ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.12.2019Справа № 910/13998/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 39742,40 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 39742,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання по збереженню товару, переданого для перевезення, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 39742,40 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13998/19, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
08.11.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, оскільки, за твердженням відповідача, вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому рухомому складі.
18.11.2019 від позивача, через канцелярію суду, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для об'єктивного і справедливого вирішення спору.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до п. 6, ст. 1 Статуту Залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
У матеріалах справи міститься залізнична накладна № 49656390 від 06.05.2019, відповідно до якої, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча» ( відправник) відправило зі станції «Маріуполь - Сортувальний» на станцію «Миколаїв - вантажний» у вагоні № 56420136, орендар вагону ТОВ "Лемтранс", вантаж вагою 67960 кг. Найменування вантажу в накладній визначено як: « прокат чорних металів, не поіменованих в алфавіті. Кожна пачка ув'язана: 1 контрольна стрічка з пересічним замком, два крайні замки по ширині пачки забарвлені фарбою. Маркування фарбою: цифра - кількість місць у вагоні, маркувальний квадрат, маса пачки в металевому кожусі більше 2.4 т. Розмір вантажу: 4х1500х3000, вага пакунку: 700 кг. Вага реквізиту: 160 кг. Вага нетто: 67100 кг.». У накладній також зазначено: « вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4.2.15 розділу. 3 додатку 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу Бригадир ОСОБА_1 . Експорт власний вагон. Власник корпорація «МПС». Вагон, переданий в оренду. Орендар ТОВ «Лемтранс». Оператор ТОВ «Лемтранс». Пакунок». Одержувачем за накладною є ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв». До накладної додано сертифікат якості № 3367 від 06.05.2019. Відповідно до відміток відправника, даний вантаж : «вантаж експортний прямує по контракту 12ЕХР/01 - 14 від 01.04.2014 ( специфікація 7298 RF) між «Метінвест інтернешнл С.А.» Швейцарія і ПрАТ «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча». Експедитор в порту ТОВ « Метінвест - Шиппінг». Власник вантажу в порту Приватне акціонерне товариство «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча». Відповідно до накладної, позивачем було сплачено перевізнику 18837,00 грн.
Відповідно до переуступного напису на накладній ТОВ « Нікморсервіс Ніколаєв» (вантажоодержувач) надав право на пред'явлення претензії і позову ПрАТ «Маріупольський МК імені Ілліча».
До накладної позивачем було додано сертифікат якості № 3367 від 06.05.2019 в якому визначено якісно - кількісні характеристики вантажу, що був перевезений у вагоні № 56420136.
Також позивачем додано специфікацію № 7298RF від 12.04.2019, в якій визначено вартість вантажу, що перевозився за залізничною накладною № 49656390 від 06.05.2019, у розмірі 503.00 доларів США за тонну.
Відповідно до накладної вантаж прибув на станцію призначення 12.05.2019. Відповідно до відмітки залізниці: «вагон видано одержувачу з недостачею 3120 кг. згідно ком. Акта № 415207/45 від 13.05.2019.
До матеріалів справи додано комерційний акт № 415207/45 від 13.05.2019 складений на станції «Миколаїв - Вантажний» на додаток до : «акту ст. Тимкове Од залізниці № 2907 від 11.05.2019» про те, що : « на одній пачці лопнута оконтовачна стрічка, АЗФ № 375 ст. Миколаїв - Вантажний ОД. зал. від 12.05.2019 про розірвання 2-х поздовжніх і 5 поперечних металевих стрічок».
У розділі «А» комерційного акту визначено, що вагон № 56420136, вантажопідйомністю 69.0 т., прибув 12.05.2019 на станцію «Маріуполь - сортувальний» за накладною № 49656390, з поїздом № 3605. Вагон у технічному стані виявився справним ( про що складено акт № 41 від 13.05.2019) . Вантаж завантажено засобами відправника, маса вантажу при завантаженні визначена відправником по трафарету.
Відповідно до опису пошкоджень зазначених у акті : «На підставі АЗФ № 2907 ст. Тимково Од. зал. від 11.05.2019 та № 375 ст. «Миколаїв - вантажний» Од. зал. від 12.05.2019 проведено комісійне вивантаження вантажу з вагона № 56420136 за відправкою № 49656390 від 06.05.2019 у складі комісії ДСЗМ ОСОБА_5, агента ком. ОСОБА_2 , ВОХР ОСОБА_3 , слідчого заводського відділу поліції Іванова О.К., представника вантажоодержувача Лютого О.О.».
Відповідно до опису виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку, зазначеного у акті : « по документу зазначено: вантаж прокат чорних металів, не поіменований в алфавіті, 14 місць. Кожна пачка ув'язана: 1 контрольна стрічка з просічним замком, 2 крайніх замка по ширині пачки пофарбовані фарбою. Маркування: цифрі - кількість місць у вагоні, маркувальний квадрат, маса пачки в металевому кожусі більше 2.4 т. Розмір вантажу: 4*1500*3000. Вага упаковки: 700 кг., вага реквізиту: 160 кг., вага нетто - 67100 кг. Фактично виявлено: вантаж - прокат чорних металів, з правого боку по ходу поїзда, на 2-й пачці розірвані 2 повздовжніх і 5 поперечних оконтовочних металевих стрічок, порушено металеве покриття пачки. На інших пачках оконтовочні та маркувальні стрічки не порушені. При вивантаженні вантажу складена специфікація вивантажувальних місць, яка звірена з сертифікатом якості № 3367 та визначена вага брутто однієї пошкодженої пачки за номером плавки 192604 - 3, номером партії 3684, вагою 4770 кг. Після вивантаження вантажу проведено тарування вагона № 56420136, вага порожнього вагона склала - 21400 кг. У зв'язку з відсутністю у вантажоодержувача товарних ваг, зважування пошкодженої пачки проводили на справних 150 - тн. вагонних вагах № 218 ( перевірених 04.03.19) шляхом завантаження пачки у порожній вагон № 56420136. Вага брутто однієї пачки склала 1650 кг., що на 3120 кг. менше проти сертифіката якості. Вагон виявився технічно - справний згідно тех.. акта № 41 від 13.05.2019, у комерційному відношенні згідно АЗФ № 2907 від 11.05.2019 ст. Тимкове Од. зал., № 375 від 12.05.2019 ст. Миколаїв - Вантажний Од. зал.». Комерційний акт містить підписи ДС ОСОБА_4 ., ДСЗМ ОСОБА_5 , агент ком. ОСОБА_2 та вантажоодержувача Лютого О.О .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання по збереженню товару, переданого для перевезення, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 39742,40 грн.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги залізничну накладну № 49656390 від 06.05.2019 про надання послуг, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладної № 49656390 вантаж (прокат чорних металів) було завантажено відправником у 14 пакетах (пачках), відповідно до накладної : «Кожна пачка ув'язана: 1 контрольна стрічка з пересічним замком, два крайні замки по ширині пачки забарвлені фарбою. Маркування фарбою: цифра - кількість місць у вагоні, маркувальний квадрат, маса пачки в металевому кожусі більше 2.4 т. Розмір вантажу: 4х1500х3000, вага пакунку: 700 кг. Вага реквізиту: 160 кг. Вага нетто: 67100 кг». Відповідно до запису залізниці у накладній: « вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4.2.15 гл. 3 прил. 3 до СМГС додатка 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу Бригадир ОСОБА_1».
Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Доданий до матеріалів справи комерційний акт № 415207/45 від 13.05.2019 про недостачу вантажу в вагоні № 56420136, а саме, в «пачці» (за номером плавки №192604 - 3 ) в кількості 3120 кг. Дане підтвердження недостачі вантажу за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до специфікації №729RF від 12.04.2019 та сертифікату якості № 3367 від 06.05.2019 ( додатки до залізничної накладної № 49656390) вартість 1 т. вантажу, що перевозився складає 503.00 USD ( станом на 26.07.2019, за офіційними даними НБУ, курс долару складав 100 USD - 2548,7337 UAH).
Відповідно до переуступного напису на накладній № 49656390, вантажоодержувач ( ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ») надав право на пред'явлення претензії і позову відправнику (ПрАТ «Маріупольський МК імені Ілліча»).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо всіх інших вантажів.
Вартість недостачі у вагоні № 56420136 становить 39693,04 грн.
Вага вагону, згідно документу - 67100 кг
Вага «пачки» ( за номером плавки № 192604 - 3)(брутто) - 4770 кг.
Фактично виявилося - 1650 кг недостача - 3120 кг
4770 кг х 0.5% (природні втрати) = 23,85 кг
Недостача з урахуванням природних втрат становить: 3120 кг - 23.85 кг = 3096,15 кг
Вартість 1 т металу згідно розрахунку та специфікації №729RF від 12.04.2019 становить 12820,13 грн
12820,13 грн. х 3,09615 т = 39693,04 грн.
Вартість недостачі у вагоні № 56420136 становить 39693,04 грн.
Загальна сума збитків становить: 39693,04 гривень.
Таким чином сума збитків, яка виникла у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні становить - 39693,04 грн.
Відповідачем не надано доказів того, що недостача вантажу з урахуванням природних втрат, виникла не з вини перевізника, натомість комерційними актами підтверджено, наявність недостачі, виявлена саме після прибуття вагонів на станцію призначення.
Щодо відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві фактично визнав недостачу у вагоні № 56420136 ( за залізничною накладною № 49656390) та «перевірив» розрахунок позовних вимог, наданий позивачем. Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем неналежно було підготовлено вантаж до перевезення, то залізнична накладна № 49656390 містить напис про те, що: « вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4.2.15 гл. 3 прил. 3 до СМГС додатка 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу Бригадир ОСОБА_1 », який спростовує твердження про неналежну підготовку вантажу до перевезення. Крім того, суд відзначає, що неналежне закріплення вантажу не може спричинити втрату більше 3 тон вантажу. Залізниця звільняється від відповідальності, з підстав зазначених відповідачем, тільки у разі відсутності втрат вантажу. Натомість комерційним актом втрату вантажу підтверджено, а тому доводи відповідача про не застосування до нього мір відповідальності, спростовані матеріалами справи.
Отже, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково на суму 39693,04 грн., оскільки, при здійсненні розрахунків позивачем було проведено округлення маси втраченого вантажу до 3,1 тони, в той час як судом було здійснено більш точний розрахунок з визначенням маси втраченого вантажу у розмірі 3,09615 тон.
Крім того, суд відзначає, що відповідач не заперечив проти визначення вартості втраченого вантажу за курсом долара США станом на 26.07.2019.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, та завдало позивачу збитків на суму 39693,04 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232- 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитків (вартості нестачі вантажу) у розмірі 39693 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 61 коп.
3. В частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитків (вартості нестачі вантажу) у сумі 49,36 грн - відмовити
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко