення-підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України від 17.10.2018, від 22.10.2018 , від 18.10.2018 та від 31.10.2018.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Так, умовами договору було передбачено, що моментом прийняття товару є оформлення наступних документів: акту приймання, видаткової накладної постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України № 757 від 31 грудня 2016 р.

Таким чином, складання видаткових накладних у відмінні дати не свідчить про те, що зазначений у ній товар був переданий того ж дня.

Отже, відповідно до умов договору датою поставки товару слід вважати дату, коли оформлені всі первинні документи: видаткова накладна, акт приймання-передачі та повідомлення-підтвердження.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем здійснено поставку товару на суму 152 029, 92 з порушенням строку, визначеного договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.3.6 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальником додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний вірно, а саме:

- за актом №25 від 17.10.2018 на суму 101 737, 92 грн, зі строком оплати до 15.10.2018, за розрахунком кількість днів прострочення становить 1 день, пеня складає 101, 74 грн;

- за актом №43 від 18.10.2018 на суму 16 764, 00 грн, зі строком оплати до 15.10.2018, за розрахунком кількість днів прострочення становить 2 дні, пеня складає 33, 52 грн;

- за актом №171 від 22.10.2018 на суму 16 764, 00 грн, зі строком оплати до 15.10.2018, за розрахунком кількість днів прострочення становить 6 днів, пеня складає 100, 56 грн;

- за актом №73 від 31.10.2018 на суму 16 764, 00 грн, зі строком оплати до 15.10.2018, за розрахунком кількість днів прострочення становить 15 днів, пеня складає 251, 40 грн;

Таким чином, оскільки відповідачем порушено строки поставки товару, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 487, 22 грн.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені судом вище обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕСТО УКРАЇНИ» (01021, місто Київ, вулиця Кловський узвіз, 7-А, ідентифікаційний код 41189553) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 00 коп. пені та 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань

Попередній документ
86502057
Наступний документ
86502059
Інформація про рішення:
№ рішення: 86502058
№ справи: 910/14246/19
Дата рішення: 21.12.2019
Дата публікації: 14.09.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію