ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2019 р. Справа № 910/14132/19
За позовом Фізичної особи - підприємця Тиховецької Інни Михайлівни
До Фізичної особи - підприємця Акімова Олексія Борисовича
Про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та заборону поширювати інформацію
Суддя Пінчук В.І.
Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Дем'яненко М.В. - адвокат
Від відповідача Дишлюк О.О. - адвокат
Обставини справи
Позивач - Фізична особа - підприємець Тиховецька Інна Михайлівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Акімова Олексія Борисовича про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, а також про заборону поширювати інформацію.
Підставою для звернення з вказаним позовом є розголошення відповідачем конфіденційних відомостей та розповсюдження неправдивих відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2019 р. відкрите провадження у справі №910/14132/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання на 12.12.2019 р.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Позивачем - фізичною особою - підприємцем Тиховецькою Інною Михайлівною було заплановано проведення в період з 28-30 червня 2019 р. фестивалю « Фітнес для мозку », який повинен був відбутись у « Палаці Спорту » за адресою: м. Київ, Печерський район, Спортивна площа, 1
Для проведення вказаного фестивалю необхідно було провести певні організаційні роботи та підгодовувати матеріально - технічну базу.
21.06.2019 р. в межах підготовки до фестивалю між позивачем ( замовником ) та відповідачем ( виконавцем ) був укладений договір про надання послуг № 20190621-1.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався виконати роботи і послуги з технічного забезпечення заходу, визначені додатком № 2 до договору від 21.06.2019 р., а саме: монтаж - демонтаж сцени подіуму, влаштування мультимедійного обладнання, обслуговування світло та звукового обладнання, загальною вартістю 1337500,00 грн.
В якості передоплати відповідачу було сплачено суму грошових коштів в розмірі 100000,00 грн.
Натомість, фестиваль « Фітнес для мозку », який повинен був відбутись 29-30 червня 2019 р. в Палаці Спорту » за адресою: м. Київ, Печерський район, Спортивна площа, 1 не був проведений з підстав форс - мажорних обставин.
У зв'язку з тим, що відповідачем були понесені певні витрати пов'язані з підготовкою до технічного забезпечення фестивалю - сторони погодили між собою додатковою угодою № 1 від 01.07.2019 р. суму компенсаційної виплати на користь відповідача в розмірі 445833,00 грн., розстрочити та сплатити частинами до 15.09.2019 р.
До вказаної компенсаційної суми увійшли 100000,00 грн. сплачених 27.06.2019 р. фізичною особою - підприємцем Тиховецькою Інною Михайлівною та 70000,00 грн., які були сплачені позивачем 01.08.2019 р. Інші суми компенсаційної виплати не виплачені.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ФОП Тиховецька Інна Михайлівна посилається на те, що пунктом договору про надання послуг № 20190621-1 від 21.06.2019 р. сторони передбачили, що текст вказаного договору, будь - який матеріал, інформація і відомості, що стосуються даного договору є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли така передача пов'язана з одержанням офіційного дозволу, документів для виконання цього договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених законодавством України.
Натомість, як стверджує позивач, відповідач розпочав розголошувати конфіденційні відомості шляхом поширення їх в соціальних мережах через інтернет, поширювати неправдиві відомості, які не відповідають дійсності про невиконання позивачем - ФОП Тиховецькою Інною Михайлівною умов договору про надання послуг № 20190621-1 від 21.06.2019 р., про порушення фінансової дисципліни, а також викладені записи спілкування та домовленостей, тощо.
ФОП Тиховецька Інна Михайлівна вважає, що розголошення та поширення відповідачем вказаних відомостей порушили її ділову репутацію, честь та гідність, а також дискредитували її перед третіми особами, що призвело до неможливості отримання нею прибутку по іншим контрактам із своїми контрагентами.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
У пунктах 1,19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи » вказано, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно ч.1 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа мас право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України « Про інформацію » кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про інформацію» реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні га інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Натомість, як встановлено судом з тексту публікацій висловлювались претензії до позивача щодо несвоєчасної оплати послуг за договором № 20190621-1 від 21.06.2019 р.,
Наявність заборгованості перед відповідачем підтверджується самим позивачем у позовній заяві, а крім того між сторонами розглядається господарський спір про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, інформація про якій є загальнодоступною з урахуванням даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Будь-які фактичні дані щодо умов договору, який укладений між сторонами, або інформація, що могла б містити комерційну таємницю в розумінні ст.505 Цивільного кодекс України, та належала б позивачу, в публікаціях відповідача відсутні.
Частиною 1 ст. 30 Закону України « Про інформацію » ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Згідно ч. 2 ст. 30 вказаного Закону, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено обов'язок сторони у справі довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Натомість, позивачем не надано доказів, які б підтверджували розповсюдження відповідачем недостовірної інформації чи неправдивих відомостей, що порушили її ділову репутацію, честь та гідність і як наслідок завдало їй моральної чи матеріальної шкоди.
Що стосується вимоги позивача про заборону відповідачу поширювати у майбутньому інформацію, якою порушуються майнові права ФОП Тиховецької Інни Михайлівни, то вказана вимога не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ЦК України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 129, ст. ст. 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 19.12.2019 р.
СуддяВ.І.Пінчук